Визначні події
125 років від часу відкриття Любомльської єврейської Талмуд-тори (школи)
1 червня 2023 року виповнюється 125 років від часу відкриття Любомльської єврейської Талмуд-тори (школи) (1898)
Любомль був значним єврейським містечком у північно-східній частині Холмщини і регіону, також в частині Люблінського округу, що видно із статистики 1550 року. У 1510 році в Любомлі єврейська община побудувала величну муровану синагогу. В 1560 році євреї міста дістали дозвіл на призначення рабина, завдяки якому вони дістали справді широкі релігійно-адміністративні повноваження. Тоді навчання своїх дітей кожна конфесія проводили окремо, а саме єврейські діти навчались при синагогах, католицькі при костелі і греко-католики при своїх храмах. Першими вчителями при них були рабин, ксьондз, священик. Про шкільне навчання єврейських дітей у м. Любомль вперше згадано в 1601 році.
У 1728 році під час необережного поводження з вогнем виникла одна з найбільших пожеж у Любомлі. Холмські гродські книги повідомляють, що тоді згоріла і єврейська школа. Єврейські дослідники відносять початок занепаду єврейського життя в Любомлі до 1760-х чи 1770-х років. Проте єврейське життя у Любомлі вирувало. Головного значення надавали навчанню Тори, у вузькому значенні Мойсеєве П’ятикнижжя, тобто базова частина юдейського канону Святого Письма, а також Талмуду, який містить коментарі до Тори, рабиничні дискусії, моральні вказівки та розповіді. У 1897 році у Любомлі було не менше як 17 хедерів – традиційних початкових релігійних шкіл для хлопців у віці до 13 років, у яких вчили гебрайської абетки, читання молитовника, Тори і Талмуду. Часто вони розташовувалися в будинку учителя (маламеда). На той час у місті проживало 4600 чоловік, із яких 3300 євреїв.
5 червня 1898 року в Любомлі була відкрита приватна чоловіча Талмуд-тора. Ця школа розміщувалась в громадському приміщенні і утримувалась на кошти із коробкового збору – 700 крб. Станом на 1915 рік у ній навчалось 50 хлопчиків. Вчителем був Шмая-Еліезер Вольфович Франкфурт, який мав звання вчителя початкових училищ. Отримував оклад 600 карбованців у рік. У 1898 році у Любомлі 17 єврейських вчителів давали освіту 370 учням, а 60 знали Талмуд-тору. У школі вивчали іврит і їдиш. На початок ХХ ст. серед єврейського населення вже переважали хасиди (представники релігійно-містичного руху, що виник на Поділлі у XVIІІ ст. і метою якого було відновлення релігійності юдеїв). Вивчення Тори, як згадує Натан Челет (Блюмен) до встановлення польської влади не було обов’язковим правом. Але батьки вважали за свій обов’язок навчати своїх дітей Тори Ізраїля. І той обов’язок був сильнішим багатьох законів. Коли дитина досягала віку трьох років, у домівці батьків наставала велика радість. Вона була пов’язана з відзначенням дня народження, і з першим днем, коли цей малий єврей брав на себе відповідальність за дотримання обов’язків у вивчені Тори. З того часу він вже не був дитиною подібною до інших дітей, а молодим кандидатам на великі діла.
Літератруа
Остапюк О. З історії Любомльської єврейської общини / О. Остапюк// Національні меншини Правобережної України. Історія і сучасність : матеріали наук.-краєзн. конф. у Новоград-Волинському : наук. зб. – Житомир, 1998. – С. 76–79.
Остапюк О. З історії синагоги м. Любомль : (до 500-річчя побудови) / О. Остапюк // Старий Луцьк : наук.-інформ. зб. ЛДІКЗ. – Луцьк, 2011. – Вип. 7. – С. 370–391.
Новини
Волинський слід Катинської трагедії
Публікація присвячена загиблим у Катині польським військовослужбовцям, які походили з території сучасної Рівненської області чи були пов’язані з Волинню. Серед знищених радянськими катами були: Інокентій Гловацький, Ян Юзеф Фітцке, Ян Жарчинський, Вітольд Шумята, Генрика-Францішека Амроговича, Едмунд Хоєцький, Зигмунд-Август Постолько, Ян-Казимір Шафранський, Едмунд Мутке, Станіслав-Людвік Жураковський, Станіслав Лончковський, Мечислав Длугош, Борух-Янкель Каплан, Юзеф Флісек. Це лише ті, про яких вдалося знайти інформацію. Із 3 квітня по 12 травня 1939 р. історики підрахували, що радянські кати стратили майже 22 тис. польських офіцерів, підофіцерів і прикордонників.
Джерело: Волинський монітор
Новини
Перламутрова ікона – мушля ХІХ ст.
Нещодавно фонди Волинського краєзнавчого музею поповнилися цікавими експонатами. Олег Гаврилюк передав до музею книги, документи, предмети з колекції свого батька Володимира Йосиповича Гаврилюка. Серед пам’яток привертає увагу перламутрова ікона – мушля ХІХ ст. Фрагмент підвісної ікони круглої опуклої форми з фігурним виступом вгорі, у якому зроблений отвір для шнура. З чотирьох різьблених круглих клейм, які були розташовані на іконі, збереглися два з композиціями «Воскресіння» та «Архангел Гавриїл» зі сцени «Благовіщення». У верхньому клеймі Христос зображений в русі на повалених вратах пекла. Архангел Гавриїл зображений з пальмовою гілкою у лівій руці. Очевидно, Богородиця була зображена навпроти у клеймі, яке втрачене. Тло між клеймами орнаментоване різьбленими паралельними лініям. По контуру ікона обведена подвійною опуклою лінією. Зворотній бік – гладкий, вгорі продряпаний напис «Образ». Права і нижня частина ікони відламана, залишилися незначні фрагменти зображення на двох втрачених клеймах.
Джерело: Музей волинської ікони
Визначні події
Сагайдаківський Віталій – один із найвідоміших пастирів Волині міжвоєнного періоду, митрофорний протоієрей : 120 років від дня народження
27 травня 2023 року виповнилося 120 років від дня народження Віталія Сагайдаківського (1903–1998) – одного із найвідоміших пастирів Волині міжвоєнного періоду, митрофорного протоієрея, уродженця Рівненщини.
Сагайдаківський Віталій народився у с. Коростятин Рівненського повіту Волинської губернії. Дід і батько, а також його брати Вадим і Олександр були священиками. Початкову освіту здобув у церковнопарафіяльній школі с. Симонів, Клеванській духовній школі Рівненського повіту. У 1923–1926 рр. навчався у Кременецькій духовній семінарії. У 1927 р. став священиком і розпочав душпастирську діяльність у с. Застав‘є Рівненського повіту. У 1929 р. призначений настоятелем парафії у с. Жабче Луцького повіту Волинського воєводства. Тут став свідком акції нищення польською владою місцевої православної церкви, яка мала великий резонанс у християнському світі. За оборону церкви В. Сагайдаківського і п‘ятеро селян було ув‘язнено в луцькій тюрмі звідки митрополит Польської Автокефальної Православної церкви Діонісій звільнив їх під заставу у 5 тис. злотих. Після закриття церкви богослужіння відбувалися на сільському цвинтарі. Під тиском влади В. Сагадаківський у 1931 р. покинув село і переїхав на Холмщину.
Завдяки активності священика у с. Городиславичі Томашівського повіту протягом року було відремонтовано церкву, проведено внутрішні реставраційні роботи. У 1934 р. на зборах православних священиків томашівського деканату о. Віталій Сагайдаківський запропонував текст звернення до польського уряду з приводу заборони українських шкіл на Холмщині та викладання релігії для православних дітей українською мовою. За невиконання священиком розпоряджень влади щодо святкування Великодніх свят у 1938 р. староста Томашівського повіту наказав йому залишити парафію у Городиславичах. Протягом наступних двох років служив у селах Бабичі Білгорайського та Бозок Холмського повітів. У 1940–1944 рр. о. Віталій Сагайдаківський опікується парафією у Бозку, інших селах Холмського повіту та у Яблочинському монастирі на Підляшші. На початку 1945 через Лемківщину та Австрію емігрував до Канади. У 1948–1956 рр. був настоятелем кількох українських православних парафій, а після 1966 р. перебував під юрисдикцією Канадської архієпархії Православної Церкви Америки. В 70-х р. 20 ст. Віталій Сагайдаківський відвідав Україну. Повернувшись у Канаду, він пише солідну книгу «Правди не втопити», в якій описує життя своїх предків, своєї родини, сім’ї, різню, винищення православних храмів, цілих українських сіл на Холмщині, детально описує будівництво храму в селі Городиславичі, де він служив Божу службу.
Помер і похований В. Сагайдаківський у м. Торонто.
Література
Енциклопедичний словник Холмщини / уклад. А. Салюк, А. Арцишевська. – Львів : Сполом, 2017. – 600 с.
Нові надходження
2023-06-01 15:46:16
Білоус Н. "Вызнаваю сим моим тастамεнътом и ωстатнεю волεю своεю". Тестаменти волинських міщанок кінця XVI–XVII ст.
Білоус Н. "Вызнаваю сим моим тастамεнътом и ωстатнεю волεю своεю". Тестаменти волинських міщанок кінця XVI–XVII ст. / Н. Білоус // Соціум : альманах соціальної історії. – 2017. – Вип. 13/14. – С. 127–160.
Анотація: У статті розглядається комплекс джерел – акти останньої волі волинських міщанок, які досі не потрапляли у дослідницьке поле українських істориків. Джерельну основу дослідження склали 52 заповіти волинянок (повний перелік вміщено у Додатку № 1), вписаних до міських книг Дубна, Ковеля, Олики, Рівного, Козлина, а також луцьких і володимирських ґродських книг наприкінці ХVІ–ХVІІ ст. (шість текстів публікуються в Додатку № 2). Тестаменти засвідчують факт високої побожності більшості тогочасних городянок Речі Посполитої. Жінки католицького визнання особливо серйозно переймалися проблемами вічного порятунку своєї душі, призначаючи для цього певні кошти і вказуючи шляхи або способи їх пошуку. У містах Волині заможні жінки виділяли кошти готівкою (зіставні з сумами, які відписували шляхтянки), тоді як пересічні міщанки гроші на ці цілі вишукували в різний спосіб, наприклад: розпродаючи майно, домашню худобу, записуючи частину спадку, або покладались у цьому на своїх рідних, не вказуючи жодних сум. Зміст деяких тестаментів засвідчує безпосередню участь жінок у процесі записування актів останньої волі.
Джерело: Інститут історії України НАН України
2023-06-01 15:34:01
Білоус Н. Тестаменти волинських міщан ранньомодерного часу: евристичні можливості джерел та дослідницький інструментарій
Білоус Н. Тестаменти волинських міщан ранньомодерного часу: евристичні можливості джерел та дослідницький інструментарій / Н. Білоус // Український історичний журнал. – 2022. – № 1. – С. 4–15.
Анотація: У статті окреслено нові підходи у студіях тестаментарної проблематики та евристичні можливості актів останньої волі жителів міст Волинського воєводства ранньомодерного часу. Окреслено перспективи подальших студій, показано, що українська тестаментологія має неабиякі перспективи й широке дослідницьке поле.
Джерело: Інститут історії України НАН України
2023-06-01 15:19:51
Білоус Н. Укладання тестаментів у містах Волинського воєводства XVII ст.: правові засади й повсякденні практики
Білоус Н. Укладання тестаментів у містах Волинського воєводства XVII ст.: правові засади й повсякденні практики / Н. Білоус // Український історичний журнал. – 2021. – № 1. – С. 27–42.
Анотація: У статті проаналізовано правові засади та практики тестаментування в міському соціумі Волинського воєводства ХVІІ ст. Окреслено правові засади укладання тестаментів і спадкування за нормами II Литовського статуту та збірників міського права Б.Ґроїцького, які широко застосовувались у судовій практиці українських міст ранньомодерної доби; висвітлено процес і порядок оформлення тестаментів у повсякденних практиках у містах Волині зазначеного періоду; доведено, що нормою було укладання тестаменту в будинку помираючої особи (за присутності міських урядників і свідків), або в ратуші перед міським судом.
Джерело: Інститут історії України НАН України
2023-06-01 15:06:34
Блануца А. В. Земельні контракти волинської шляхти у другій половині 16 ст.
Блануца А. В. Земельні контракти волинської шляхти у другій половині 16 ст. / А. В. Блануца // Український історичний журнал. – 2005. – № 6. – С. 33–50.
Анотація: Стаття присвячується розгляду одного з важливих аспектів соціально-економічної історії Волині другої половини 16 ст. – обігові земельних володінь шляхти Луцького повіту після судово-адміністративних реформ 1564–1566 рр. у Великому князівстві Литовському, які створили нові правові умови у сфері володіння та розпорядження земельною власністю шляхетського стану.
Джерело: Інститут історії України НАН України
