27 березня 2024 року виповнюється 360 років від дня загибелі Івана Остаповича Виговського – українського військового, політичного і державного діяча, гетьмана Війська Запорозького, голови козацької держави у Наддніпрянській Україні.

Народився Іван Виговський в сім’ї православного шляхтича Виговського Остапа Гнатовича, родовим маєтком якого був Вигов на Овруччині (нині с. Вигів Коростенського р-ну Житомирської обл).  Рік народження Івана Виговського не відомий (ймовірно 1608 р). Він мав братів Данила й Костянтина, які також відіграли значну роль в історії України і сестру, яка вийшла заміж за майбутнього гетьмана Павла Івановича Тетерю-Моржковського. Пройшовши курс навчання в Києво-Могилянській академії Іван Виговський розпочав писарську кар’єру в луцькій замковій канцелярії, де працював протягом 1624–1640 років. Служив юристом у міському суді в Луцьку, згодом – намісник Луцького старости. Брав участь у діяльності Луцького братства, що записаний у списку 1640 р. Військову кар’єру розпочав в елітних частинах війська Речі Посполитої. Потрапивши у полон до татарського війська під час битви під Жовтими Водами, був викуплений Б. Хмельницьким, після чого став його писарем та найближчим соратником. Створив та очолив Генеральну канцелярію – адміністративний та дипломатичний уряд при гетьманові. Брав участь у битвах під Пилявцями, Збаражем, Зборовом, Берестечком, Батогом, Жванцем, Львовом. Розробляв Зборівський, Білоцерківський та Переяславський договори. Після смерті Богдана Хмельницького став регентом при Юрії Хмельницькому. У 1657 р. обраний гетьманом Війська Запорозького. У 1658 р. уклав Гадяцький договір з Річчю Посполитою про федеративний союз. У 1659 р. переміг московську армію у битві під Конотопом. Під тиском козацької опозиції відмовився від гетьманської влади, вступив на службу до польського короля, обіймав уряди на Волині, Поділлі та Київщині. За підозрою у підтримці та сприянні антипольських повстань, 27 березня 1664 р. був арештований, позбавлений всіх прав та розстріляний. Існує декілька версій місця поховання І. Виговського та його дружини – у Скиті Манявському на Івано-Франківщині, у Юсиптицькому монастирі (нині с. Йосиповичі Стрийського р-ну Львівської обл.), у родинному маєтку в с. Руда (Жидачівського р-ну Львівської обл.).

Література

Величко С. Вивід про Виговського : [біографічні сильвети (виводи) про українських гетьманів] / С. Величко // Корені та парості: український генеалогікон / упоряд. В. Шевчук. – Київ : Либідь, 2008. – С. 300–301.

Гуртовий Г. Конотопська битва: Іван Виговський і волинські полковники Гуляницькі / Г. Гуртовий // Волинь – край козацький : історико-краєзн. нариси / Г.Гуртовий. – Вид. 2-ге, доповн., уточнене. – Луцьк : Надстир'я, 2009. – С. 209–218.

Остапюк О. Гетьман Іван Виговський і Любомльщина [Волинської області] / О. Остапюк // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Любомль в історії України та Волині : матеріали ХХV Волин. обл. іст.-краєзн. конф. : наук. зб. – Луцьк, 2007. – Вип. 25. – С. 44–52.

23 березня 2024 року виповнюється 225 років від дня народження Станіслава Габрієля Ворцеля – польського політичного діяча, письменника, публіциста, учасника польського визвольного руху 1830–1831 рр., керівника повстанських військ на Волині.

Народився Станіслав Ворцель 23 березня 1799 р. у Степані на Волині (нині Сарненський район Рівненська область). Батько його, граф, належав до видатних людей свого часу і був прихильником короля, хоча підтримував прогресивні реформи. У 1814–1819 рр. навчався у Кременецькому ліцеї. Тут він був одним з найактивніших членів літературного гуртка. Перший свій твір написав у 1820 р. під псевдонімом Гризомир Тукан. У 1830–1831 pp., коли на Волині вибухнуло повстання поляків проти царизму, С. Ворцель організував невеликий партизанський загін, а пізніше очолив сотні повстанців, які діяли проти царських військ у районах Ковеля (Волинська область), Рафалівки та Володимирця (Рівненська область). Після поразки повстання Ворцель емігрував за кордон. Жив деякий час (з 1832 р.) в Парижі, де його прийняли в Литовське товариство. В Бельгії, виїхавши згодом, працював наборщиком, коректором, співробітником у газеті «Голос народу», де розміщував свої статті. Вигнаний з Бельгії, як колись з Франції, Ворцель оселився у Лондоні, де близько познайомився з О. І. Герценом (російський письменник). Саме Ворцель відіграв велику роль у створенні вільної російської друкарні в Лондоні. С. Ворцель став праобразом десятків і сотень кращих синів польського народу. Помер Станіслав Ворцель 3 лютого 1857 р. в м. Лондон (Велика Британія).

Література

Бухало Г. Станіслав Ворцель (до 170-річчя від дня народження) / Г. Бухало // Укр. іст. журн. – 1969. – № 3. – С. 139–140.

Павлюк В. Станіслав Ворцель: політична діяльність в еміграції / В. Павлюк // Літопис Волині : всеукр. наук. часоп. / Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки ; голов. ред. С. Радчук. – Луцьк, 2008. – Ч. 4. – С. 62–66.

Степань у графів Ворцелів // Волинське Полісся. Степанський край: історія та культура / упоряд. В. М. Войтович. – Рівне : Формат А, 2020. – Кн. 1 : Степань моя мила : дослідження, спогади, документи. – С. 59–64.

Пономарьова Т. Ворцелі зі Степаня : научное издание / Т. Пономарьова // Західне Полісся: історія та культура : матер. краєзн. конф., присвячених 35-річчю утворення Сарненського іст.-етногр. музею та 100-річчю від дня народження письменника Бориса Шведа. – Рівне : Зень. О., 2009. – Вип. 3. – С. 34–40.

19 березня 2024 року об 11 год. у Рівненському обласному краєзнавчому музеї відбудеться круглий стіл, присвячений 385-й річниці від дня народження гетьмана Івана Мазепи.

Програма заходу:

1. «Гетьман Іван Мазепа як полководець: маловідомі сторінки біографії» – Тарас Чухліб, доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАНУ, директор Науково-дослідного інституту козацтва.

2. «Перебування Івана Мазепи у Дубні. Меморіалізація пам’яті» – Юрій Пшеничний, кандидат історичних наук, завідувач відділу історії Державного історико-культурного заповідника м. Дубно.

3. «Постать гетьмана Івана Мазепи в українській еміграційній історіографії» – Галина Клинова-Дацюк, кандидат історичних наук, доцент кафедри журналістики та українознавства Національного університету водного господарства та природокористування.

4. «Іван Мазепа – козацький політик, який став українським державним діячем» – Олександр Крупка, кандидат історичних наук, доцент кафедри журналістики та українознавства Національного університету водного господарства та природокористування.

5. «Доба Івана Мазепи у творчості Тараса Шевченка» – Віктор Гром, старший викладач кафедри журналістики та українознавства Національного університету водного господарства та природокористування.

6. «Пісенна спадщина доби Івана Мазепи» – Назар Волощук, магістр культурології, головний спеціаліст управління культури і туризму Рівненської обласної військової адміністрації, кобзар.

7. «Літературна спадщина, присвячена постаті Івана Мазепи» – Валентина Тюска, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри івент-індустрій, культурології та музеєзнавства Рівненського державного гуманітарного університету, зі студентами.

Модератор – Олександр Булига, директор КЗ «Рівненський обласний краєзнавчий музей» РОР

Захід проходитиме у змішаному форматі оф та онлайн, підключення за посиланням: посилання на конференцію zoom

Ідентифікатор конференції: 874 1635 6518

Код доступу: vruKk5

Джерело: Рівненський обласний краєзнавчий музей

19 березня 2024 року виповнюється 115 років від дня народження Юзефа Лободовського – польського письменника, поета, перекладача, публіциста, українознавця, який у 30-х роках ХХ ст. проходив військову службу в м. Рівне та був членом поетичної групи «Волинь».

Народився Юзеф Лободовський 19 березня 1909 року в с. Пурвішки (нині село Сувалківського воєводства, Польща). Мав по батьковій лінії предка з українських козаків (сам вів свій родовід від гетьмана Г. Лободи). Раннє дитинство провів у Любліні (нині місто в Польщі). З 1914 року його сім'я жила в Росії. 1922 року повернувся до Любліна, де навчався у гімназії (1922–1931). Дебютував у 1929 році збіркою «Słońce przez szpary», а через рік вийшла збірка «Зоряний псалтир». У 1931 році почав вивчати право в Люблінському католицькому університеті. Співзасновник Люблінського об'єднання письменників. Заснував два літературні журнали: «Barykady» та «Dźwigary». Писав також для соціалістичного видання «Trybuna». У 1933 році Лободовський переїхав до Варшави. 1933–1934 рр. відбував військову службу в Школі підхорунжих у м. Рівне. 1935 р. побачила світ його збірка поезій «Розмова з Батьківщиною», 1936 р. – «Кінь отамана Лободи» та «Демонам ночі» (остання 1938 р. відзначена Нагородою молодих Польської академії літератури). 1937–1938 рр. редагував у Луцьку тижневик «Wolyn». Під час Другої світової війни включився у збройну боротьбу, брав участь у боях на фронтах багатьох європейських країн. Після закінчення війни назавжди оселився в Мадриді, де став популяризатором польської культури. Співпрацював з польською еміграційною пресою.

Вважав себе продовжувачем «української школи» в польській літературі. Загалом присвятив своїй першій Батьківщині (так називав Україну) та її діячам поему «Похвала Україні» (укр. переклад С. Гординського), кілька збірок поезій, чимало віршів: «Пісня про Україну» (1959, паралельно – польський оригінал і український переклад С. Гординського), «Полісся», «Волинські думи», «Гуляйполе», «Київські ворота», «Дума про отамана Петлюру», «Юрію Косачеві», «Т. Шевченко», «Українським поетам», «Видіння», «Митрополит Андрей Шептицький» та ін. Перекладав на польську мову Т. Шевченка, Лесю Українку, С. Гординського, Л. Полтаву, Я. Славутича. Опублікував низку перекладів творів українських поетів у збірці «Банкет зачумлених» (1954). Лауреат численних літературних нагород, зокрема паризької «Kultury» (1961), Фундації А. Южиковського в Нью-Йорку (1967) та ін.

Помер Юзеф Лободовський у 1988 році в Мадриді (Іспанія), похований у Любліні.

Література

Греля-Кравченко С. Юзеф Лободовський – митець, мислитель, бунтар та українофіл. Життя і творчість : монографія / С. Греля-Кравченко. – Луцьк : Синя папка, 2019. – 248 с.

Котис О. Юзеф Лободовський і тижневик «Волинь» / О. Котис // На Сході Європи: міжвоєнний розквіт Волині / О. Котис. – Луцьк : Синя папка, 2020. – С. 97–102.

Лободовський Юзеф [Електронний ресурс] : довідка // Знаменні та пам'ятні дати Рівненщини : [сайт]. – Режим доступу: https://calendar.libr.rv.ua/events/dates/28/information?returnTo=%2F2024%2Fdates%2Fmonths%2F3. – Назва з екрану.

Пахоцькі Д. Юзеф Лободовський – вартовий Волині / Д. Пахоцькі // Минуле і сучасне Волині та Полісся. З історії національних меншин на Волині. Наук. зб. Вип. 49 : матеріали Міжнародної наук. іст.-краєзн. конф. «Минуле і сучасне єврейської громади на Волині», 20-21 серп. 2013 р., смт. Маневичі та Міжнародної наук. конф. «Польська культура в контексті волинського тексту», 3-4 квіт. 2014 р., м. Луцьк / упоряд. А. Силюк. – Луцьк, 2014. – С. 178–181.

Сьогодні, 15 березня 2024 року в рамках співпраці з музеями директорка Рівненської обласної універсальної наукової бібліотеки Валентина Петрівна Ярощук та директор Рівненського обласного краєзнавчого музею Олександр Степанович Булига підписали Меморандум про співпрацю в проєкті «Історична Волинь». Установи мають на меті зберігати та популяризувати історичну краєзнавчу спадщину Волині у різних їх вимірах: історичному, культурному, мистецькому, соціальному, науковому. Підписання Меморандуму відкриє широкі можливості для спільної роботи з популяризації історії краю, забезпечить доступ до необхідних ресурсів щодо історії Великої Волині.

Сподіваємося, що наша співпраця буде плідною та насиченою!

19 березня 2024 року виповнюється 95 років від дня народження Миколи Павловича Ковальського – українського джерелознавця, історика, доктора історичних наук (1984), професора (1985), заслуженого діяча науки і техніки України (1991), академіка Міжнародної Слов'янської Академії наук (США), члена Української вільної академії наук в США (2000), голови Острозького осередку Українського історичного товариства, керівника Острозького відділення Інституту археографії і джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України. Нагороджений знаком «Відмінник освіти України» (1999 р.), відзнакою Президента України, медаллю «Захиснику Вітчизни».

Народився Микола Павлович 19 березня 1929 року в м. Острог. У 1946 році закінчив Острозьку середню школу № 1, в 1947 – педагогічне училище. У 1952 році закінчив історичний факультет Львівського державного університету. Протягом 1950–1953 років – учитель історії в місті Острозі, у 1956–1958 роках – методист кабінету педагогіки Львівського обласного Інституту удосконалення вчителів. 16 червня 1958 року М. П. Ковальський захистив кандидатську дисертацію «Зв'язки західноукраїнських земель з Російською державою: друга половина XVI–XVII ст.», після чого йому було присвоєно вчене звання кандидата історичних наук. У 1963 році Микола Павлович переїхав на Дніпропетровщину, якій присвятив більше 30 років свого життя і діяльності. 13 січня 1965 року Ковальський отримав учене звання доцента. 23 листопада 1985 року Микола Павлович захистив докторську дисертацію «Джерела з історії України XVI – першої половини XVII ст.». 9 серпня 1985 року Миколі Павловичу Ковальському було присвоєно звання професора по кафедрі історіографії та джерелознавства. У 1994 році Микола Павлович повернувся до рідного Острога, де працював проректором з наукової роботи Національного університету «Острозька академія».

Микола Павлович Ковальський є провідним спеціалістом України у галузях джерелознавства історії України, історії друкарства в Україні, історичної бібліографії, музеєзнавство, археографія. Він є автором понад 500 друкованих праць, у тому числі 38 монографій, навчальних і методичних посібників, брошур, понад 300 наукових статей. Найбільш важливі праці: «Источниковедение истории Украины XVI – первой половины XVII века: части 1-4», «Источники по социально-экономической истории Украины XVI – первой половины XVII в.: структура источниковой базы», «Анализ архивных источников по истории Украины XVI-XVII вв.», «Етюди з історії Острога: нариси» та ін. Микола Павлович Ковальський підготував 27 кандидатів та 6 докторів історичних наук. Помер Микола Павлович 5 жовтня 2006 року в м. Острог, де й похований.

Література

Атаманенко В. Проблеми історії ранньомодерного Острога в творчості М. П. Ковальського / В. Атаманенко // Наукові записки [Національного університету «Острозька академія»]. Історичні науки. – 2008. – Вип. 12. – С. 62–73.

Мельник О. В. Освітянська діяльність Миколи Ковальського (друга половина 1990-х – середина 2000-х років) / О. В. Мельник // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти : зб. наук. пр. / ред. В. В. Вербець. – Рівне : РДГУ, 2016. – С. 38–42.

Мельник О. Громадська діяльність Миколи Павловича Ковальського / О. Мельник // Наукові записки Національного університету «Острозька академія» : зб. наук. пр. / гол. ред. І. Д. Пасічник. – Острог, 2017. – С. 24–30.

Ковальський Микола Павлович [Електронний ресурс] : довідка // Знаменні та пам'ятні дати Рівненщини : [сайт]. – Режим доступу: https://calendar.libr.rv.ua/events/dates/27/information?returnTo=%2F2024%2Fdates%2Fmonths%2F3. – Назва з екрану.

Трофимович В. Життя заради науки (до 85-річчя з дня народження видатного українського історика Миколи Ковальського) / В. Трофимович, О. Мельник // Наукові записки Національного університету «Острозька академія» : зб. наук. пр. / гол. ред. І. Д. Пасічник. – Острог, 2014. – С. 49–88.