Фотоколекція

Церква Успіння Богородиці (1756)

м. Рівне

Церква Успіння Богородиці (Свято-Успенська церква, Омелянівська) – найстаріша дерев’яна церква зі збережених сакральних споруд міста Рівне. Датується 1756 р. по напису, який зберігся на лиштві західних дверей. Нині є діючим храмом.

Церква споруджена в 1756 р. за кошти парафіян на кам’яному фундаменті без жодного металевого цвяха. Поруч з церквою – дерев’яна дзвіниця з п’ятьма дзвонами. Дерев’яний іконостас храму у стилі бароко виготовлений у 1784 р. Первісно церква була одноглава. Святиня пережила війни, пожежі, зміни влади, але жодного разу не була поруйнована. Храм відноситься до творінь волинської школи дерев’яного зодчества. Ця церква є не лише перлиною стародавньої Волинської дерев’яної архітектури, але й своєрідною візитівкою старого міста. Із давніх церковних книг, які дійшли до наших днів, відомо, що храм завжди був осередком українських православних традицій, мав велику пошану в народі.

Спочатку храм мав колористику натуральної деревини (шалювання стін, гонтова покрівля). Храм тризрубний, одноверхий, з рівновисокими зрубами. Головна нава має восьмигранний план, бабинець квадратний, абсида шестигранна. Довша вісь нави розташована перпендикулярно до повздовжньої вісі церкви. Стіни нави через залом переходять у невисокий восьмигранний підбанник із двома вікнами від півночі та півдня, котрий зберігає пропорції самої нави. Підбанник накритий зімкнутим склепінням, у верхній частині якого влаштовано світловий ліхтар з шоломовидним завершенням. Бабинець і вівтар мають пласкі перекриття. Ззовні стіни опоряджені вертикальними дошками з нащільниками. За композиційними ознаками храм належить до рідкісних творів дерев'яного храмобудування Волині. В 1883 р. церква та дзвіниця були покриті жерстю і пофарбовані. Своєрідним прикладом локального формотворення є також двоярусна дзвіниця типу «четверик на четверику», котра первісно виконувала роль надбрамної. Тепер зруб нижнього ярусу обшитий вертикальними дошками з нащільниками. Перехід від нижнього ярусу до верхнього відзначений крутим і високим заломом. Верхній ярус дзвіниці, призначений для дзвонів, із кожної сторони має прорізи арочної форми, тепер зашиті зсередини. Завершується дзвіниця у незвичний спосіб, поєднуючи чотиригранний намет, восьмигранний підбанник та восьмигранне шатро. На поч. ХХІ ст. храм зазнав реновації зовнішнього вигляду з використанням нових опоряджувальних матеріалів, на шкоду його архітектурній автентичності.

Джерела:

Текст та ілюстрації:

Дерев’яні церкви Рівненської області : архітектурна спадщина : іл. кат. / Нац ун-т вод. госп-ва та природокористування ; ред. П. А. Ричков. – Рівне : Дятлик М. С., 2017. – C. 114.

Калько С. Збудували без жодного цвяха – зіпсували без жодних наслідків. Найстаріший храм Рівного втрачає свою автентичність [Електронний ресурс] / С. Калько // РівнеРетроРитм : [сайт]. – Режим доступу: https://retrorivne.com.ua/zbuduvali-bez-zhodnogo-cvjaha-zipsuvali-bez-zhodnih-naslidkiv-najstarishij-hram-rivnogo-vtrachaie-svoju-avtentichnist/. – Назва з екрана.

 Омелянівська церква [Електронний ресурс] // Рівне та рівняни у фотографіях. Цифрова пам’ять Рівного : [сайт]. – Режим доступу: https://photo.libr.rv.ua/photos/799. – Назва з екрана.

Церква Успіння Богородиці [Електронний ресурс] // Управління культури і туризму виконавчого комітету Рівненської міської ради : [сайт]. – Режим доступу:  https://culture-rivne.com.ua/monument/czerkva-uspinnya-presvyatoyi-bogorodyczi/. – Назва з екрана.

 

Церква святої Трійці (1905)

с. Теслугів, Дубенський район Рівненська область

Церква святої Трійці – чинний храм, що стоїть недалеко від головної дороги в центральній частині села Теслугів Дубенського району Рівненської області.

Храм знаходиться в центральній частині села, при головній вулиці та відіграє роль потужної висотної домінанти поселення. Попередня сільська церква була збудована поблизу р. Пляшівки в 1873 р. коштом парафіян і місцевого священика Лукіяна Матусевича й висвячена на честь Дмитрія Солунського; дерев’яна, однобанева, на кам’яному фундаменті, крита залізом, з такою ж дзвіницею. Про нинішню Троїцьку церкву повідомляє М. Переверзєв: побудована в 1905 р., простора, прикрашена бідно. Рік будівництва храму також вказаний на пам’ятній дошці перед входом у будівлю. Нині це один з найбільших дерев’яних храмів Рівненщини.

Тризрубний, одноверхий, помітно видовжений по осі схід-захід, із додатковим зрубом прибудованої дзвіниці. Центральна нава за розмірами значно перевищує прилеглі зруби бабинця і вівтаря, ззовні по висоті поділена на два яруси. Зруб нави завершений великою цибулястою банею на восьмериковому світловому барабані, на діагональних осях доповнена декоративними маківками на «сліпих» ліхтариках. Нава має додаткові бічні входи, влаштовані у вигляді відкритих ганків, на зразок російських православних храмів. Із півночі та півдня до вівтарної частини примикають приміщення ризниці та паламарні. Триярусна дзвіниця «восьмерик на четверику» завершена стрімким наметом. Зрубна конструкція храму захищена шалюванням з дерев’яних дощок. Ззовні церква оздоблена дрібним накладним декором у розповсюдженому на той час неоросійському стилі. На момент обстеження (2016 р.) стіни церкви були пофарбовані у голубий колір, дрібна пластика на фасаді виділена білим і синім кольорами; покрівля влаштована з металопрофілю сірого кольору; верх дзвіниці та маківки храму покриті анодованим металом з імітацією позолоти; стіни верхнього ярусу дзвіниці покриті листовим металом синього кольору. В цілому застосування новітніх будматеріалів негативно вплинуло на первісний образ храму.

Джерела:

Текст та ілюстрація:

Дерев’яні церкви Рівненської області : архітектурна спадщина : іл. кат. / Нац ун-т вод. госп-ва та природокористування ; ред. П. А. Ричков. – Рівне : Дятлик М. С., 2017. – C. 113.

Теслугів [Електронний ресурс] // Дерев’яні Церкви Західної України : [сайт]. – Режим доступу: http://decerkva.org.ua/riv/teslugiv.html. – Назва з екрана.

Церква святої Трійці та дзвіниця (1759)

смт Степань, Сарненський район Рівненська область

Церква святої Трійці – чинна церква в смт Степань, пам'ятка архітектури національного значення.

Наявні датування її спорудження відрізняються: 1770 р. (М. Теодорович), 1759 р. (К. Переверзєв). Церква розташована в історичній частині містечка, дещо південніше старого замку. Існує інформація, що храм існував на цьому місці вже в 1688 р. Побудована на кошти парафіян. Має нетипову для Волині центричну, триверху, п’ятизрубну об’ємно-просторову композицію. До основного найвищого центрального зрубу на плані квадрату добудовано чотири рівно-високих об’єми: прямокутний в плані бабинець, а також п’ятигранна абсида та два п’ятигранних бічних компартименти. Повздовжня вісь церкви «бабинець – нава – абсида» акцентована нагорі трьома купольними банями –великою центральною з бароковим абрисом та світловим ліхтарем, та двома банями суто декоративними. Бічні зруби накриті п’ятисхилими дахами. По зовнішньому периметру будівля оточена невисоким опасанням на стовпчиках для захисту від опадів нижніх частин стін та дерев’яного фундаменту у вигляді так званих «стільців». Внутрішній простір центрального зрубу поєднується з бічними зрубами завдяки високим аркам-вирізам в суміжних стінах. Колористична гама на час останнього обстеження (2016 р.) біло-синьо-сіро-жовта.

На захід від церковної будівлі знаходиться дзвіниця по типу «четверик на четверику», з однаковими горизонтальними вимірами, розділені по висоті невеликим декоративним карнизом. Вхід до дзвіниці й розміщені на верхньому ярусі отвори мають нетрадиційний абрис, що нагадує біфоріум. Завершення дзвіниці виконано у вигляді комбінації восьмигранного намету, доповненого з чотирьох боків трикутними фронтонами.

Джерела:

Текст та ілюстрація:

Дерев’яні церкви Рівненської області : архітектурна спадщина : іл. кат. / Нац ун-т вод. госп-ва та природокористування ; ред. П. А. Ричков. – Рівне : Дятлик М. С., 2017. – C. 145.

Степань [Електронний ресурс] // Дерев’яні Церкви Західної України : [сайт]. – Режим доступу: http://decerkva.org.ua/riv/stepan.html. – Назва з екрана.

Троїцька церква [Електронний ресурс] // Українська церковна архітектура : [сайт]. – Режим доступу: https://parafia.org.ua/UCA/church/trojitska-tserkva-15/. – Назва з екрана.

Церква святої Трійці (1904)

м. Рівне (раніше с. Басів Кут)

Церква святої Трійці (Свято-Троїцька церква) – діючий храм ПЦУ, який споруджений 1904 р., відповідає панівним архітектурним уподобанням кін. ХІХ – поч. ХХ ст.

Історія будівництва церкви давня. Спочатку на тому місці за припущенням істориків стояв храм, але він був зруйнований, чи то від пожеж, чи від військових дій. Жителі тоді ще села Басів Кут вирішили відбудувати святиню. У 1719 р. розпочалося будівництво храму. Це була дерев’яна споруда, зведена за типовим проєктом на кошти парафіян і одного шляхтича, який пожертвував доволі значну суму. Церква діяла довгі роки. В 1834 р. стара Троїцька церква характеризується як дерев'яна, міцна, однак така, що потребує нових підвалин. Через такий загрозливий для храму стан власнику м. Рівного князю Ф. Любомирському було висунуто вимогу протягом трьох років збудувати на цьому місці нову муровану церкву, яка не була виконана.

У 1904 р. почалося будівництво нової кам’яної церкви, яка збереглася донині. Зведення храму завершилося у 1906 р. і на свято Трійці відбулося освячення. Тоді ж поруч посадили дуб, який і досі височить біля храму. Стиль храму загалом відповідає панівним архітектурним уподобанням кін. XIX – поч. ХХ ст. Храм відіграє роль виразної вертикальної домінанти в навколишньому міському середовищі, сформованому переважно малоповерховою садибною забудовою. Об’ємно-розпланувальна композиція дерев’яного храму належить до п’ятизрубного типу з прибудованою з боку головного входу дзвіницею. Центральна нава помітно перевищує інші суміжні зруби, перекрита чотирисхилим дахом і має завершення у вигляді головної цибулястої бані на восьмигранному барабані та чотирьох декоративних маківок по кутах. Двоярусна дзвіниця завершується наметовим верхом із цибулястою маківкою. Дерев’яні стіни з брусу облицьовані ззовні шалівкою з горизонтальних дерев’яних дощок. Основне поле стіни почленоване кутовими пілястрами, горизонтальними гуртами в рівні верху та низу віконних отворів, завершене профільованим карнизом із «сухариками». Північний та південний зруби мають ззовні трикутні фронтони. Вікна мають півциркульне завершення, обрамлені фігурними лиштвами. Наявне колористичне рішення ґрунтується на чотирьох основних кольорах – світло-кремове поле стіни, коричневі членування (пілястри, лиштви та ін.), синя покрівля дахів з металопрофілю та покрівля бань і маківок з імітацією позолоти. До 100-річного ювілею у 2006 р. церкву було відреставровано. Сьогодні це є діючий храм Православної церкви України та є пам’яткою архітектури місцевого значення.

Джерела:

Текст та ілюстрації:

Дерев’яні церкви Рівненської області : архітектурна спадщина : іл. кат. / Нац ун-т вод. госп-ва та природокористування ; ред. П. А. Ричков. – Рівне : Дятлик М. С., 2017. – C. 117–118.

Свято-Троїцька церква [Електронний ресурс] // Управління культури і туризму виконавчого комітету Рівненської міської ради : [сайт]. – Режим доступу: https://culture-rivne.com.ua/monument/svyato-troyiczka-czerkva/. – Назва з екрана.

Церква святої Параскеви (1723)

смт. Луків, Ковельський район Волинська область 

Церква святої Параскеви – пам’ятка архітектури національного значення. Ансамбль представляє рідкісний приклад поєднання мурованої споруди в стилі раннього бароко з дерев’яною дзвіницею, виконаною у традиціях народного зодчества.

Храм Святої Великомучениці Параскеви вперше згадується у податкових реєстрах 1510 року як православна церква у с. Луків, а від 1564 р. – містечку Мацеїв. А з 1620 р. у реєстрі духовенства Любомльської протопопії дієцезії Холмської церква зазначена уже як уніатська. Під час шведської війни 1706 р. будівля згоріла разом з палацом і майже усім містечком. На місці церкви збудували тимчасову каплицю, а 1723 року тут постала дерев’яна дзвіниця і нова мурована святиня, архітектура якої близька до західної костельної і «Люблінського ренесансу». З 1875 р. святиня була приписана до Успенської церкви Лукова, а до того часу була самостійною.

Церква – цегляна, оштукатурена, зального типу. Накрита високим двосхилим дахом, який увінчаний сигнатуркою, щипці з бароковими хвилястими фронтонами і обелісками по кутах, площина стін розчленовується пілястрами та завершується розкріпованим карнизом. Церква Святої Параскеви – тридільна будівля, що складається з просторої прямокутної нави, перекритої циліндричним склепінням з розпалубками, майже однакової з нею за шириною й висотою півкруглої апсиди та значно нижчого притвору. У західній частині нави два восьмигранні стовпи підтримують хори. Елементами оздоблення фасадів нави є пілястри, які підкреслюють її кути і членують площини стін, а також розкріпований над пілястрами багатопрофільний вінцевий карниз. Західний фасад декоровано щедріше: площину високого трикутного щипця, який його завершує, прикрашає композиція з двох профільованих пілястр, об’єднаних карнизом, над яким у центрі вміщено зображення святої Параскеви. Кути щипця акцентовані чотиригранними невисокими обелісками. Цікаво, що трикутний щипець притвору має ідентичне за характером оздоблення, але всі елементи його декору значно меншого розміру.

Дзвіниця розташована на межі церковної ділянки. Дерев’яна, квадратна в плані, триярусна, з шатровим завершенням, яке покрите ґонтом. Перший ярус утворює опасання на кронштейнах, другий і третій оперезані характерною для народного будівництва дерев’яною аркатурою. У нижньому рубленому ярусі дзвіниці, вертикально обшитому дошками, розташовується наскрізний прохід на церковне подвір’я. Піддашок великого виносу між першим і другим ярусами підтримують кронштейни. Кожна грань другого ярусу має вигляд чотирипрогонової, а верхнього ярусу – трипрогонової аркади. Перехід від другого до третього ярусу також вирішений у вигляді піддашка. Верхній ярус завершується багатопрофільним карнизом, а увінчується чотиригранним наметом. Як і між’ярусні піддашки, він теж покритий ґонтом. Точно знайдені пропорції, співвідношення між висотами трьох ярусів та їх розмірами в плані, малюнок аркад і профілювання їх стовпчиків свідчать про високий професіоналізм народних майстрів.

Матеріал надано Волинською ОУНБ імені Олени Пчілки

Джерела:

Текст та ілюстрації:

Годованюк О. М. Монастирі та храми Волинського краю / О. М. Годованюк. – Київ : Техніка, 2004. – 173 с.

Москалюк І. 300 років від часу побудови церкви Святої Параскеви в смт Луків, тепер Ковельського району, пам’ятки архітектури національного значення / І. Москалюк // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2023 рік / ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. – Луцьк, 2022. – С. 250–252.

Церква св. Параскеви: карта, опис [Електронний ресурс] // Дримба : [сайт]. – Режим доступу: https://drymba.com/uk/1032537-tserkva-paraskevy-lukiv-volynska. – Назва з екрана.

Церква Святої Великомучениці Параскеви (Луків) [Електронний ресурс] // Вікіпедія: вільна енциклопедія : [сайт]. – Режим доступу: https://surl.li/kokpzj. – Назва з екрана.

Церкву було закладено 1848 року й невдовзі збудовано на гроші генеральші Єкатерини Красовської, на могилі її чоловіка генерала Степана Красовського на честь святого первомученика архідиякона Стефана. Раніше на цьому місці була каплиця.
Освячена церква 23 лютого 1850 року.
Будівля дерев’яна, разом з такою ж дзвіницею, крита бляхою. Як зазначає Віктор Завада: «Пам’ятка відповідає найсуворішим художньо-стильовим вимогам класицизму, починаючи від хрещатої схеми плану і чіткої пропорціональної будови всіх без винятку елементів і кінчаючи півциркульною формою віконних отворів, трикутними фронтонами і характерною пластикою чотирисхилої каркасної бані над навою».
Церква знаходиться на одному з найстаріших в Рівному цвінтарі «Грабник», яке вважається історичною пам’яткою. Перші поховання на ньому відносяться до 20-х років XIX століття. Кладовище біля Стефанівської церкви стало останнім притулком для людей різних поколінь, національностей, віросповідань. Тут поховані : рівненські лікарі Микола Прохоров, Олександр Виноградов, директор Рівненського реального училища Cергій Соколов, вчителі Юліага Захаржевський, Віра Канторовська, Іван Куліш, Костянтин Квашенко, батько та сестра відомого письменника Володимира Короленка та інші.
Вхід на територію кладовища перекривали ковані ворота – витвор ковальського мистецтва кінця XVIII – початку XIX століття, які були перенесені до Свято-Покровського собору.

Розташування: вулиця Соборна 6 а, Рівне, Рівненська область, Україна

(кладовище «Грабник», поблизу Свято-Покровського кафедрального собору)

Головне фото: С. Клименка, 2013 р.

Церква святого Миколая (1872)

м. Дубровиця, Сарненський район Рівненська область

Церква святого Миколая (Свято-Миколаївська церква) – православна дерев’яна церква в місті Дубровиця Рівненської області. Пам’ятка архітектури місцевого значення.

Церква побудована у неоросійському стилі. Дерев’яний, хрещатий в плані, п’ятизрубний однобаневий храм з прибудованою дзвіницею. Над головною навою влаштовано баню цибулястої форми на восьмигранному барабані з чотирма спареними вікнами. Двоярусна дзвіниця завершується наметовим верхом з цибулястою маківкою. Окрім головного західного входу через нижній ярус дзвіниці влаштовані допоміжні входи в північній та південній стінах головної нави. Ззовні церква шальована горизонтальними дошками, пофарбованими на час обстеження (2006 р.) голубою олійною фарбою. Покрівля дахів і верхів храму оцинкована жерсть сірого кольору.

Джерела:

Текст та ілюстрація:

Дерев’яні церкви Рівненської області : архітектурна спадщина : іл. кат. / Нац ун-т вод. госп-ва та природокористування ; ред. П. А. Ричков. – Рівне : Дятлик М. С., 2017. – C. 52.

Дубровиця [Електронний ресурс] // Дерев’яні Церкви Західної України : [сайт]. – Режим доступу: http://decerkva.org.ua/riv/dubrovytsia.html. – Назва з екрана.

Церква святого Георгія (1755)

с. Грабів, Рівненський район Рівненська область

Церква святого Георгія – чинна дерев’яна церква, пам’ятка архітектури національного значення у селі Грабів на Рівненщині.

Побудована на кошти парафіян. За переказами поряд з храмом знаходився кам’яний хрест, який позначав місце розташування старішого храму. Нині це дерев’яна тризрубна, триверха церква. В 1869 р. до західного рубу по повздовжній осі була прибудована трияруна дзвіниця з високим наметовим верхом у псевдо-російському стилі. В 1870 р. відремонтована пофарбована ззовні, в 1884 р. — всередині. В 1885 р. Л. Рафальский зауважив нову дзвіницю, прибудовану до головного входу, однак поряд ще стояла напівзруйнована стара. До вівтарної шестигранної настини з обох боків прибудовані невеликі приміщення ризниці і паламарні. Головний середній об’єм завершується восьмигранним барабаном з двома невеликими віконцями та восьмигранним куполом із «сліпим» ліхтарем та декоративною маківкою. Зруби вівтаря та бабинця завершуються невисокими четвериками з чотирисхилими пірамідальними дахами. Характерний приклад волинської школи церковного зодчества Волині XVIII ст. з добудовою дзвіниці в ХІХ ст. В 2010-і роки зовнішній вигляд церкви істотно деформований внаслідок ремонтних робіт з використанням новітніх опоряджувальних матеріалів, не властивих дерев’яному зодчеству.

Джерела:

Текст та ілюстрація:

Дерев’яні церкви Рівненської області : архітектурна спадщина : іл. кат. / Нац ун-т вод. госп-ва та природокористування ; ред. П. А. Ричков. – Рівне : Дятлик М. С., 2017. – C. 125–126.

Див. також:

Грабів [Електронний ресурс] // Дерев’яні Церкви Західної України : [сайт]. – Режим доступу: http://decerkva.org.ua/riv/hrabiv.html. – Назва з екрана.

Георгіївська церква [Електронний ресурс] // Українська церковна архітектура : [сайт]. – Режим доступу: https://parafia.org.ua/UCA/usi/volynska/rivnenska-oblast/row6/heorhijivska-tserkva-7/. – Назва з екрана.

Церква святого Георгія та дзвіниця (1746)

с. Кунин, Рівненський район Рівненська область

Церква святого Георгія – дерев’яна церква в с. Кунин, має ознаки історико-мистецьких особливостей храмової архітектури Волині ХVІІІ століття. Завдяки вдалому розташуванню на схилі річки Піщанка, храм разом з двоярусною дзвіницею становить один з найкращих ансамблів дерев’яної архітектури Рівненщини і входить до списку пам’яток місцевого значення.

Побудована у стилі бароко на кошти парафіян. Виразний приклад триверхого, тризрубного дерев’яного храму «волинського типу». Основою об’ємно-просторової композиції будівлі є три невисоких зруби по осі «схід – захід» з дещо вищою навою і нижчими бабинцем та абсидою. Над усіма трьома зрубами надбудовано восьмигранні барабани над навою – вищий і ширший, ще два над бабинцем та вівтарем – майже вдвічі нижчі по висоті, дещо менші по ширині. При цьому слід відзначити нетрадиційний спосіб по єднання центрального та прилеглих восьмериків, при якому і стінові конструкції, і навіть покрівля куполів мають безпосереднє, нероздільне сполучення, котре виглядає унікальним в контексті усього дерев’яного зодчества на теренах історичної Волині. Не можна виключити однак, що така особливість стала наслідком істотних перебудов у минулому. Важливою характеристикою цього храму виступає також явно помітний ентазис зрубних конструкцій, особливо в архітектурних об’ємах барабанів. Доволі пластичними виглядають і три бані барокового характеру, що завершуються виразними, хоч і дещо присадкуватими «сліпими» ліхтариками. Головний вхід до церкви акцентовано прибудовою невеликого притвору з двосхилим дашком і двома мініатюрними віконцями з обох боків. Додатковий вхід до храму влаштований з південної сторони нави, також у формі невисокого притвору, схоже пізнішого походження. Зовнішнє опорядження виконано у вигляді шалювання вертикальними дошками з нащільниками і традиційним пасмом викружок попід карнизами. Проявом стилістичної барокізації можна вважати використання невеликих віконець круглої та пелюсткової форми.

На південний захід від церкви знаходиться дерев’яна двоярусна дзвіниця по типу «четверик на четверику». Нижній ярус з вертикальним шалюванням значно ширший від верхнього, опорядженого горизонтальною шалівкою. Дах виконано у вигляді чотиригранного намету. Поряд з дерев’яною церквою споруджено новий мурований храм, освячений в 1995 р. Його фізичний масштаб відчутно перевершує стару дерев’яну святиню, однак стилістичні характеристики не вирізняються оригінальністю.

Джерела:

Текст та ілюстрація:

Дерев’яні церкви Рівненської області : архітектурна спадщина : іл. кат. / Нац ун-т вод. госп-ва та природокористування ; ред. П. А. Ричков. – Рівне : Дятлик М. С., 2017. – C. 62–63.

Кунин [Електронний ресурс] // Дерев’яні Церкви Західної України : [сайт]. – Режим доступу: http://decerkva.org.ua/riv/kunyn.html. – Назва з екрана.

Церква святого Георгія (1700)

м. Дубно, Рівненська область

Церква святого Георгія, 1700 р. та дзвіниця, 1869 р. Існує інформація про точну дату завершення будівництва церкви — 22 липня 1700 р. Тризрубний, одноверхий храм з рівновисокими зрубами. Планувальне вирішення складається з наближених до квадрату бабинця, нави та абсиди. Над навою влаштований відносно невисокий восьмерик підбанника з двома фігурними вікнами з південної та північної сторін. Підбанник накрито восьмигранним пониженим куполом, що завершується світловим ліхтарем з чотирма віконцями та маківкою грушовидної форми. Над бабинцем та абсидою влаштовані дахи у вигляді двох восьмигранних куполів із декоративними маківками. Зовнішні стіни опоряджені вертикальними дошками з нащільниками. В кін. ХХ — на поч. ХХІ ст. до давніших прибудов ризниці та притвору додалися додаткові приміщення вздовж північного фасаду, що відчутно деформувало цілісний архітектурний образ храму. Дзвіниця двоярусна по типу «четверик на четверику», завершується високим наметовим дахом з цибулястою маківкою. Зовнішні стіни опоряджені горизонтальними дошками, підкреслені карнизами та кутовими пілястрами. Декоративні обрамлення мають також дверні та віконні отвори.

Джерела:

Текст та ілюстрації:

Дерев’яні церкви Рівненської області : архітектурна спадщина : іл. кат. / Нац ун-т вод. госп-ва та природокористування ; ред. П. А. Ричков. – Рівне : Дятлик М. С., 2017. – C. 41.

Свято-Юріївська церква 1700 р. [Електронний ресурс] // Дубенська міська рада : [сайт]. – Режим доступу: https://dubno-adm.gov.ua/pro-misto/arkhitekturna-spadshchina/svjato-jurijivska-cerkva-khvii-khviii-st-okhor-no1494-n1-rv.html. – Назва з екрана.

Дубно [Електронний ресурс] // Дерев'яні Церкви Західної України : [сайт]. – Режим доступу: http://decerkva.org.ua/riv/dubno.html. – Назва з екрана.