Новини

В четвер, 6 березня об 11:30 в приміщенні Рівненського обласного краєзнавчого музею відбудеться лекція на тему: «Цікаві факти з біографії Олени Пчілки».

Спікер заходу – відома дослідниця, краєзнавиця, етнографиня, старша наукова співробітниця сектору етнографії Рівненського обласного краєзнавчого музею Алла Миколаївна Українець.

Адреса:

Рівненський обласний краєзнавчий музей

м. Рівне, вул. Драгоманова, 19

Джерело: Рівненський обласний краєзнавчий музей

5 березня 2025 року виповнюється 85 років Катинській трагедії, де загинуло десятки острожан – військовослужбовців.

5 березня 1940 р. Політбюро Центрального Комітету Всесоюзної Комуністичної партії (більшовиків) прийняло рішення про фізичне знищення десятків тисяч громадян Польщі, переважно офіцерів Війська Польського, що перебували в таборах НКВС для військовополонених та інтернованих. На виконання цього рішення, згідно обнародуваних на сьогодні архівних документів, в квітні–травні 1940 р. було розстріляно 21857 польських громадян, з них 4421 – в Катинському лісі під Смоленськом. Від цієї місцевості і отримав свою назву цей жахливий злочин ХХ ст., у якого є й острозький вимір, адже тоді загинули десятки острожан – військовослужбовці, серед яких переважали мобілізовані інтелігенти-офіцери резерву, державні чиновники і посадовці місцевого самоврядування, службовці поліції, лісової охорони, землевласники. 

Cеред жертв Катині – останній польський бургомістр Острога Станіслав-Людвік Жураковський (1886–1940). З табору військовополонених та інтернованих у Козельську він встиг надіслати родині в Острозі чотири листи, які через 40 років видав у Лондоні окремою книгою син розстріляного бургомістра Станіслав. Цю книгу вже в наші дні перевидано в Бібліотеці «Волання з Волині» при острозькому костелі. А старожилам Острога глава міста запам’ятався перш за все придбанням і розподілом серед бідних городян безрогих молочних кіз. 

Величезною втратою для археології та музейництва стала загибель в Катині мобілізованого молодшого офіцера Війська Польського Яна Фітцке (1909–1940) – завідувача Музею Волинського товариства приятелів наук в Луцьку, талановитого археолога, наукова спадщина якого досліджується і в наші дні. Напередодні війни Ян Фітцке упорядковував колекції занедбаного на той час музею в Острозі, накреслив плани його наукової і просвітницької роботи, що почали втілюватися в життя. 

Жертвами Катинського злочину були не лише етнічні поляки, а й інші громадяни розгромленої у вересні 1939 р. багатонаціональної Польської держави. Довгі роки залишалася невідомою доля острожанина – сенатора Речі Посполитої від українського населення Волині Інокентія Гловацького. І в наші дні він з вдячністю згадується в єврейських виданнях – у 1919 р. молодий урядовець Української Народної Республіки іменем її Директорії і Головного отамана з ризиком для власного життя перешкодив початку єврейського погрому в Острозі, що назрівав серед окремих деморалізованих військових підрозділів УНР. Як з’ясувалося вже на поч. ХХІ ст., могилою сенатора став Биківнянський ліс під Києвом. Ім’я Інокентія Гловацького зустрічаємо на меморіальній дошці загиблим в Другу Світову війну польським парламентаріям на будівлі Сенату у Варшаві.

Микола Манько – старший науковий співробітник історико-художнього відділу ДІКЗ м. Острога.

Література

Манько М. Катинська трагедія. Острозький вимір / М. Манько // Замкова гора [Острог]. – 2019. – 1 берез. – С. 6.

Давидюк Р. Страта «в особливому порядку» колишніх уенерівців: розстрільний список 1940 р. / Р. Давидюк // Український історичний журнал. – 2023. – № 1. – C. 121–142.

У вівторок, 4 березня об 11:30 в приміщенні Рівненського обласного краєзнавчого музею відбудеться лекція на тему: «Родинне коло Уласа Самчука: драма на тлі доби», приурочене до 120-річчя від дня народження письменника.

Спікер заходу – відомий рівненський вчений, педагог, професор кафедри історії «Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем’янчука», доктор історичних наук, дослідник історії радянських спецслужб, сталінського тоталітарного режиму, громадсько-політичної діяльності Уласа Самчука, Голова Рівненської обласної організації Національної спілки краєзнавців України Андрій Жив’юк.

Адреса:

Рівненський обласний краєзнавчий музей

м. Рівне, вул. Драгоманова, 19

Джерело: Рівненський обласний краєзнавчий музей

В середу, 5 березня о 12:00 в приміщенні Рівненської обласної універсальної наукової бібліотеки відбудеться презентація нового видання краєзнавця В’ячеслава Шляхового «Чехи на українських теренах (короткий біографічний довідник)».

Історія чеських поселень в Україні та, зокрема, на Рівненщині завжди привертала увагу українських та чеських дослідників. Переселенці з Чехії  приїздили в Україну за кращим майбутнім та славилися хорошими господарями.

Отже, зустрінемося та поговоримо про описане в книзі життя чеських родин, про окремих осіб чеської національності на українських теренах, серед яких були землероби, ремісники, підприємці, лікарі, музиканти, викладачі, військові, політики та вчені. Саме ці люди зробили значний внесок у розвиток свої нової батьківщини, воювали за неї, однак не втратили любові до своєї старої батьківщини та активно боролися за її свободу та незалежність. 

Доєднатися до зустрічі можна також за посиланням

Запрошуємо!

Адреса:

м. Рівне, вул. Олександра Борисенка, 6

Рівненська обласна універсальна наукова бібліотека

4-й поверх, «Світлиця»

Джерело: Рівненської обласної універсальної наукової бібліотеки

4 березня 2025 року о 12 год. в приміщенні Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки відбудеться презентація книг:

- ілюстрований альбом – каталог «У камені, бронзі, граніті. Пам’ятники Т. Г. Шевченку на Тернопільщині»;

- літературно-мистецький альманах «Тарас Шевченко і Кременеччина».

Ілюстрований альбом–каталог «У камені, бронзі, граніті. Пам’ятники Т. Г. Шевченку на Тернопільщині» є оновленим та переробленим виданням. Книга знайомить читачів із перебуванням Т. Шевченка на території сучасної Тернопільщини, історією вшанування його пам’яті, встановленням пам’ятників і меморіальних таблиць, починаючи з першого монумента в Бурдяківцях на Борщівщині 1911 року до наших днів. У Каталозі подано 184 фотографії монументів, меморіальних таблиць, встановлених в селах, містах і містечках області в різні періоди. Пам’ятники в Каталозі подані згідно сучасного адміністративного поділу Тернопільської області – по районах і громадах. Також створені карти громад з позначенням на них пам’ятників Шевченку. Окремий розділ складають біографії скульпторів, які творили пам’ятники Кобзареві.

Літературно-мистецький альманах «Тарас Шевченко і Кременеччина» презентує присвячені Кобзареві наукові дослідження, статті, есеї нашого часу. Окремий розділ – це «Мала енциклопедія» про лауреатів Шевченківської премії, що побували у м. Кременці з нагоди важливих подій, пов’язаних з іменем Т. Шевченка, а також відзначенням річниць видатного польського поета-романіста, драматурга Юліуша Словацького, який тут народився. В альманасі також широко подана творчість засновника кременецької Шевченкіани Івана Гарасевича, знаного в Україні художника і поета.

Запрошуємо на захід усіх поціновувачів Шевченкового слова та історії рідного краю!

Адреса:

Тернопільська обласна універсальна наукова бібліотека

м. Тернопіль, бульвар Т. Шевченка, 15

Джерело: Тернопільська обласна універсальна наукова бібліотека

3 березня 2025 року виповнюється 100 років від дня народження Едварда Красінського – польського художника, уродженця міста Луцька

Народився Едвард Красінський 3 березня 1925 року в м. Луцьк (Волинська область). Навчався в українській гімназії. У 1939 р. родина Красінських, рятуючись від радянської окупації, виїжджає з Луцька до Польщі. З 1940–1942 роках він вивчає дизайн у Краківській школі прикладного мистецтва. У 1945–1948 роках навчається у Краківській Академії мистецтв у знаних польських художників В. Яроцького, В. Вейса, Д. Мегоффера. Деякий час ще мешкає у Кракові, а з 1954 року переїздить до Варшави.

Вперше Красінський як майстер просторових форм був відкритий 1964 р. на пленерах в Осеках. Тут він створив образ, який поет Юліан Пшибош окреслив як такий, що відкриває нову епоху в мистецтві, і назвав його «повітряна скульптура». З того часу Едвард Красінський представляє Польщу на всіх світових виставках авангардного мистецтва. Від 1970 року на його виставках з’являється блакитна лінія. Ця смужка шириною 19 мм стає неодмінним атрибутом Красінського. Художник запевняв, що мав до неї велику довіру, до її незмінного існування і пов’язував її появу з Луцьком, з дитячими спогадами про забудову тихого провінційного містечка, де, як йому пригадувалось, був синій декор на будинках і храмах. Стрічка кріпилась на висоті 1,3 м всюди: на стінах галерей, де художник виставляв свої роботи, в майстерні, безпосередньо на об’єктах виставки. У 1993 році в м. Легіонів (Польща) був організований міжнародний симпозіум «Навколо творів і особи Едварда Красінського». Подібна мистецька акція відбулась і в Україні у березні 1995 року, коли всесвітньо відомий художник побажав зустріти своє 70-ліття у місті свого дитинства. Тоді до Луцька разом з Красінським прибули з Парижа його дружина Ханна Пташковська, мистецтвознавець, дослідник його творчості та донька Павліна, працівниця французького телебачення. Ювіляра супроводжувала делегація, до складу якої входили представники польського телебачення, преси, фахівці з Центру сучасного мистецтва у Варшаві, науковці з багатьох провідних музеїв і галерей країни. До них долучилися українські митці і музейники зі Львова і Луцька. На мистецьких читаннях вони познайомили усіх присутніх з ретроспективою творчості метра польського модернізму. У Художньому музеї в Луцьку було розгорнуто ювілейну виставку з промовистою назвою «Нарешті у Луцьку», яка спеціально готувалась і була навіяна спогадами художника про дитинство, про його дім в Україні. Усі компоненти виставки, а також стіни галереї були позначені блакитною стрічкою, що виявляла своїм ритмом протяжність простору, його безкінечність. «Тепер я можу спокійно померти», – сказав художник, коли виставка у Луцьку відбулась. Він прожив ще 9 років, продовжуючи працювати і виставлятись: в Угорщині, 1997; Швеції, 2000; Словенії, 2000, 2003.

Помер Едвард Красінський 6 квітня 2004 року у Варшаві (Польща). Твори митця ще за його життя були закуплені до колекцій Національного центру імені Жоржа Помпіду в Парижі, Національних музеїв у Варшаві, Кракові, Вроцлаві, Музею Мистецтв у Лодзі, Національної галереї у Празі. Україні Е. Красінський подарував об’єкти своєї виставки «Нарешті у Луцьку» для Волинського краєзнавчого музею.

Література

Денис О. Повернення художника, або ностальгія / О. Денис // Нар. трибуна [Луцьк]. – 1995. – 28 лют.

Корецька К. Едвард Красінський в пошуках втраченого міста / К. Корецька // Нар. трибуна [Луцьк]. – 1995. – 14 берез.

Котис О. Едвард Красінський. Нарешті в Луцьку / О. Котис // Котис О. На Сході Європи: міжвоєнний розквіт Волині / О. Котис. – Луцьк : Синя папка, 2020. – С. 109–113.