Новини

11 квітня об 11 год в Рівненському обласному краєзнавчому музеї відбудеться авторська лекція старшого наукового співробітника Г. Данильчук «Династія народних цілителів Носалів. Дослідження, пошуки, знахідки».

Авторка багато років досліджує життєпис родини, яка вже в 4–му поколінні займається траволікуванням. Михайло Носаль (1886–1950) – священик і травник, який все своє свідоме життя віддав благородній справі допомоги людям у їх боротьбі з хворобами. Батькову справу продовжив один із його синів Іван Носаль (1913–1996), який у 1958 р. видав першу книгу «Лікарські рослини і способи їх застосування в народі», яка стала неймовірно популярної на теренах СРСР, а в 1995 р. вийшла його книга «Від рослини до людини». В третьому поколінні Носалів став відомим цілителем і засновником «Траволікувальної фундації Носалів» онук Костянтин Носаль (1952-2021). Нині траволікуванням займаються правнуки священика Кирило та Павло Носалі. Більша частина життя цієї династії пройшла у Рівному, де їх добрі справи увічнені у назві вулиці, пам’ятним знаком, а засновнику династії Михайлу Андрійовичу Носалю у 2004 р. присвоєне звання «Почесний громадянин Рівного» (посмертно). У Рівненському краєзнавчому музеї була створена перша виставка «Кожне дерево з плоду свого пізнається», присвячена цій шанованій родині. Виставка експонувалася в містах Київ, Дніпро, Львів, Луцьк, Меджибіж, Дубно. У музеї зібрані раритети цієї родини.

У своїй лекції авторка не лише розповість про життєвий та творчий шлях Носалів, а й поділиться своїм досвідом пошукової роботи, цікавими знайомствами, зібраними спогадами. Під час лекції відбудеться презентація фото та документального матеріалу. Будуть представлені деякі особисті речі з музейної колекції.

Авторська лекція буде цікавою для усіх, хто цікавиться життям яскравих особистостей нашого краю, хто займається краєзнавчими пошуками, кого вабить шлях дослідження і музеєтворення.

Адреса:

Рівненський обласний краєзнавчий музей

м. Рівне

вул. Драгоманова, 19

Джерело: Рівненський обласний краєзнавчий музей

У Національному заповіднику «Софія Київська» відбулась презентація факсимільного видання Дубенського Євангеліє ХVI століття. Унікальний стародавній рукопис ігумена монастиря Чесного Хреста Арсенія з Дубна побачив світ завдяки співпраці Державного історико-культурного заповідника м. Дубно з київським видавництвом "Горобець" у межах проєкту "Повертаємо в Україну культурну спадщину" за меценатської підтримки.

Цей фоліант – маловідома пам’ятка давньої української писемності, яка є важливою історико-культурною релігійною рукописною реліквією Волині ХVI ст., видруковану копію цього рукопису доповнює блок наукових статей, які допомагають краще зрозуміти його історичне значення і контекст створення цієї пам’ятки як промовистого зразка древньої української культури.

Оригінал рукопису знаходиться в росії, як і 90% нашої української писемної спадщини, тож пам’ятка вперше факсимільно опублікована і всебічно науково досліджена.

Книгу разом із колегами представив директор Державного історико-культурного заповідника м. Дубно Леонід Кічатий. У презентації взяли участь заступник міністра культури і стратегічних комунікацій Сергій Беляєв, голова Рівненської обласної ради Андрій Карауш, митрополит Рівненський і Острозький Ілларіон, представники ЮНЕСКО, духовенства, наукової спільноти, громадськості.

Джерело: Національний заповідник «Софія Київська»

В квітні 2025 року виповнюється 575 років від часу заснування міста Почаєва.

Почаїв розташований на одній з високих гір Кременецького кряжу. Вперше згадується 1450 року. Минуле містечка здавна нерозривно пов’язане з історією Почаївського монастиря. За твердженням дослідників, монастир виник у 1240 р., коли в Почаїв прийшли, рятуючись від монголо-татарської навали, ченці з Києва. На горі в печерах вони заснували скитецький монастир.

За переказом, ченці назвали поселення Почаєвом – на честь київської річки Почайни. Назву міста пов’язують також із трансформованим виразом «Поча Діва» – творити чудеса. Цей вислів виник після 1261 р., коли на горі Почаївській у вогненному стовпі з’явилася Мати Божа, залишивши на камені відбиток стопи, з якої тече цілюща вода. Місце стало «серцем» монастиря, центром його забудови. У 1833 році монастир отримав титул «Лавра».

У Почаївському монастирі у мандрівній друкарні 1618 р. відомий письменник, богослов і видавець Кирило Ставровецький (Транквіліон) опублікував свою працю «Зерцало боголовіи». Близько 1730 р. у Почаєві була заснована монастирська друкарня. У ній видавалась релігійна і світська література.

Поруч з монастирем з часом виросло містечко. 9 червня 1778 року привілеєм Короля Станіслава-Августа затверджено герб Почаєва – зображення Матері Божої на синьо-жовтому фоні.

В жовтні 1846 р. у Почаєві за завданням Київської археографічної комісії побував Тарас Шевченко. У лаврі він проживав в будинку для прочан, зробив чотири малюнки вигляду лаври аквареллю, два ескізи і начерк олівцем, записав кілька українських народних пісень. Пісні записано олівцем в альбомі 1846-50 років із зазначенням дати – 20 жовтня 1846 року. Їх можна почути й зараз у селах поблизу Почаєва. Дослідники допускають, що у Почаєві Кобзар зустрічався з польським скрипалем і композитором Каролем Ліпінським, слухав його віртуозну гру.

Література

Антонович С. Короткий історичний нарис Почаївської Успенської Лаври / С. Антонович – Кременець, 1938. – 15 с.

Бондарчук В. Почаїв / В. Боднарчук, Г. Івахів, В. Собчук //Тернопільщина. Історія міст і сіл. – Тернопіль, 2014. – Т. 2. – С. 509–515 : фот.

Почаїв //Міська геральдика Тернопільщини / О. Клименко, Б. Хаварівський. – Тернопіль, 2003. – С. 354–358.

Цинкаловський О. Почаїв Новий / О. Цинкаловський// Стара Волинь і Волинське Полісся / О. Цинкаловський. – Вінніпег, 1986. – Т. 2. – С. 265–268.

Шановні колеги!

21–23 травня 2025 року у відділі археології Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України відбудеться XХ-й Міжнародна наукова конференція «Археологія заходу України». Організатор події: відділ археології Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України

У межах конференції передбачається постерна сесія, яка охоплюватиме розвідкові роботи і польові дослідження попередніх сезонів.

Формат проведення конференції: змішаний

У заявці просимо вказати:

• тему доповіді;

• відомості про автора із зазначенням повної адреси, місця роботи, контактних телефонів та електронної адреси (бланк заявки додається).

• розгорнуту анотацію.

Заявки на участь у конференції приймаються до 15 квітня 2025 року.

Статті, оформлені відповідно до вимог фахового збірника «Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині», приймаються до 31 травня 2025 р.

79008 м. Львів, вул. Винниченка, 24

Відділ археології. Оргкомітет конференції

Тел.: 067 20 87 260; 067 98 70 176

E-mail: viddarch@ukr.net; nata_bnm@ukr.net

Організаційний внесок – 400 грн. Оргвнески просимо надсилати до 5 травня 2025 р. на картку Приватбанку.

Проїзд, харчування і проживання в готелі – за рахунок організації, яка відряджає. Вибір і бронювання готелів – за учасниками конференції.

Передбачається екскурсія на археологічні пам’ятки.

Джерело: Відділ археології Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України

5 квітня 2025 року виповнюється 115 років від дня народження Лідії Іванівни Спаської – української художниці у жанрах історичного живопису, портрету, майстрині церковного розпису.

Народилася Лідія Іванівна Спаська 5 квітня 1910 р. в м. Умань (Черкаська область). Дитинство майбутньої художниці пройшло в батьківському маєтку в с. Гавчиці Луцького повіту (нині Волинська область). У вісім років дівчинка вступила до Луцької гімназії. Тут вона робила перші кроки в малюванні. Помітивши у дочки неабиякі здібності, мати знайшла кошти, щоб Лідія продовжила свою художню освіту у Варшаві. Лідія навчалася в приватній художній школі імені Крижанівського, де її вчили видатні польські майстри. Після смерті матері, чотири роки проживала в Парижі. У 1935 р. Лідія Іванівна разом зі своїм нареченим Василем Спаським повернулися на Волинь. На початку літа 1943 р. разом з чоловіком та маленьким сином переїжджають до Луцька. У березні 1944 р., після звільнення Дубенщини від окупантів, її чоловіка забирають до армії. Через рік отримавши звістку від командира, що чоловік героїчно загинув, Спаська разом з дітьми переїздить до брата в Острог. На замовлення місцевого музею Лідія Іванівна робить копії з картин відомих художників України — І. І. Їжакевича, В. Касіяна. Ознайомившись в музеї з історією міста, з багатою літературою про нього, художниця на пропозицію дирекції музею починає створювати картини, де відтворюються найважливіші історичні події з минулого древнього Острога. Одним з перших таких полотен була картина «Повстання в селі Новомалин. 1905 рік», яка принесла художниці неабияке визнання. Ця картина експонувалась на виставках у Рівному, Києві, була відзначена Грамотою Української республіканської ради профспілок. Серед її творчого доробку ціла серія картин на тему національно-визвольної війни українського народу 1648–1654 років, портрети Северина Наливайка і Богдана Хмельницького, «Острозька трагедія 1636 р.», «В’їзд Богдана Хмельницького в Острог». З часом з’являються полотна присвячені сторінкам історії Острога в роки Другої світової війни. В той самий час вона малює картини, в яких висвітлюється життя Острожчини в 50-х роках ХХ ст. Пише портрет Федора Острозького, картину «Битва з татарами під Острогом 1578 р.». Більш як 20-ти робіт художниця присвятила історії Острога, вони в різний період прикрашали і прикрашають експозиції музеїв заповідника. З середини 50-х років ХХ ст. свій талант художниці Лідія Спаська спрямовує на не зовсім традиційне русло – вона почала розписувати храми та створювати ікони. Вони прикрашають собори Києва, Волині, Острога та ін. В останні роки малювала ікони для Богоявленського собору та Успенського римо-католицького костелу в Острозі, для багатьох церков Острожчини. Померла художниця 15 серпня 2000 р., похована в с. Гавчиці на Волині.

За своє життя Лідія Іванівна намалювала більше 200 ікон у храми багатьох міст, і більше 100 ікон приватним особам, крім того сотні чудових портретів, пейзажів, натюрмортів, картини на історичні теми. Вона досконало володіла технікою малюнка та живопису, як олійними фарбами, так і аквареллю, гуашшю, пастеллю. Загальна кількість її художніх творів більше тисячі, а крім того ще безліч ескізів, етюдів, начерків.

Література

Бондарчук Я. В. Лідія Спаська / Я. В. Бондарчук // Острозькі просвітники XVI – XX ст. – Острог : вид-во НУ «Острозька академія», 2000. – С. 296–301.

Бондарчук Я. Острозька художниця Лідія Іванівна Спаська [Електронний ресурс] / Я. Бондарчук // Подорожі Україною : [сайт]. – Режим доступу: https://trip.org.ua/postati/lidiya-ivanivna-spaska-ostrozka-khudozhnitsya.html. – Назва з екрана.

Спаська Лідія Іванівна // Столярчук Б. Й. Митці Рівненщини : енциклопедичний довідник / Б. Й. Столярчук. – Рівне : Ліста, 1997. – С. 101–102.

Лідія Спаська [Електронний ресурс] / Рівненська обласна універсальна наукова бібліотека // Календар знаменних та пам’ятних дат Рівненщини : [сайт]. – Режим доступу: https://calendar.libr.rv.ua/events/dates/139/information?returnTo=%2F2025%2Fdates%2Fmonths%2F4. – Назва з екрана.

2 квітня о 14:00 у відділі краєзнавства Рівненської обласної універсальної наукової бібліотеки відбудеться чергова публічна лекція «Кінодіва з Варкович. Актриса Тамара Вишневська». Спікер заходу – відома рівненська журналістка та краєзнавиця Світлана Калько.

Цього разу ми дізнаємося про одну з найкрасивіших жінок Європи та найталановитішу актрису 30-их років минулого століття, зірку польського та німецького кіно Тамару Вишневську. Її називали «українською Гретою Гарбо».

Поговоримо про таємниці кінозірки, яких у неї було безліч, про її малу батьківщину та родину, про її особисте та акторське життя…

Запрошуємо!

Як завжди буде цікаво!

Адреса:

м. Рівне, вул. Олександра Борисенка, 6

Рівненська обласна універсальна наукова бібліотека

4-й пов., відділ краєзнавства

Джерело: Рівненська обласна універсальна наукова бібліотека