Афанасій Лотоцький (архімандрит Амвросій) – православний церковний письменник і дослідник старовини : 230 років від дня народження

19 січня 2026 року виповнюється 230 років від дня народження Афанасія Лотоцького (архімандрит Амвросій) – історика, краєзнавця, церковного літописця, уродженця Волині

Народився 19 січня 1796 р. в с. Мончинці Старокостянтинівського повіту Волинської губернії. Закінчив Волинську духовну семінарію в Острозі (1819) та Київську духовну академію (1823); магістр богослов’я. У 1823–1828 рр. – професор словесності, а потім інспектор Волинської духовної семінарії в Острозі і священик при міській Успенській церкві. Водночас виконував обов’язки семінарського бібліотекаря, зберігаючи книги з бібліотек Острозької академії та єзуїтського колегіуму, датовані ХVІ–ХVІІІ ст., змігши врятувати їх в надзвичайно складні для семінарії 1820 рр. (пожежа з руйнуванням приміщень, вимушений переїзд з Острога в Аннопіль). Після 1828 р. – на священицьких, церковно-адміністративних і педагогічних посадах на Волині. У 1844 році, перейшовши на службу до варшавської єпархії, протоієрей Лотоцький в 1845 р. призначений законовчителем виховних пансіонів дівиць православного сповідання і ключарем Варшавського кафедрального собору. Прийнявши в 1860 році чернецтво з ім’ям Амвросія, він був призначений намісником-архімандритом Почаївської лаври, в 1865 році – настоятелем Мелецкого першокласного монастиря, а в 1875 році – Володимир-Волинського монастиря. Помер 18 січня 1878. Афанасій Лотоцький – автор досить значної друкованої церковно-літературної спадщини (богословські статті, проповіді, історичні розвідки, публікація літературних пам’яток, переклади). Віднайшов інвентар Степанського монастиря 1627 р., ставши «першовідкривачем» існування цієї фундації князів Острозьких, пов’язаного із діяльністю просвітницького центру-академії в Острозі. Досліджував почаївські монастирські архіви ХVІ-ХVІІІ ст. у зв’язку з діяльністю архімандрита Іова (Залізо), переклав з польської мови роботу ректора Києво-Могилянської академії І. Галятовського, біограф Я. Лобачевського (єпископа Острозького Ієрофея).

Література

1.      Манько М. Афанасій Лотоцький (архімандрит Амвросій) і його волинезнавча спадщина / М. Манько // Минуле і сучасне Волині й Полісся : Край на межі тисячоліть : матеріали Х наук. іст.-краєзнав. конф., яка відбулася у Старому Чорторийську, Маневичах, Четвертні та Нововолинську в 2000 – 2002 рр. : зб. наук. пр. / Манев. краєзнав. музей, Волин. держ. ун-т ім. Лесі Українки, Волин. обл. т-во краєзнавців ; упоряд. Г. В. Бондаренко. – Луцьк, 2002. – С. 245–246.

2.      Манько М. Церковні краєзнавці Волині кінця 19 – поч. 20 ст. – дослідники і популяризатори історії книги та друкарства / М. Манько // Острозький краєзнавчий збірник / Держ. іст.-культ. заповідник м. Острога, Остроз. наук.-краєзн. т-во «Спадщина» ім. князів Острозьких ; за ред. М. Манько, М. Данилюк, С. Позіховської та ін. – Острог : Вид-во Нац. ун-ту Остроз. акад., 2012. – Вип. 5. – С. 463–474.

3.      Омельчук В. Діяльність духовенства Волині в галузі освіти / В. Омельчук // Омельчук В. В. Історія освіти Волині в особах / В. В.Омельчук. – Рівне : Волин. обереги, 2014. – С. 7–61.

4.      Тимочко І. Б. Роль провідних діячів православних братств Волинської губернії у збереженні духовно-моральних традицій виховання / І. Б. Тимочко // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія: Психологія і педагогіка : зб. наук. пр. / Нац. ун-т «Острозька академія». – Острог, 2012. – Вип. 21. – С. 161–170.

Агатангел Кримський (1871–1942) – український письменник, історик, філолог, орієнталіст, академік : 155 років від дня народження

15 січня 2026 року виповнюється 155 років від дня народження Агатангела Кримського (1871–1942) – українського письменника, історика, філолога, орієнталіста, академіка сходознавця, перекладача, одного з фундаторів першої української Академії наук.

Він народився 15 січня 1871 року у Володимирі-Волинському. Походив з міжетнічної родини: батько його був татарином, а мати шляхтянка з Білорусії. Згодом родина переїздить до міста Звенигородки на Черкащині. 

Спочатку навчався у Звенигородці, згодом в Острозькій гімназії (1881–1884), колегії імені Павла Ґалаґана, Московському університеті і Лазаревському інституті східних мов.

Незважаючи на те, що Агатангел не мав і краплини української крові, відомий поліглот і сходознавець усе ж почувався українцем. Любов до української мови йому прищепили Павло Житецький та Михайло Драгоманов ще у колегії Павла Ґалаґана, де Кримський навчався підлітком.

Волинянин стояв біля витоків створення Української Академії Наук, був її неодмінним секретарем з 1918 по 1928 роки.

Він принципово вважав, що необхідно спілкуватися українською мовою. У часи Російської імперії це було неприйнятно. Але Агатангел все одно говорив українською і французькою, чим дражнив своє оточення. Пізніше основною мовою не лише свого спілкування, а і наукової та творчої праці Агатангел Кримський свідомо обирає саме українську.

Автор понад тисячі наукових праць та художніх і поетичних творів. Окрім іншого, він залишив по собі унікальні дослідження української мови, які виклав, зокрема, у працях «Українська граматика», «Нариси з історії української мови».

У 1942 році його оголосили українським буржуазним націоналістом і заслали у казахське місто Кустанай, де він і помер у тамтешній в'язниці. У повоєнний час науковця реабілітували посмертно.

Література.

1.     Агатангел Кримський – учений, письменник, українець : зб. наук. пр. / упоряд. Н. Данилюк. – Луцьк : Волин. кн., 2007. – 127 с.

2.     Агатангел Кримський. Нариси життя і творчості / відп. ред. : О. Д. Василюк, Ю. М. Кочубей, Е. Г. Циганкова. – Київ, 2006. – 564 с. – (Наукова спадщина сходознавців).

3.     Агатангел Юхимович Кримський – україніст і орієнталіст : матеріали ювіл. сесії до 100-річчя з дня народж. / відп. ред. І. К. Білодід. – Київ : Наук. думка, 1974. – 175 с. 

4.     Засновники і президенти Національної академії наук України : біобібліогр. матеріали / Нац. акад. наук України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського ; уклад. Т. В. Добко, Т. І. Арсеєнко, С. В. Блиндарук [та ін.]. – Київ : Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, 2021. – 948 с.

160 років тому в Острозі було відкрито жіноче училище ім. графа Д. Блудова

1 грудня 1865 року Острозі було відкрито жіноче училище ім. графа Д. Блудова.

Майже 30 років Дмитро Блудов виношував плани створити жіноче училище на Волині. Проте в 30-х роках XIX століття його ідея була не надто популярною. У 1864 році граф Блудов помирає, так і не встигши реалізувати свій задум. Втілити ідею виявилося під силу його доньці – Антоніні Блудовій. Жіноче училище в Острозі стало для графині справою всього її життя.

Перш ніж відкрити в Острозі навчальний заклад для дівчаток, графиня об’їздила всю Волинь. Припав їй до серця саме Острог. На думку дослідників, місто привернуло увагу доньки російського чиновника своєю древньою історією (діяльністю тут князів Острозьких), вдалим розташуванням, а також наявністю тут приміщення для відкриття майбутнього училища – закритого у 1832 році капуцинського монастиря.

Тож, у березні 1865 року в місті за сприяння Блудової розпочало свою роботу острозьке Кирило-Мефодіївське братство. 1 грудня того ж року при братстві для перших шести учениць розпочалося навчання у підготовчому класі училища. А перший клас жіночого училища вдалося відкрити наступного року. Навчальний заклад графиня Блудова назвала на честь свого батька. Основною метою діяльності училища було виконання заповіту графа Д. Блудова, тобто, виховання дівчат у вірі. 

Навчальний курс складався з чотирьох класів та тривав впродовж семи років: у перших трьох класах навчання тривало по два роки, а у четвертому класі – один рік.

Фінансування навчального закладу здійснювалося за кошти благодійників та самої Антоніни Блудової.

Острозьке жіноче училище було навчальним закладом закритого та приватновласницького типу. Заклад мав чіткі та в окремих моментах суворі правила для вступу. Вихованками училища Блудової могли стати лише православні дівчата, проте без вимог до соціального статусу їх батьків. Училище користувалося неабиякою популярністю.

Училище імені графа Блудова було закрите у 1923 році за часів польської влади. За 58 років свого функціонування навчальний заклад дав освіту понад 2 тис. дівчат краю. Дівчата навчилися читати, писати, а чимало з них й взагалі стали вчительками. Загалом, училище відіграло важливу роль у встановленні жіночої освіти на теренах тодішньої Волині. Воно стало одним із перших жіночих середніх навчальних закладів краю.

Література

Верховецька А. С. Жіноче училище ім. графа Д. Блудова в Острозі (1865–1923 рр.) в контексті культурно-освітніх процесів на Волині [Електронний ресурс] / А. С. Верховецька. – Режим доступу: https://shron1.chtyvo.org.ua/Verkhovetska_Anastasiia/Zhinoche_uchylysche_im_hrafa_D_Bludova_v_Ostrozi_1865-1923_rr_v_konteksti_kulturno-osvitnikh_protses.pdf?. – Назва з екрана.

Омельчук В. В. Сподвижники культурно-освітніх ініціатив на Волині / В. В. Омельчук // Буде освіта – буде Україна : зб. наук. пр. / В. В. Омельчук . – Рівне : Волин. обереги, 2023. – С. 30–37.