Новини

Леся Українка на сторінках українських газет 1921–2021 років (з фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського) :  анот. бібліогр. покажчик / автор. колектив: О. С. Залізнюк, І. М. Швець, О. А. Вакульчук, Н. Ф. Криворучко, С. Ю. Мельник ; НАН України, Національна бібліотека  України імені В. І. Вернадського. – Київ : НБУВ, 2025. – 612 с.

Анотація. Науково-довідкове видання «Леся Українка на сторінках українських газет 1921–2021 років (з фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернад-ського)» містить 4 444 анотовані бібліографічні описи газетних статей, розташовані у 17 розділах за хронологією, всередині кожного року – за алфавітом. Усі газети досліджено укладачами de visu. Опис газет здійснено мовою оригіналу. Видання споряджено науково-довідковим апаратом, що складається з абеткового покажчика газет, іменного покажчика, словника псевдонімів і криптонімів до нього, хронологічного покажчика, списку абревіатур та скорочень. Анотований бібліографічний покажчик розрахований на дослідників різних галузей гуманітаристики, усіх зацікавлених.

Надіслано  ВОУНБ ім. Олени Пчілки

Що пов’язує невелику Мирогощу на Рівненщині з далекою Західною Африкою? Ім’я людини, чиє життя було сповнене досліджень, відкриттів і невтомного пошуку. Запрошуємо 9 вересня о 14:00 на презентацію книги Валентини Яремчук «Етнографічна діяльність Юрія Шумовського».

Юрій Шумовський — уродженець Рівненщини, краєзнавець, етнограф, музейник, дослідник Волині та Західної Африки. У 1930–1940-х роках він вивчав культуру й традиції Волині, збирав етнографічні матеріали, брав участь в організації музейної справи на Рівненщині. А в 1950-х роках продовжив свою наукову працю вже в Західній Африці, де став одним із засновників Національного музею в Бамако (Малі).

Книга Валентини Яремчук — це результат ґрунтовного дослідження етнографічної спадщини Юрія Шумовського. Авторка опрацювала архівні документи, наукові праці, публікації та інші джерела, щоб послідовно відтворити його дослідницький шлях — від Волині до Африки.

На сторінках книги — краєзнавчі дослідження Волині, музейна діяльність на Рівненщині, етнографічні колекції, народні традиції та обряди українців, а також дослідження матеріальної й духовної культури народів Західної Африки.

Це історія людини, яка почала свій шлях на Рівненщині, досліджувала Волинь, а свої наукові пошуки продовжила на іншому континенті.

Запрошуємо відкрити для себе постать Юрія Шумовського та дізнатися, яким був його шлях від Мирогощі до Африки.

Чекаємо всіх за адресою:

Рівненська обласна універсальна наукова бібліотека

 м. Рівне, вул. Олександра Борисенка, 6

"Світлиця бібліотеки (4-й поверх)

6 вересня 2026 року в етнопарку «Ладомирія» у Радивилові  буде проведено День традиційного костюма, де представлять автентичне вбрання з усієї України. Захід об’єднає поціновувачів українських традицій, народного вбрання та культурної спадщини.

Свято розпочнеться о 10:00 безкоштовною екскурсією етнопарком.

Об 11:00 відбудеться офіційне відкриття, після якого гості зможуть побачити презентацію автентичних костюмів з різних регіонів України, представлених учасниками Конкурсу традиційного костюма.

У програмі також запланований виступ народного фольклорного колективу «Веснянка» та нагородження переможців конкурсу. 

Завершиться захід о 14:00 традиційним частуванням пирогами та узваром у ресторації «Аустерія».

Організатори запрошують усіх охочих долучитися до свята у традиційному українському вбранні та провести день у атмосфері народних звичаїв, пісні й гостинності.

Переможці отримають призи, а всі учасники – дипломи-подяки.

Більш детально зможете дізнатися про конкурс за номером – 0993646514 (Наталя).

Адреса

Рівненська обл.

місто Радивилів

вул. Шкільна, 1

Запрошуємо 30 серпня о 14:00 на презентацію проєкту «База даних українських рукописних книг XI–XVI століть як символ боротьби за українську ідентичність Русі-України».

Українські рукописні книги – це не просто давні тексти. Це наша пам’ять, культура й доказ того, наскільки глибоко сягає українська ідентичність.

Це важлива ініціатива про нашу культурну спадщину, стародавні рукописи та історичну пам’ять, яку сьогодні особливо важливо берегти й відкривати заново.

Проєкт організовує видавництво «Горобець» у партнерстві з Національним заповідником «Софія Київська» та за підтримки Українського культурного фонду.

Представлятиме проєкт Олена Башкатова.

Чекаємо за адресою:

м. Рівне, вул. Олександра Борисенка, 6

Рівненська обласна універсальна наукова бібліотека

12 серпня 2026 року минає 445 років від дня виходу у світ «Острозької Біблії» – першого повного видання всіх книг Святого Письма церковнослов’янською мовою, цінного надбання для всіх християн Східної Європи. 

Ініціатором видання повної слов’янської «Біблії» був самий знатний і впливовий магнат Речі Посполитої, великий гетьман, Київський воєвода, маршал Волинської землі, князь Костянтин (Василь) Костянтинович Острозький (1526–1608). 

До укладачів Острозької Біблії можна віднести Герасима Даниловича Смотрицького, який був автором віршованих та прозових передмов; Тимофія Михайловича, який у 1580 році видав алфавітно-предметний покажчик до Нового Завіту і який редагував його до Біблії; Василя Суразького, якого дослідники ототожнюють із Василем Малюшицьким. Певну роль в укладенні її відігравав також Іван Федоров. Він був автором післямови до цього видання, де говорить, що надрукував книги Старого й Нового Завіту. На його долю випала технічно складна робота.

Видання Біблії 1581 року належить до визначних зразків української та світової поліграфії ХVІ століття – у ньому вміщено 81 заставку з 16-ти дощок, 70 кінцівок з 17-ти дощок, 1384 гравійовані ініціали, численні композиції з виливних прикрас, перші східнослов'янські гравюри у техніці естампу.

Вважається, що до нашого часу дійшло близько 300 примірників, які зберігаються в музеях, бібліотеках, архівах Австрії, Ватикану, Білорусі, Болгарії, Великобританії, Голландії, Греції, Естонії, Канади, Киргизії, Литви, Німеччини, Польщі, Росії, Румунії, Сербії, Угорщини, Чехії, Фінляндії, Франції, США і Узбекистану. В Україні примірники Острозької Біблії зберігаються у збірках бібліотек, музеїв Львова, Харкова, Ужгорода, Одеси, Сімферополя. В Національній бібліотеці України ім. Володимира Вернадського зберігається 18 примірників, серед них Біблія з двома післямовами – 1580 і 1581 років, що належала останньому польському королю Станіславу-Августу Понятовському.

Електронний примірник можна побачити в електронній бібліотеці «Історична спадщина України» на сайті НІБУ.

Детальніше: Національна історична бібліотека України

27 липня 2026 року виповнюється 145 років від дня народження Володимира Григоровича Леонтовича, українського інженера-геодезиста, архітектора-реставратора та педагога

Народився 27 липня 1881 р. в м. Гадяч Полтавської губернії в родині колезького секретаря. У 1900 р. закінчив Мінську гімназію, вступив до Петербурзького університету, а через місяць перевівся на інженерне відділення Київського політехнічного інституту, яке закінчив у 1906 р.

Розпочав свій трудовий шлях з червня 1906 р., працював по вільному найму як молодший інженер при Волинській губернській управі, а у липні 1907 р. зарахований на державну службу молодшим інженером з дорожньої частини при Волинській губернській управі у справах земського господарства. В грудні 1909 р. В. Леонтовича призначають на посаду єпархіального архітектора Волинської губернії.

Володимир Григорович проводив обстеження стану церковних будівель, займався ремонтом кафедрального Спасо-Преображенського собору в м. Житомир. Діяльність Леонтовича як архітектора-реставратора дещо вирізнялась від вже існуючих засад. Він вважав: «Тільки поєднання практичного пристосування з реставрацією забезпечує не тільки збереженість, але й повноцінну експлуатацію історичної споруди. Будинок створюється людиною і живе доти, доки людина живе в ньому…». Так з ініціативи Володимира Григоровича постали з небуття чимало приречених на загибель історичних пам’яток.

У 1913-1914 рр. В. Г. Леонтович розробив і здійснив проект реставрації «Дому мурованого» – башти Острозького замку, побудованої в ХІV ст., розмістивши в ній історичний музей, міську бібліотеку та залу для народних читань. За його проектами відреставровано десятки інших споруд Волині. Також в 1910–1914 рр. В. Г. Леонтович займався формуванням архітектурно-меморіального комплексу «Козацькі Могили» під Берестечком. Спочатку планувалося звести церкву св. Георгія в російсько-візантійському стилю. Однак молодому архітектору вдалося переконати всіх у необхідності використати форми українського бароко та запросити для розпису храму художника Івана Їжакевича. Щоб відтворити історичне середовище часу Берестейської битви, перевіз до меморіального комплексу з с. Острів дерев’яну церкву св. Михаїла, побудовану в 1650 р. За переказами, саме в ній перед битвою молилися Б. Хмельницький зі своїми старшинами. До старовинної церкви В. Г. Леонтович добудував опасання на дерев’яних стовпцях та вхід до підземного 70-метрового переходу, що зв’язує дві церкви – нову і прадавню. Оскільки комплекс тоді був поза межами с. Пляшева, Володимир Григорович запропонував Почаївському монастирю для постійного нагляду за меморіальним ансамблем побудувати тут будівлю для скита з притулком для хлопчиків.

У 1912–1913 рр. Імператорська археологічна комісія доручила єпархіальному архітектору провести обстеження та фотофіксацію пам’яток архітектури на території Волинської губернії. Потім, у 1916–1917 рр., вже як досвідченого спеціаліста, за дорученням Академії наук Російської імперії, Володимира Григоровича Леонтовича включено до експедиції по вивченню і обліку пам’яток архітектури в районі Західного театру воєнних дій.

Окрім насиченої практичної роботи інженера-геодезиста, архітектора-реставратора, В. Г. Леонтович з 1914 р. розпочав педагогічну та наукову діяльність у Київському політехнічному інституті, де пропрацював до 1930 р. Також він до 1941 р. викладав геодезію у гірничому, індустріальному та художньому інститутах, залізничному технікумі, гідротехнічному училищі. З 1930 р. В. Г. Леонтович – доцент кафедри геодезії та планування Київського інженерно-будівельного інституту, а у січні 1940 р., враховуючи великий виробничий, педагогічний досвід та написані наукові праці, йому присвоєно вчене звання професора без захисту дисертації.

Упродовж 1963–1966 рр. Володимир Григорович Леонтович передав до ЦДІАК УРСР різноманітні документи: плани, креслення та матеріали про роботу над ремонтом, реставрацією Спасо-Преображенського кафедрального собору в м. Житомир, замку князів Острозьких в м. Острог Волинської губ.; будівництвом церкви св. Георгія для архітектурно-меморіального комплексу «Козацькі Могили» під Берестечком; фотографії, діапозитиви на склі із зображенням дерев’яних церков та інших пам’яток архітектури на території Волинської, Полтавської губернії; листування; рецензії та інші різні документи.

Помер на 87 році життя 29 квітня 1968 р. Похований у Києві на Байковому кладовищі.

За матеріалами Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України)