Фонове зображення для блоку новин

Новини

Новини

Фестиваль-конкурс «Великодній Тріумф» запрошує всіх охочих до участі!

30 квітня 2026 року у м. Київ розпочнеться 2-й Всеукраїнський двотуровий багатожанровий фестиваль-конкурс мистецтв «Великодній Тріумф».

Організація міжнародних та Всеукраїнських конкурсів і фестивалів «Королівський Тріумф» за підтримки Творчого об’єднання «Королівське мистецтво» запрошує всіх охочих взяти участь у конкурсі-фестивалі. Участь можуть брати як творчі колективи, так і окремі виконавці незалежно від віку та місця проживання. Міжнародний фестиваль є публічним, відкритим і суспільно-корисним конкурсом.

Основні цілі організації:

 підвищення професійної компетентності фахівців у сфері освіти та мистецтва;

 популяризація та розвиток різних напрямків мистецтва;

 підтримка талановитих виконавців і підвищення престижу музикантів;

 підвищення рівня виконавської майстерності;

 сприяння професійній діяльності та самореалізації музикантів у сфері освіти та культури;

 представлення творчих досягнень талановитої молоді;

 популяризація української культури та національної пам’яті;

 виявлення нових талантів;

 сприяння розвитку обдарованих дітей та молоді;

 відродження, збереження та розвиток національних традицій;

 обмін досвідом між учасниками та встановлення нових творчих контактів.

Реєстрація триває до 30 квітня 2026 року включно.

Детальніше: https://drive.google.com/file/d/1SICRGabC-_TQpXB-xORajhJBX1hWMcAB/view

Визначні події

Микола Рокицький – український художник, живописець : 125 років від дня народження

6 квітня 2026 року виповнилося 125 років від дня народження Миколи Рокицького (1901–1944) – українського художника

Народився 6 квітня 1901 року в селі Заріччя, неподалік міста Володимира. Його батько був сільським мірошником. Талановитий юнак навчався у Володимирській гімназії. Її будинок зберігся донині, на його фасаді – дошка з барельєфом художника. З початком Першої світової війни родину Рокицьких було евакуйовано до Києва. 1920 року Рокицький вступає до Української академії мистецтва, майстерня монументального мистецтва. Він був серед тих, хто пройшов школу майстра з першого до останнього курсу. 

У творчому доробку Рокицького не так багато збережених картин, настінні розписи знищено. 

Микола Рокицький – фаховий педагог. Ще студентом у 1924 році він викладає в Київській експериментальній школі № 611. По завершенні навчання у Київському художньому інституті (колишня Українська державна академія мистецтва), Рокицького призначають викладачем на текстильному, а згодом на монументально-виробничому відділенні інституту. Деякий час Рокицький працює в Харківському інституті пролетарської культури, аж до його ліквідації (1934), коли відбулась реорганізація художньої освіти в Україні. Як педагог Рокицький спирався на засади, засвоєні в період навчання у майстерні Бойчука, а також на власний досвід у виборі тем та завдань. Навчання складалося з двох частин: праці в майстерні та окремо на об’єктах. Він вважав за необхідне поєднати архітектуру та монументальний живопис.

Микола Рокицький зробив значний внесок у розвиток портретної фрески.

Після загибелі в 1937 році Бойчука, Микола Рокицький разом з іншими його учнями працює з народними майстрами в експериментальних майстернях при Київському державному музеї українського мистецтва на території Києво-Печерської Лаври. Звертається до розробки ескізів тематичних килимів, якими декорували інтер’єри громадських приміщень. Український тематичний килим набуває широкого розвитку внаслідок зближення народного і професійного декоративно-ужиткового мистецтва.

У постійному страху і тривозі минув передвоєнний період. Микола Рокицький дивом уникнув фізичного знищення. Він часто змінює місце роботи. З початком Другої світової війни добровольцем йде на фронт, але потрапляє в оточення. Концентраційний табір, втеча з полону. У визволеному Києві 11 лютого 1944 року його не стало. Похований на Лук’янівському цвинтарі в Києві.

1 лютого 1958 року було ухвалено рішення про реабілітацію Михайла Бойчука, але ще довго бойчукізм вважали однією з найреакційніших течій в українському мистецтві. 

У Володимирі бережуть пам'ять про видатного земляка: вихованці місцевої художньої школи вивчають його творчість. У рідному селі живописця   – Заріччі – одна з вулиць носить його ім’я. 

Література

Киба Я. Відомі і знамениті жителі / Я. Киба // Киба Я. Володимирщина: минувшина і сучасність : іст.-економ. і краєзн. вид. / Я. Киба. – Луцьк, 2017. – С. 209–259.

Кумецький О. Микола Рокицький – художник-монументаліст і педагог / О. Кумецький // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Володимир-Волинський в історії України і Волині : матеріали XXХІІ Міжнар. наук.-практ. іст.-краєзн. конф., присвяч. 70-річчю утворення Волин. обл., 810-ій річниці надання місту Володимир-Волинському Магдебурзького права, м. Володимир-Волинський, 12 черв. 2009 р. : наук. зб. – Луцьк, 2009. – Вип. 32. – С. 88–93. 

Левицька Т. 6 квітня   125 років від дня народження  М. А. Рокицького (1901–1944) – українського художника / Т. Левицька // Календар знаменних і пам'ятних дат Волині на 2026 рік / Упр. к-ри з пит. релігій та нац., Волин. краєзнав. музей, Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки. – Луцьк, 2026. – С. 81–84. 

Янович Б. Незабутній художник Микола Рокицький : до 105-річчя майстра із волинського Заріччя / Б. Янович // День. – 2016. – 22–23 квіт. – С. 12.

Янович Б. Чарівна палітра Миколи Рокицького / Б. Янович // Місто вечірнє. – 2021. – 11–17 берез. – С. 7.

 

 

 

Нові книги

Волинська О. Мармурова жінка : повість про Олену Пчілку

Волинська О. Мармурова жінка : повість про Олену Пчілку : худож.-біогр. повість / О. Волинська. – Брустури : Дискурсус, 2025. – 256 с.

Анотація. «Мармурова жінка» – це художньо-біографічна повість про життя й творчість Олени Пчілки – видатної української інтелектуалки й мисткині – від дитячих років до останніх днів життя. 

На основі спогадів, листів та історичних фактів Олена Волинська вибудовує живий, емоційно насичений образ своєї героїні: допитливої, цілеспрямованої, але й вразливої жінки. Через призму її долі знайомить з побутом, традиціями й соціальними проблемами тогочасної України, а також з визначними постатями українського культурного життя. Повість поєднує документальну точність з художньою чуттєвістю, розкриваючи формування особистості, яка залишила глибокий слід в історії української культури. «Мармурова жінка» – це спроба повернути голос людині, що мала силу бути українською тоді, коли це було небезпечно. Це книжка про пам’ять, спротив, жіночу силу й вогонь слова, який не згасає.

Джерело: ВОУНБ ім. Олени Пчілки

Фонове зображення для блоку нових надходжень

Нові надходження

2026-04-21 16:14:27
2026-04-21 15:45:35

Бондарчук О. Острозькі кахлі з імперською символікою

Бондарчук О. Острозькі кахлі з імперською символікою / О. Бондарчук, В. Бондарчук, Н. Пустовіт, Ю. Філіп’єва // Острозький краєзнавчий збірник / Державний історико-культурний заповідник м. Острога ; Острозьке науково-краєзнавче товариство «Спадщина» імені князів Острозьких. – Острог, 2017. – Вип. 9. – С. 190–202.

Анотація. У статті йдеться про збірку пічних кахель заповідника (значна частина яких виявлена в ході багаторічних досліджень видатної пам’ятки оборонного зодчества України кінця XVI ст. Круглої (Нової) башти на Замковій горі в місті Острозі) у якій найбільшою за кількістю є колекція кахель з імперською символікою. За незначними винятками – це геральдичне зображення двоголового орла. Орел – втілення сили, відваги, символ перемоги. В міфології орел супроводжує верховних богів сонця, грози і неба.

Основу колекції такого типу геральдичних кахель складають тисячі і тисячі фрагментів, виявлених під час археологічних досліджень Круглої башти, які в результаті ретельного багаторічного реставраційного процесу поступово перетворюються в десятки відроджених із небуття раритетів.

Припускається, що в місті Острозі кахлі з двоголовим орлом могли з’явитися лише після 1793 року, коли Волинь увійшла до складу Російської імперії.

Джерело: Державний історико-культурний заповідник міста Острога