Постоєв Павло Григорович – географ, краєзнавець, педагог : 150 років від дня народження

24 січня 2025 року виповнюється 150 років від дня народження Павла Григоровича Постоєва – географа, краєзнавця, педагога.

Народився Постоєв Павло Григорович 24 січня 1875 року в с. Пекарі Смілянського району Чернігівської губернії (тепер Полтавська область) у родині службовця. Батько був управителем поміщицького маєтку. Після закінчення духовної семінарії Павло Григорович деякий час учителював у сільських школах, а згодом продовжив навчання у Харківському університеті. З 1912 р. свою подальшу долю П. Г. Постоєв пов’язує з Житомирщиною: спочатку працює викладачем історії, географії у Коростишівській учительській семінарії, а з 1914 р. – його призначають директором Житомирської вчительської семінарії. Як досвідченого педагога, вмілого організатора Павла Григоровича запрошують очолити губернський відділ народної освіти. Він бере участь у роботі комісії з створення мережі шкільної освіти в Україні. При активній участі П. Постоєва було проведено реформу старих шкіл, організовано єдині трудові школи як у Житомирі, так і на теренах всієї тодішньої Волинської губернії. З 1930 р. П. Г. Постоєв працює завідувачем кафедри економічної географії Житомирського ІНО. Особливим успіхом у студентів і вчителів користувалися лекції П. Г. Постоєва з краєзнавства. Він систематично здійснював навчальні екскурсії зі студентами у природу і на місцеве виробництво, постійно удосконалював методику їх проведення. У числі перших в Україні Павло Григорович опублікував підручник для українських початкових шкіл з географії «Рідний край». У 1925 р. у співавторстві з Ф. Федюченком вийшов також підручник «Початкова географія та елементи краєзнавства», що протягом багатьох років з успіхом використовувався в початкових школах України. Наступного року П. Г. Постоєв публікує краєзнавчий посібник для вчителів, присвячений географії Волинської округи, центром якої був Житомир. Творчий злет обдарованого педагога і краєзнавця, як і багатьох людей його покоління, обірвали сталінські репресії. 10 травня 1938 р. при Житомирському обласному управлінні НКВС П. Г. Постоєва і всіх інших учасників сфабрикованої організації було засуджено до вищої міри покарання – розстрілу. Через місяць, 10 червня 1938 р. цей вирок було виконано. У 1956 р. дружина П. Г. Постоєва звернулась до Житомирського обласного прокурора із заявою про перегляд справи. 20 червня 1957 р. П. Г. Постоєва було реабілітовано.

Література

Костриця М. Внесок професора Павла Постоєва у розвиток географічного краєзнавства / М. Костриця // Історія української географії. – 2004. – Вип. 1. – С. 28–30.

Костриця М. Ю. Географ, краєзнавець, педагог / М. Ю. Костриця // Реабілітовані історією : у 7 кн. / голова ред. кол. І. М. Синявська ; ред. Л. А. Копійченко. – Житомир : Полісся, 2006. – Кн. 1 : Житоморська область. – С. 190–193.

Лекція «Українська еліта Кременеччини в міжвоєнний період ХХ ст.: виклики, діяльність та популяризація через публічну історію»

22 січня 2025 року о 13.00 год. в Кременецькому краєзнавчому музеї до дня Соборності України відбудеться лекція «Українська еліта Кременеччини в міжвоєнний період ХХ ст.: виклики, діяльність та популяризація через публічну історію».

Спікер – професор, доктор історичних наук Ірина Богданівна Скакальська.

Вхід вільний.

Адреса:

Тернопільська область

м. Кременець, вул. Шевченка, 90

Кременецький краєзнавчий музей

Булига Олександр Степанович – історик, краєзнавець, дослідник музейної справи та минувшини Почаївського монастиря : 60 років від дня народження

23 січня 2025 року виповнюється 60 років від дня народження Олександра Степановича Булиги – історика, краєзнавця, дослідника музейної справи та минувшини Почаївського монастиря.

Народився Булига Олександр Степанович 23 січня 1965 року в м. Рівне. Навчався у Рівненській середній школі № 1. У 1989 р. закінчив історичний факультет Чернівецького державного університету. З жовтня 1987 р. розпочав роботу в Рівненському обласному краєзнавчому музеї. Працював на посадах молодшого наукового співробітника відділу науково-масової роботи, старшого наукового співробітника науково-методичного відділу, старшого наукового співробітника відділу історії Рівненського обласного краєзнавчого музею. У 2002 р. був призначений на посаду заступника директора з наукової роботи, а з 2005 по 2024 роки працював директором Рівненського обласного краєзнавчого музею. З 2024 року працює старшим науковим співробітником відділу давньої та середньовічної історії у Рівненському обласному краєзнавчому музеї.

У лютому 2007 р. Олександр Степанович був координатором створення Літературного музею Уласа Самчука, а в серпні 2010 – виставкової зали «Музей бурштину», які стали відділами Рівненського обласного краєзнавчого музею. В серпні 2011 р. під керівництвом Олександра Булиги створено експозицію культурно-археологічного центру «Пересопниця». Завдяки О. Булизі, починаючи з 2005 р. в музеї щорічно проводяться наукові конференції, матеріали яких публікуються в збірнику «Наукові записки Рівненського обласного краєзнавчого музею».

Булига О. С. – автор книг «Поєднані Волинню» (2010 р.), до якої увійшли його історико-краєзнавчі дослідження за двадцятилітній період роботи в Рівненському обласному краєзнавчому музеї, а також кіносценарій «Першокнига», про історію Пересопницького Євангелія та в співавторстві з Т. Пономарьовою «Переправа незабутня» (2014 р.), присвячена двадцятилітній музейній археологічній експедиції поля Берестецької битви 1651 року.

Література

Булига Олександр Степанович // Музейні фахівці Рівненщини : біобібліогр. покажч. / Рівнен. обл. універс. наук. б-ка. – Рівне : Лапсюк В. А., 2014. – С. 25–30. – (Дослідники Рівненського краю).

Долганов П. Життя і загибель єврейської громади Здолбунова

Долганов П. Життя і загибель єврейської громади Здолбунова / П. Долганов. – Рівне : Волинські обереги, 2024. – 328 с.

Анотація: Ця книга відкриває маловідомі сторінки історії Здолбунова, присвячені єврейській громаді першої половини ХХ століття. У виданні детально розповідається про створення та життя громади, її співіснування з українцями, поляками та чехами, а також про трагічні події Голокосту, що призвели до повного знищення єврейської громади міста. Намагаючись передати деталі минулого, автор розлого цитує джерела, зокрема письмові й усні свідчення очевидців. Усе це – з метою максимально наблизити читача до дійсності.

Видання може бути цікавим як академічним дослідникам Голокосту й геноцидів, так і ширшому колу зацікавлених локальною історією громадян.