Новини

Православні духовні святині Рівного мають не лише унікальну історію, а й сакральні реліквії.

Найдавніша культова споруда Рівного – Свято-Успенська церква – має неповторну ауру, яка складалася віками. Чи не тому шлюбні пари все частіше воліють ставати під вінець саме в цій церкві, зведеній майже три століття тому. Водночас, унікальний храм потроху втрачає свій первозданний вигляд.

Про втрачені святині Рівного, збудовані людьми, і нищені людьми, будемо розмовляти з рівненською дослідницею, краєзнавицею Світланою Калько 21 березня о 14 год.

Запрошуємо усіх, хто любить та цікавиться істоією рідного міста!

Джерело: Рівненська обласна універсальна наукова бібліотека

Букіністичне видання 1932 року придбав для Володимир-Волинського історичного музею імені О. М. Дверницького депутат міської ради Андрій Петрович Принда. Унікальний журнал – бюлетень “Третій памятний щорічник шостого курсу школи підхорунжих резервістів артилерії у Володимирі“,виданий польською мовою у 1931-1932 роках.

На сторінках цього раритетного щорічника розповідається про діяльність військової школи для молодших офіцерів – артилеристів у Володимирі-Волинському у передвоєнні роки. Військова школа знаходилася у ті роки на теперішній території ракетного полку (Мідянка) та частково деякий час, дислокувалася на території колишньої танкової частини. Старі цегляні казарми, приміщення штабу, залишки широкого плацу для шикувань, стадіон – манеж для вигулу коней, бруковані каменем під’їдні дороги на території вказаних частин будувалися у двадцятих роках минулого століття. Після того як у 1939 році на Західну Україну ввійшла Червона Армія видання слугувало своєрідним ,”довідником“ для енкаведистів і відповідно конфісковувалося та вилучалося з бібліотек та книгозбірень. В наші дні серія щорічників за ті роки є надзвичайно цінним виданням.

Джерело: Володимир-Волинський історичний музей

15 березня об 11.00 відбудеться презентація 14 випуску науково- краєзнавчого збірника «Краєзнавець Хмельниччини».

Збірник містить у собі офіційні матеріали про діяльність Хмельницької обласної організації Національної спілки краєзнавців України за 2021–2022 рр., хроніку подій краєзнавчого руху на Хмельниччині, інформації про роботу місцевих осередків НСКУ. Крім того, у виданні опубліковано наукові дослідження, рецензії, огляди та бібліографію новітніх науково-краєзнавчих видань. Будуть презентовані матеріали збірки та обговорені подальші плани щодо наступних випусків. Запрошуємо краєзнавчу спільноту доєднатись до заходу. Захід відбудеться в змішаному форматі.

До ZOOM-конференції можна доєднатися за посиланням:

https://us04web.zoom.us/j/79143535897?pwd=LWF17pGki6OOR5vpZispMv4aPDYaTp.1

Ідентифікатор конференції: 791 4353 5897

Код доступу: ED8c1x

Джерело: Хмельницька обласна універсальна наукова бібліотека

11 березня 2023 року виповнюється 160 років від дня народження Володимира Липського (1863–1937) – ученого-ботаніка, флориста, академіка Академії наук УРСР. 

Володимир Іполитович Липський народився 1863 року в селі Самостріли на Рівненщині. Його батько, дід і прадід були священослужителями.

У 1873 р. родина Липських переїхала до м. Житомира. Навчався в гімназії. Після її закінчення Володимир продовжив навчання в Києві в Колегії Павла Галагана. У 1882 р. закінчив її із золотою медаллю і вступив до Київського університету св. Володимира на природниче відділення фізико-математичного факультету. Після закінчення в 1886 р. університету В. І. Липський працював у ньому до 1893 р. Його було прийнято у члени Київського товариства природодослідників, за дорученням якого він вивчав флору Бессарабії.

В Україні вчений дослідив рослинність сухого лиману на півдні, мінеральні радіаційні джерела на Житомирщині, водорості Чорного моря.

Майже увесь 1918 рік жив в Житомирі. У 1919 році В. І. Липський обирається академіком ВУАН (Всеукраїнської Академії наук), у 1921–1922 роках – віце-президентом Академії наук. Протягом 1922–1928 рр. В. І. Липський вивчав флору околиць Житомира. Тут ним було вперше виявлено та встановлено місцезнаходження нової для України – суниці індійської. Учений зібрав гербарні зразки рослини, плоди, насіння, декілька її кущів були висаджені в ботанічному садку, який існував у той час у дворі Президії ВУАН.

Помер вчений 24 лютого1937 р. в Одесі. По собі залишив велику наукову спадщину – більше 100 наукових робіт і монографій, що не втратили свого значення й тепер.

Література

Володимир Липський // Губарев В. К. Історія України : універс. іл. довід. / В. К. Губарев. – Донецьк : Бао, 2008. – С. 372.

Івченко І. Провідні вітчизняні ботаніки-дендрологи на межі ХІХ і ХХ ст. / І. Івченко // Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. – Київ : Нац. б-ка України ім. Вернадського, 2001. – Вип. 7. – С. 453–462.

Мельник В. Наукова спадщина академіка В. І. Липського – національне надбання України / В. Мельник, О. Сауш // Наукові записки Рівненського обласного краєзнавчого музею / Рівнен. обл. краєзнав. музей ; відп. за вип. О. Булига. – Рівне : Дятлик М. С., 2015. – Вип. 13, ч. 2. – С. 82–86.

Лекція-екскурс «Як це носили? З історії рівненської моди 1930-их» традиційно в березні відбудеться у відділі краєзнавства  (4-й поверх) Рівненської обласної бібліотеки.

Про модні тенденції 1930-их років у Рівному та про те, що в цей період носили рівняни цього разу будемо розмовляти в неділю 12 березня о 14.00 з Галиною Данильчук та Оленою Гумінською.

Спеціальна гостя заходу – етнограф Алла Украінець зі своїм особливим повідомленням про моду у волинському селі!

Запрошуємо на зустріч! 

9 березня 2023 року виповнюється 115 років від дня народження Тараса Бульби-Боровця (1908–1981) – генерала-хорунжого, діяча українського повстанського руху, засновника УПА «Поліська Січ» та Олевської республіки під час Другої світової війни.

Народився 9 березня 1908 року в селі Бистричі на Рівненщині. Не маючи змоги навчатись у школі, Тарас Боровець наполегливо займався самоосвітою. Багато читав, цікавився політикою. Ще молодим він влився в ряди національно-визвольного руху. Вирішальну роль у залученні його до політики відіграв сотник Василь Раєвський. Він у 1932 році познайомив Боровця з полковником колишньої армії Української народної республіки Іваном Литвиненком, який розгледів у юнакові організаторські здібності й залучив до виконання своїх завдань.

У 1934 році Тарас Боровець за зв’язки з ОУН та написання книги антипольського спрямування «Пан депутат у Сеймі», був ув’язнений на три роки до концентраційного табору в Березі Картузькій. Там він познайомився з багатьма відомими націоналістами, людьми різних політичних поглядів.

Польсько-німецька війна застала його у Варшаві. Там він стає свідком напливу втікачів із Західної України, яка у вересні 1939 року опинилась під контролем Червоної Армії.

1 серпня 1940 року Т. Бульба-Боровець переходить кордон між Німеччиною і Радянським Союзом, таємно добирається до містечка Степань (нині – Сарненський район).

Під час більшовицької окупації продовжує роботу з організації націоналістичного підпілля на Поліссі та Волині, яке у роки німецько- радянської війни (1941–1945рр.) стало основою військового об’єднання «Поліська Січ». Центр дислокувався у м. Сарни, контролюючи територію на відтинку Слуцька – Гомеля – Житомира. А в серпні 1941 р. загони вояків Тараса Бульби-Боровця першими увійшли у містечко Олевськ на Житомирщині. Там було запроваджено українське управління, зорганізовано міліцію, сформовано Українську повстанську армію «Поліська Січ» і, навіть, перейменовано вулиці. 

З серпня по листопад 1941 р. м. Олевськ було столицею вільної української «республіки», яка увійшла в історію під назвою Олевська Республіка.

Навесні 1943 року УПА «Поліська Січ» стала однією з найпотужніших військових сил на Волині та Поділлі чисельністю від 10 до 20 тисяч осіб. В цей час Т. Боровець бере участь у переговорах про об’єднання зі штабом УПА-Північ, однак, пропозицію про входження його відділів в єдиний повстанський рух він відхилив.

У липні 1943 року Бульба-Боровець перейменував очолювані ним загони в Українську народно-революційну армію (УНРА). У кінці 1943 р. під час перебування у Берліні генерал-хорунжий був арештований гестапо і відправлений у концтабір Заксенгаузен, де в цей час утримувався Степан Бандера.

Після розгрому фашистів перебував у еміграції в Західній Німеччині. З 1948 року проживав в Канаді. Організував і був провідником Української народної гвардії, співробітником видань «Бюлетень Головної команди УНГ», органу УНГ «Меч і воля», вишкільних зошитів «Військова справа», летючок «Залізний заслон» тощо.

Помер 15 травня 1981 року, похований у Нью-Йорку на кладовищі Бавнд-Брук.

Література

Бульба-Боровець Т. Документи. Статті. Листи / Т. Бульба-Боровець. – Київ : Сергійчук М. І., 2011. – 816 с.

Бульба-Боровець Т. Своя державність, збройна сила, віра Христова : матеріали архіву командувача УПА Т. Бульби-Боровця, перед. з Німеччини Ю. Семенком / Т. Бульба-Боровець. – Рівне : Лапсюк В. А., 2018. – 196 с.

**

Куц А. В. Тарас Бульба - Боровець, засновник і організатор УПА : док. нарис / А. В. Куц. – Вид. 2-ге, допов. – Рівне : Лапсюк В. А., 2017. – 56 с.

Куц А. Відзначення 80-річчя УПА «Поліська Січ» / А. Куц // Надслучанський вісник. – 2021. – 8 лип. – С. 7.

Марчук І. В. Поліська Січ : нарис / І. В. Марчук, Н. В. Марчук ; наук.-ред. група кн. «Реабілітовані історією. Рівненська область» ; КЗ «Рівнен. обл. краєзн. музей» РОР. – Рівне : О. Зень, 2016. – 56 с.

Повстанський рух отамана Т. Бульби-Боровця : дослідж., спогади, док. / упоряд. : Й. Пацула, Є. Шморгун. – Рівне : Азалія, 1998. – 183 с. – (Реабілітовані історією).

Стельникович С. В. Український національний рух опору Тараса Бульби-Боровця : історичний нарис / С. В. Стельникович. – Вид. 2-е, випр. і доповн. – Житомир : Полісся, 2010. – 392 с.