Новини
Круглий стіл «Археологічні дослідження найбільшої битви українського козацтва»
10 липня 2026 року о 11:00 у Рівненському обласному краєзнавчому музеї відбудеться круглий стіл «Археологічні дослідження найбільшої битви українського козацтва», присвячений 375-й річниці Берестецької битви 1651 року.
Берестецька битва стала однією з наймасштабніших сухопутних битв XVII століття в Європі та однією з найважливіших подій Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Протягом 30 червня – 10 липня 1651 року на території сучасної Рівненської області відбувалися драматичні події, які назавжди увійшли до історичної пам’яті українського народу.
Упродовж десятиліть поле Берестецької битви було об’єктом масштабних археологічних досліджень, результати яких суттєво розширили уявлення про перебіг бойових дій, військове спорядження, побут козацького війська та матеріальну культуру середини XVII століття. Особливе місце серед цих досліджень посідають експедиції Рівненського обласного краєзнавчого музею, які у 1970–1990-х роках очолював відомий археолог Ігор Свєшніков, а також дослідження Національного заповідника «Поле Берестецької битви», проведені у 2003 році під керівництвом Богдана Прищепи.
Під час круглого столу науковці проаналізують результати багаторічних археологічних досліджень, їхній внесок у вивчення Берестецької битви та окреслять можливі перспективи подальшого дослідження однієї з найважливіших пам’яток української воєнної історії.
У роботі круглого столу візьмуть участь дослідники Рівненського обласного краєзнавчого музею, Національного заповідника «Поле Берестецької битви» та Маріупольського державного університету. Захід проходитиме у змішаному форматі, що дасть можливість долучитися до дискусії як безпосередньо в музеї, так і дистанційно.
Запрошуємо істориків, археологів, музейників, краєзнавців, викладачів, студентів та всіх, хто цікавиться історією України, взяти участь у заході.
Доєднатися до круглого столу можна за посиланням: https://us05web.zoom.us/launch/jc/83894979534
Визначні події
Модест Левицький (1866–1932) – український письменник і громадський діяч : 160 років від дня народження
25 липня 2026 року виповнюється 160 років від дня народження Модеста Левицького (1866–1932) – українського письменника і громадського діяча
Модест Пилипович Левицький народився 25 липня 1866 р. в селі Вихилівці на Поділлі. Ріс і виховувався в поміщицькій українській демократичній родині, в якій рідна мова була панівною, але шанувалися й іноземні: розмовляли німецькою, французькою, польською; розумілися на музиці, любили літературу. Нахил до літературної творчості виявився у Левицького рано: у 15 років гімназист видав свою першу збірку оповідань «Граф Мотика». Після закінчення Кам’янець-Подільської гімназії вступив на історико-філологічний факультет Київського університету, 1888 р. перейшов на медичний факультет.
Лікарську практику почав на Волині, в Ковелі, на посаді земського лікаря. Брав участь у боротьбі зі спалахом холери на Волині.
Недалеко від Ковеля, в Колодяжному, жила родина Косачів, з якими Левицькі заприятелювали. Модест Пилипович спілкувався з Оленою Пчілкою, Лесею Українкою, яка потребувала його лікарської допомоги.
1896 р. Левицькі переїхали на Поділля. У містечку Окна Модест Пилипович продовжував працювати земським лікарем. Друкуватися почав 1901 р. в журналі «Киевская старина». Його оповідання виходили також у «Літературно – науковому віснику», «Новій Громаді», «Раді». Видавав популярно – просвітницькі брошури на медичні і мовознавчі теми. 1907 р. вийшла його збірка «Оповідання».
До 1917 р. сім’я Левицьких проживала в Білій Церкві. У роки української державності Модест Пилипович працював урядовцем в апараті Міністерства шляхів УНР на посаді директора культурно-просвітницького департаменту, був головним санітарним лікарем залізниць України. У 1919 – радником, потім головою української дипломатичної місії у Греції. У більшовицьку Україну Левицький не повернувся. Жив у Польщі, в Тарнові; 1922 р. переїхав до Чехії, працював у Господарській Академії в Подєбрадах. 1927 р. з онуком Василем переїхав до Луцька. Оселився спочатку в будинку адвоката Г. Степури по вулиці Квітковій (Красне), згодом переїхав на Яровицю (нині вулиця Івана Франка).
Працювати Модест Пилипович почав у Луцькій українській гімназії з 1927 р.; у той час цей навчальний заклад знаходився на вулиці Сенкевича (нині Богдана Хмельницького). У червні 2003 р. на будинку колишньої Луцької української гімназії відкрито меморіальну дошку (скульптор Ірина Дацюк).
Модест Пилипович Левицький був душею гімназії, її добрим духом. Діти з любов’ю називали його «Дідусь», а земляки-сучасники – «батьком Волині». Крім української мови, він читав етику, учив дітей грі на бандурі, розповідав їм про Лесю Українку. Як гімназійний лікар дбайливо лікував учнів, часто купуючи для них ліки за власні гроші. Організував музей народної творчості і народного мистецтва, для якого зібрав велику колекцію писанок.
1930 р. Луцька українська гімназія змінила адресу, переїхавши у власне приміщення на вулицю Плоцьку, 20 (нині вулиця Гаврилюка). Тут на початку червня 1932 р. Модест Пилипович провів свій останній урок. Лікар широкої кваліфікації (земський!), він сам визначив свій діагноз (заворот кишок), відмовився від операції, бо не витримало б серце, і 16 червня відійшов на вічний спочинок.
Література
Сяйво душі Модеста Левицького : життя і творчість / уклад. Л. Токарчук. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2009. – 298 с. – (Визначні постаті Волині).
Корсак І. Тиха правда Модеста Левицького : повість-есей / І. Корсак. – Київ : Ярославів Вал, 2009. – 166 с.
Доброчинська В. Професійна та громадська праця українських лікарів у Волинському воєводстві (1921–1939 рр.) / В. Доброчинська, Н. Переходько // Наукові записки / Рівн. обл. краєзн. музей. – Рівне, 2013. – Вип. 11. – С. 47–50.
Кучеренко О. Волинь у житті українського письменника, педагога і громадського діяча М. П. Левицького / О. Кучеренко // Волинь у житті та творчості письменників : зб. наук. пр. / упоряд. Н. Г. Сташенко. – 2-ге вид. доп. і перероб. – Луцьк, 2007. – С. 80–85.
Пушкар Н. Письменик, лікар, педагог (Модест Левицький, 1866–1932) / Н. Пушкар // Минуле і сучасне Волині та Полісся: Луцька міська громада: історія, традиції, люди : матеріали XXVI Волин. обл. наук.-іст.-краєзн. конф., присвяч. 16-й річниці Незалежності України, 510-ій річниці надання м. Луцьку Магдебурзького права і 390-ій річниці створення Луцького православного братства, м. Луцьк, 9–10 листоп. 2007 р. – Луцьк, 2007. – Вип. 26. – С. 208–211.
Новини
Всеукраїнська науково-практична конференція «Історичні студії пам’яті професора Богдана Прищепи»
Робота конференції планується за такими напрямами:
· Богдан Прищепа : життєвий шлях і творча спадщина.
· Давньоруські пам’ятки Волині/Рівненщини.
· Археологічні дослідження середньовічних міст Погориння.
· Археологічні дослідження Волині.
· Музейна справа Волині: історія та сучасність.
· Актуальні питання краєзнавства та волинезнавства.
Початок конференції:
27 травня 2026 року, 10:00 у Рівненському державному гуманітарному університеті (м. Рівне, вул. Пластова, 31)
Новини
Відкриття виставки «Богдан Прищепа: шлях в археології»
Виставка присвячена вшануванню пам’яті відомого українського археолога, дослідника історії погоринських міст в добу Київської Русі та литовсько-польського періоду, доктора історичних наук Богдана Анатолійовича Прищепи (1957–2025).
В експозиції представлено археологічні знахідки з фондів музею, виявлені під час розкопок під керівництвом Б. А. Прищепи. До виставкового комплексу увійшли наукові звіти, польові щоденники, документи із особистого архіву дослідника, а також банери із поданням інформації про віхи його біографії та трудової діяльності.
Відкриття виставка:
26 травня 2026 року,14:00
м. Рівне, вул. Драгоманова, 19
Нові надходження
2026-07-09 15:39:50
Конопля В. Нові мезолітичні пам'ятки Західної Волині
Конопля В. Нові мезолітичні пам'ятки Західної Волині / В. Конопля // Волино-Подільські археологічні студії. Пам'яті І.К. Свєшнікова (1915-1995). – Львів, 1998. – Вип. 1. – С.18-49.
Анотація:
Під час проведення автором археологічних розвідок у 1989-1990 рр. у басейні середньої течії Стиру були відкриті мезолітичні поселення поблизу села Носачевичі Рожищенського та сіл Домашів, Журавичі, Клубочин і Суськ Ківерцівського районів Волинської області. Вони знаходяться на території, що відокремлює Волино-Подільську височину від Поліської низовини. Її сучасний ландшафт сформувався у четвертинному періоді внаслідок пов'язаних із дією льодовика денудаційних процесів. Материкові зледеніння, центр яких був розміщений далеко на півночі, на так званому Балтійському щиті, не досягли меж згаданого регіону. Спочатку, під час окського зледеніння (500 тисяч років тому), льодовик охопив західну частину Волині, а згодом, у дніпровське зледеніння (200 тисяч років тому) – її північну частину до лінії Любомль – Ковель – Старий Чорторийськ. Водно-льодовикові відклади останнього у місці локалізації відмічених вище мезолітичних пам'яток репрезентують піщано-супіщані товщі (зандри) потужністю, здебільшого, 4-5 м і окремі ділянки алювію у долинах Стиру та його правобережних допливів.
Джерело: СУ «Волинські старожитності»
2026-07-09 15:07:01
Богатчук С. Становлення і розвиток навчальних закладів для дітей залізничників Південно-Західних залізниць в кінці ХІХ – на початку ХХ ст.
Богатчук С. Становлення і розвиток навчальних закладів для дітей залізничників Південно-Західних залізниць в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. / С. Богатчук // Актуальнi питання гуманiтарних наук. – 2022. – Вип. 52, т. 1. – С. 4–17.
Анотація. Відповідно до наукових та архівних джерел, статистичних даних в дослідженні проводиться аналіз становлення та розвитку навчальних закладів для дітей робітників залізниць Південно-Західних залізниць в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. Методологія дослідження ґрунтується на принципах науковості, логічності та послідовності. У дослідженні відзначається, що з розвитком та поширенням залізничної мережі виникає потреба вирішення соціальних питань, а саме виховання та навчання дітей працівників залізниць та невеликих залізничних вузлів, станцій. Важливість дослідження полягає у застосуванні системного підходу вивчення історії формування навчальних закладів для дітей робітників залізниць Південно-Західних залізниць в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. через створення шкіл та нижчих професійних училищ. Через скрутне матеріальне та фінансове становище нижчі службовці та робітники залізниць, невеликих станцій не могли оплатити навчання своїх дітей у гімназіях, технічних училищах. У науковому дослідженні відзначається, що для вирішення цього питання Управління залізниць з середини 70-х років ХІХ ст. починає відкривати школи для навчання дітей службовців, які через фінансове обмеження не мають можливості дати дітям початкову освіту. Необхідно відзначити, що на початку ХХ ст. на Південно-Західних залізницях функціонували 35 училищ й 15 гуртожитків при них; було відкрито пансіон для дітей службовців, які навчаються в середніх учбових закладах м. Києва; проводилися недільні читання в Києві, Одесі та інших великих станціях; вечірні спеціальні курси для службовців при Управлінні; технічна бібліотека для службовців при Управлінні; бібліотеки на великих станціях. В усіх училищах працювали бібліотеки, які щорічно поповнювалися новою літературою, що дозволяло отри мати додаткові знання та розширити кругозір учнів. Складовою частиною залізничних училищ були гуртожитки, в яких жили діти службовців, які не мали власного житла. В усі училища приймали виключно дітей залізничників.
Джерело: Актуальнi питання гуманiтарних наук: науковий збірник
2026-07-09 14:21:29
Близняк М. Б. Караїмська громада в Луцьку в останній третині XVIII століття
Близняк М. Б. Караїмська громада в Луцьку в останній третині XVIII століття / М. Б. Близняк, О. А. Близняк // Сходознавство : збірник наукових праць. – Київ, 2026. – № 97. – С. 3–26.
Анотація. Місто Луцьк як центр Волинського воєводства упродовж XVIII ст. відзначалося особливим національним колоритом. У ньому мешкали різні національні громади, серед яких вирізнялася спільнота караїмів, які категорично заперечували ототожнення їх із представниками єврейської громади. На основі описових та наративних джерел зроблено спробу розкрити чисельний та професійний склад караїмської громади, представники якої переважно компактно мешкали на Караїмській вулиці міста, хоч траплялися й окремі винятки. Посілість караїмів для досліджуваного періоду становила близько понад два десятки домогосподарств, у яких, зокрема, й розташовувалися їхні власні підприємства з виготовлення продукції чи надання послуг. У власності караїмів у місті Луцьку перебувало близько 4,5–5 % усієї міської нерухомості. Аналогічний відсоток становили й караїми щодо мешканців усього міста. Луцькі караїми утримували винниці, воскобійню, шинкували алкогольними напоями, займалися ремеслами, активно торгували шовком, шкірами, кіньми, худобою, воском та сіллю, займалися фурманкою, відбували далекі подорожі, працювали перекладачами з турецької мови тощо. Громада караїмів характеризувалася чіткою організацією, на її чолі стояв обраний кантор (духовний керівник), а його заступником був школьник. Усі нагальні питання вирішували представники старшини. Упродовж останньої третини XVIII ст. караїмська громада міста Луцька демонструвала незначну негативну динаміку чисельності населення. Разом уся громада караїмів сплачувала в 1760–1780-х рр. близько 240 злотих чиншу щорічно, окремі плати віддавали винники за виготовлення алкогольних напоїв та їхню реалізацію. Рента караїмів включала, зокрема, і низку повинностей, які вони відбували на користь міста. Питання сплати ренти караїмів до міського та державного скарбів вирішувалося всередині громади і реалізовувалося через посередництво єврейського кагалу міста. Відомостей про сплату караїмами натуральної данини немає. Караїмська громада активно влилася у процес зрівняння із правами властивих міщан Волинського воєводства, що стало свідченням важливих трансформацій міського життя Речі Посполитої. Освітні потреби караїмів забезпечувалися в місцевій караїмській школі. Кенаса в Луцьку виконувала роль релігійного-просвітницького осередку, завдяки якому збереглися етнічні основи громади та їхня культура, традиції, ідентичність. Зазначено широкі контакти караїмських громад Волині з галицькими, литовськими та кримськими громадами. Вперше опубліковано перелік посілості караїмів з іменами власників домогосподарств 1766 р., що розширить можливості демографічних, генеалогічних чи ономастичних студій Волинського воєводства у XVIII ст.
2026-07-09 09:58:28
Iларіон (митрополит). Фортеця православія на Волині – Свята Почаївська Лавра : церковно-історична монографія
Iларіон (митрополит). Фортеця православія на Волині – Свята Почаївська Лавра : церковно-історична монографія / Iларіон, митрополит. – Вiннiпег : Волинь, 1961. – 398 c.
Зміст:
ВСТУП …………..5
ЧАСТИНА І: СТАРОДАВНЯ ВОЛИНСЬКА СВЯТИНЯ.
I. Давність Почаївського манастиря:
1. Найдавніші часи Почаївського манастиря …………..12
2. Новий початок Почаївського манастиря …………..18
3. Явлення Божої Матері на Почаївській Горі …………..21
4. Грамота 1213-го року …………..23
5. Грамота короля Сигизмунда І. 1527-го року …………..25
II. Почаївська добродійка Анна Гойська:
1. Добродійка Анна Гойська………….. 27
2. Чудотворний Образ на Почаївській Горі …………..28
ІІІ. Манастирський фундуш Анни Гойської:
1. Дарунок Анни Гойської ………….. 30
2. Фундуш Анни Гойської 1597-го року………….. 31
3. Громадсько-церковне значення фундації Анни Гойської …………..33
IV. Наслідники Гойської переслідують Почаївського манастиря:
1. Магнат польський Андрій Фірлей …………..37
2. Переслідування Андрія Фірлея …………..39
3. Наїзд Андрія Фірлея на Почаївський манастир …………..40
4. Примирення Андрія Фірлея з манастирем …………..41
5. Пожар Почаївського манастиря 1626-го року………….. 42
V. Домашевські поставили Св. Троїцького Собора:
1. Федір і Єва Домашевські …………..43
2. Троїцький Собор Домашевських …………..44
3. Завіщання Домашевських 1649-гороку …………..45
VI. Життя почаївських монахів:
1. Спільножитний монаший Устав …………..50
2. Виборне управління манастирем …………..51
3. Розвій Почаївського Манастиря …………..52
VII. Тяжке манастирське життя:
1. Сусіди поляки нападають на Почаївського манастиря………….. 55
2. Судові процеси Почаївського манастиря …………..56
3. Розріст Почаївського манастиря …………..58
4. Гетьман Іван Мазепа і Почаївський манастир …………..59
ЧАСТИНА II: ПРЕПОДОБНИЙ ЮВ ПОЧАЇВСЬКИЙ.
I. Життя й праця Преп. Іова Почаївського:
1. Час життя й праці Преподобного Іова …………..60
2. Іов-чернець Угорницького манастиря …………..62
3. Іов стає Ігуменом Лубенського манастиря …………..65
4. Іов Желізо в Почаївськомуманастирі …………..72
5. Чеснотне життя Іова Почаївського………….. 76
6. Іов Желізо, як письменник …………..81
7. Блаженне упокоєння Преподобного Іова …………..83
8. Канонізація Преподобного Іова Почаївського …………..84
9. Іов править Службу з Анголами ………….. 87
10. Значення Преподобного Іова в історії Української Церкви й народу………….. 88
Джерела й література про Преп. Іова …………..91
II. Чудесне врятування Почаївського манастиря від турків 1675-гороку …………..93
ЧАСТИНА III: В УНІЯТСЬКІЙ ПАСТЦІ.
I. Сильний натиск католиків та уніятівна Почаївський манастир:
1. Почаївський манастир змушений звертатися до папського нунція за обороною …………..96
2. Луцька православна Катедра попадає в руки уніятів…………..97
II. Усі ворожі сили проти Почаївського манастиря:
1. Граф Тарнавський тягне Почаївського манастиря на унію………….. 99
2. Те саме роблятьіншісусідита суд …………..100
III. Розклад життя монахів………….. 102
IV. Бунт Ігумена Ягельницького 1693-го року:
1. Насильні вибори о. Ягельницького Ігуменем …………..105
2. Ігумен Ягельницький розкладаєсвою братію …………..106
3. Бійка й стрілянина серед монахів …………..107
4. Єпископський суд над бунтівниками …………..107
5. Бунтівники стріляють в єпископських посланців …………..108
6. Арешт і суд бунтівників…………..109
V. Остання боротьба:
1. Таємний уніят Єпископ Йосип Шумлянський рядить Почаївським манастирем………….. 110
2. Ягельничанин о.Саєвич стає Ігуменом …………..110
3. Король Август II. боронить Почаївського манастиря…………..112
4. Грамота короля 1700-го року………….. 113
5. Значення грамоти 1700-го року …………..115
6. Цар Петро І в Почаївському манастирі…………..116
7. Як затягнено в унію Почаївського манастиря………….. 117
ЧАСТИНА IV: В УНІЯТСЬКОМУ ПОЛОНІ.
І. Початки уніятства у Почаївському манастирі:
1. Спочатку ніби нічого не міняється………….. 121
2. Єпископ Феодосій Рудницький………….. 122
II. Граф Микола Потоцький:
1. Життя графа Миколи Потоцького …………..123
2. Потоцький Гер-Цедек …………..124
3. Чудо з графом Потоцьким …………..125
4. Друге оповідання про переродження М. Потоцького …………..128
5. Потоцький й Яблоновський …………..128
6. Прив’язання Потоцького до Почаївського манастиря…………..129
III. Граф Потоцький перебудовує Почаївського манастиря:
1. Граф Потоцький жертвує Почаївському манастиреві величезні суми …………..133
2. Василіяни не поспішали з побудовою нового Собору …………..134
3. Потоцький приступає до нового Собору …………..136
4. Справа архітектів …………..137
5. Закінчення будови …………..138
6. Перешкоди в будові………….. 139
IV. Коронація Почаївської Божої Матері:
1. Обряд Коронації Ікон …………..140
2. Граф Потоцький задумав коронувати Почаївську Ікону …………..143
3. Підготова до Коронації …………..144
4. Приготування в Почаївськім манастирі …………..144
5. Врочисте перенесення Ікони Божої Матері для Коронації………….. 146
6. Коронація Ікони Божої Матері …………..147
7. Закінчення недільних Свят Коронації …………..148
8. Октава Коронації …………..149
V. Багатства василіян уніятів і їхнє життя та праця …………..150
VI. Знищення східнього обряду:
1. Зміни східнього обряду на латинський…………..155
2. Рим вимагає приспішити латинізацію уніятів…………..157
VII. Винародовлення почаївських василіян і їх розкладова праця:
1. Національна безідейність поодиноких василіян…………..162
2. Завдання василіян— винародовлювати українців…………..163
3. Василіяни працюють з поляками…………..164
4. Уніятський церковний провід був сполонізований …………..165
5. Повна темнота уніятського Духовенства…………..166
6. Винародовлення уніятськогоДуховенства…………..169
7. Почаївську друкарню василіяни провадили тільки для унійної агітації, а не для національної освіти …………..171
8. Василіянська наука, як затягувати народ до унії …………..173
9. Уніятський церковний провід національним не був…………..174
VIII. Унія чужа й ворожа Українському Народові…………..175
IX. Преподобний Іов під василіянами…………..177
X. Російський уряд на 36 років задержав повернення Почаївського манастиря православним:
1. Цариця Катерина II- горлива опікунка єзуїтів …………..180
2. Єзуїти захопили в свої руки російських царів…………..181
3. Підступна єзуїтська робота в Росії…………..183
4. Цар Олександер І сильно помагав полякам…………..183
5. Цариця Катерина ІІ оголосила волю католикам та уніятам…………..184
6. Але народ сам вертався з унії до Православія…………..184
7. Німецьке засилля в Росії…………..185
8. Єзуїти та католики задержують через російську владу повернення Почаївського манастиря…………..186
9. Почаївські василіяне піддобрюються до російскої влади…………..187
10. Унія позоставалася в Росії аж до 1839-го року …………..188
ЧАСТИНА V: ПОВЕРНЕННЯ ДО ВІРИ БАТЬКІВ.
І. Чому Почаївський манастир таки був повернений православним:
1. Цариця Катерина II підтримувала єзуїтів та уніятів …………..190
2. Настирливі чутки про повернення Почаївського манастиря…………..191
3. Почаївська друкарня помагає старообрядцям………….. 192
4. Православні в повному пониженні …………..194
5. Безбожник кн. Голіцин керує в Росії справами Церкви …………..195
6. Архимандрит Фотій переміг кн. Голіцина………….. 197
7. Почаївські василіяни беруть участь у польському повстанні …………..198
8. „Панове,— за Ойчизну!” кричать василіяни …………..199
9. Військова комісія досліджує участь почаївських василіян у польському повстанні …………..200
10. Католики запобігають, щоб урятувати василіян …………..201
II. Передача Почаївського манастиря православним:
1. Приймальна Комісія ………….. 202
2. Приймальна Комісія в манастирі …………..203
3. Василіяни повивозили і поховали рухоме майно …………..204
4. Віднайдення похованого майна …………..206
5. Закінчення повернення манастиря …………..207
6. Провокатор ксьондз Ян Навродський …………..207
7.Спроба викрасти Чудотворну Почаївську Ікону …………..208
8. Де поділися манастирські гроші …………..209
III. Радісне відновлення православної Святині:
1. Освячення поверненої Святині …………..210
2. Польська агітація проти манастиря …………..211
3. Підвищення стану манастиря …………..212
4. Почаївський Богослужбовий Устав …………..213
IV. Безупинне прикрашення Почаївської Лаври:
1. Початкова направа манастиря …………..216
2. Дальше впорядковання манастиря …………..217
3. Пожар Собору 1869-гороку і направа його …………..219
4. Розмалювання Собору …………..219
V. Преподобний Іов повернений православним………….. 222
VI. Матеріяльний стан Почаївської Лаври:
1. Щедрі жертводавці …………..227
2. Графиня Анна Орлова-Чесменська………….. 228
3. Графіня Антоніна Блудова………….. 229
4. Російський уряд пограбував манастирські землі …………..233
VII. Життя Почаївської Лаври за останніх часів:
1. Дальший розвій Почаївської Лаври …………..235
2. Новий Троїцький „Антоніївський” Собор …………..236
3. Лубенський Чеснохреснийманастир ………….. 241
. Скит на „Козацьких Могилах” ………….. 244
5. ПочаївськаЛавра на Голготі …………..252
6. Католики намагаються знову захопити Почаївську Лавру …………..254
ЧАСТИНА VI: СВЯТИНІ ПОЧАЦВСЬКОЇ ЛАВРИ.
I. Чудотворна Почаївська Божа Мати:
1. Цільбоносна Стопа ………….. 258
2. Чудотворна Ікона Божої Матері …………..260
II. Церкви в Почаївській Лаврі:
1. Стародавні церкви …………..266
2. Новий Успінський Собор 1771-го року ………….. 269
3. Латинська побудова Успінського Собору …………..272
4. Іконостас …………..276
5. Печерна Церква …………..280
6. Тепла Церква …………..282
7. Менші Церкви Почаївської Лаври ………….. 285
8. Почаївська дзвіниця …………..286
9. Братський Корпус …………..289
10. Церква поза Лаврою …………..289
III. Чуда Почаївських Святинь:
1. Почаївські чуда ………….. 291
2. Опис почаївських чуд …………..293
ЧАСТИНА VII: ПОЧАЇВСЬКА ДРУКАРНЯ.
1. Мандрівна друкарня в Почаеві 1618-го року …………..299
2. Кирило Ставровецький не був православним …………..301
3. Почаївська друкарня почалася року 1732-го …………..307
4. Початок Почаївської друкарні …………..309
5. Боротьба Почаєва з львівським Братством …………..310
6. Почаїв перемагав …………..312
7. Перша книжка Почаївської друкарні ………….313
8. Львівське Братство остаточно перемогло Почаїв ………….. 314
9. Почаївська друкарня без ворогів (1772-1795) …………... 316
10. Почаївська друкарня під Росією (1795-1831) …………..317
11. Видання Почаївської друкарні для старообрадців …………..319
12. Передача Почаївської друкарні православним …………..320
13. Почаївська друкарня в православних руках …………..323
14. Значення Почаївської друкарні …………..323
15. Список видань Почаївської друкарні …………..326
ЧАСТИНА VIII: ЗНАЧЕННЯ ПОЧАЇВСЬКОЇ ЛАВРИ.
1. Почаївський манастир — християнізаційний осередок …………..331
2. Почаївський манастир— проти унійна фортеця ………….. 333
3. Культурно-освітні заслуги Почаївськогоманастиря …………..334
4. Почаївський манастир у побожній пісні …………..338
5. Почаївська Лавра-фортеця українствана Волині ………….. 345
6. Нове життя в давньому манастирі …………..348
7. Розкладове москофільство в Почаївській Лаврі …………..350
8. Повернення Почаївської Лаври на свою віковічну дорогу ………….. 358
9. Протиросійська маніфестація в Почаєві …………..359
10. Почаївський центр ………….. 365
ДЖЕРЕЛА И ЛІТЕРАТУРА ПРО ПОЧАЇВСЬКУ ЛАВРУ …………..374-383
Джерела:
