Новини

3 лютого 2025 р. о 13:30 в Острозькому замку відбудеться відкриття виставки, присвяченої 125-річчю з дня народження Ольги Дмитрівни Яновської.

По собі Ольга Яновська залишила багату творчу спадщину. Більше 70-ти робіт художниця подарувала Острозькому музею. Портрети, пейзажі, натюрморти талановитої художниці можна буде побачити на виставці. Колорит давньої епохи, той емоційний вплив, який мають величні пам’ятки архітектури княжої доби заворожують глядача, залишаючи осторонь все буденне. Можливо, на перший погляд ні чим не привабливі куточки Острога, творча уява майстрині перетворює у краєвиди, сповнені ліризму та краси. Її художні твори сповнені радістю життя, насичені теплим промінням сонця, запашного повітря.

Адреса: 

м. Острог, вул. Академічна, 5

Острозький краєзнавчий музей, 3-й поверх

Джерело: Острозький замок – Державний історико-культурний заповідник м. Острог

3 лютого 2025 року виповнюється 125 років від дня народження Ольги Дмитрівни Яновської – української художниці, уродженки міста Острога.

Ольга Дмитрівна Яновська народилася 3 лютого 1900 року в місті Острозі Волинської губернії у сім’ї службовця Дмитра Гавриловича Яновського. У 1902 році після смерті матері Олю виховувала її бабуся Ольга Петрівна Сумневич. Батько працював тоді на залізничних станціях, часто по службі переїжджав з міста в місто. За ним мандрували Оля з бабусею, але де б вони не жили, щоліта Ольгу привозили до Острога до сестри батька – Марії Гаврилівни. Початкову освіту Ольга здобула в жіночому училищі в м. Білосток (Польща), а потім – Київській жіночій гімназії. Навчаючись у Києві, Ольга жила у свого дядька, відомого лікаря Теофіла Гавриловича Яновського. Закінчивши в 1916 р. жіночу гімназію, Ольга деякий час навчалась в Київському художньому училищі Івана Федоровича Селезньова. Не закінчивши навчання вступає на економічний та юридичний факультет Вищих жіночих курсів. У 1917 р. виходить заміж за Якова Тарнавського, нащадка відомих поміщиків-меценатів. Разом переїздять в Одесу. Розлучившись, Яков під час революції виїздить за кордон, а вона лишається в Одесі. Після довгих поневірянь у 1922 р. Ольга Дмитрівна опиняється у Москві. У 1923 р. відвідавши студію І. Машкова, Ольга Яновська вирішує вчитися малюванню саме в його художній студії, що існувала при школі братів Шор. Невдовзі студія Машкова була перетворена на вищі курси при Асоціації художників революції (АХР). У 1929 р. Ольга Дмитрівна стає членом АХР, а в 1930 р. членом Московського товариства художників. З цього часу її твори експонуються на всіх виставках товариства у Москві та за кордоном. Працюючи в Асоціації художників революції, Ольга Дмитрівна знайомиться з відомим живописцем Г. Г. Ряжським і згодом стає його дружиною. Після війни Ольга Яновська відновлює зв’язки з Острогом. Щороку, майже на все літо вона приїжджала в рідне місто у гостинний будинок своєї племінниці Нелі Лисяної, а також часто приймала своїх родичів у себе в Москві. З початку 1980-х років О. Д. Яновська найбільше працювала у жанрі архітектурного пейзажу, який виконувала фломастерами та олівцями. Чимало графічних робіт присвятила художниця своєму рідному місту: «Замок князів Острозьких», «Подвір’я Острозького музею», «Кругла башта XVI ст.», «Башти Свято-Троїцького монастиря в с. Межирічі». По собі Ольга Дмитрівна залишила багату творчу спадщину, її картини зберігаються в Трет’яковській картинній галереї, Львові, Острозі. Більше 70-ти своїх робіт в 1992 р. Ольга Дмитрівна подарувала Острозькому краєзнавчому музею.

2 жовтня 1997 р. Ольга Дмитрівна померла, маючи 98 років. Згідно із заповітом художниці, її прах був привезений до Острога.

Література

Бендюк М. Маловідомі сторінки з життя художниці Ольги Дмитрівни Яновської / М. Бендюк // Наукові записки. Вип. 8 : 140 років від дня народження Ф. Штейнгеля / гол. ред. О. С. Булига. – Рівне : О. Зень, 2010. – С. 91–95.

Бондарчук Я. В. Ольга Яновська – художниці з Острога [Електронний ресурс] / Я. В. Бондарчук // Подорожі Україною : [сайт]. – Режим доступу: https://trip.org.ua/postati/olga-yanovska-khudozhnitsya-z-ostroga.html. – Назва з екрана.

Цимбалюк Є. Художниця, яка намалювала чекання / Є. Цимбалюк // Погорина. – 2010. – Вип. 12/13. – С. 363–265.

1 лютого 2025 року виповнюється 85 років від дня народження Василя Івановича Якубовського – історика, археолога, кандидата історичних наук, організатора і дослідника Болохівської землі.

Василь Іванович Якубовський народився 1 лютого 1940 р. у селищі Мельниця-Подільска, що на Тернопільщині. Середню освіту здобув у с. Мельниця-Подільська. З 1959 по 1962 рр. проходив службу в лавах радянської армії. У 1962 р. вступив до Кам’янець-Подільського державного педагогічного інституту (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка) на історико-філологічний факультет. Василь Іванович був учасником численних археологічних експедицій під керівництвом відомого археолога І. С. Винокура. Отримавши диплом молодий спеціаліст із дружиною переїжджають до м. Хмельницький, де обіймає посаду старшого наукового співробітника і завідувача відділу історії дорадянського часу обласного краєзнавчого музею. З 1968 р. активно проводить обстеження об’єктів та пам’яток археології у Білогірському, Городоцькому, Деражнянському, Старосинявському, Хмельницькому та інших районах краю. З 1968 по 1972 рр. Якубовський організовує систематичні дослідження на території болохівського укріпленого центру поблизу с. Городище на Деражнянщині. Знаменним виявився сезон 1970 року, коли ним було відкрито унікальний речовий скарб у кількості 206 предметів: комплекс срібних, позолочених і золотих прикрас ХІІ–ХІІІ століть, який належав феодальній родині із династії чернігівських Ольговичів, а деякі із них досі не мають аналогів в Україні. Дослідники пов’язують цей комплекс з літописним м. Бозьким, яке входило до складу Болохівської землі. У 1984 р. захистив дисертацію на тему «Давньоруські пам’ятки ХІІ – ХІІІ ст. верхів’їв рік Південного Бугу і Случа», здобувши науковий ступінь кандидата історичних наук. В цьому ж році В. І. Якубовський повертається до Кам’янця-Подільського, де працює старшим викладачем новоствореної кафедри історії України, згодом на посаді доцента, а з 2005 року – професор кафедри історії України Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Свою трудову діяльність Василь Якубовський закінчив в 2016 році.

За його участі та під його керівництвом систематично організовувалися педагогічні й археологічні практики студентів, упродовж 17 літніх сезонів здійснювались археологічні експедиції на території городища літописного м. Губин у Старокостянтинівській громаді Хмельницької області. Загалом знахідки налічують вісім скарбів і понад чотири тисячі індивідуальних предметів, які поповнили фонди Хмельницького бласного та Старокостянтинівського краєзнавчих музеїв. Нині науковий доробок дослідника складає дев’ять наукових і методичних книг, 150 наукових статей і публікацій, 40 нарисів, у тому числі дві індивідуальні монографії та посібник-практикум.

Література

Семенчук С. Досліднику Болохівської землі Василю Якубовськогму - 80 / С. Семенчук // Подільські вісті [Хмельницький]. – 2020. – № 8. – С. 4.

Сусугурова С. Дослідник історії Хмельниччини [Василь Іванович Якубовський – історик, археолог, науковець, публіцист, професор кафедри історії України Кам’янець-Подільського державного університету ім. І. Огієнка] / С. Сусугурова // Життя Старокостянтинівщини. – 2020. – № 9/10. – С. 5.

Філінюк А. Г. До 75-річчя кандидата історичних наук, професора Василя Івановича Якубовського / А. Г. Філінюк // Освіта, наука і культура на Поділлі : зб. наук. пр. / Кам’янець-Поділ. нац. ун-т ім. І. Огієнка. – Кам’янець-Подільський : Оіюм, 2015. – Т. 22. – С. 467–474.

28 січня о 12 годині у Рівненській обласній універсальній науковій бібліотеці відбудеться літературно-художній захід «Томаш Оскар Сосновський – скульптор з Новомалина» до 139-ої річниці від дня смерті видатного митця.

Томаш Оскар Сосновський – визначний польський скульптор, життя якого тісно пов’язане з нашим краєм. Почесний доктор 24 художніх академій світу. Його творча спадщина складається з більше 150-ти скульптур, які нині знаходяться в Польщі, Україні, Італії, Ізраїлі, Америці. Є декілька робіт скульптора на Рівненщині – у Рівному та Острозі.

Французький дослідник Луї Вейо писав про нього: «Скульптор-поляк володіє в Україні палацом, повним королівських коштовностей та більше як 4000 підданими. Все це залишив, щоб створювати скульптури в Римі, а праця над створенням цих скульптур спонукає його забути про турботу про себе та славу. Яку ж славу міг здобути собі скульптор у Франції, користуючись прибутками, які приносили його 4000 підданих. Та він влаштував для себе майстерню, схожу на сарай. Не випускаючи долота з рук і не перестаючи працювати, підкріплюється шматком хліба або іноді якоюсь їжею, принесеною із загальної кухні. Ховається, якщо хтось прийде оглядати його роботи. Бачив його один раз. Добре польське обличчя, лагідне і чисте, але очі мають у собі життя незвичайне». Ці слова, як ніякі інші, розкривають нам красу великої безкорисної душі скульптора, який понад усе в житті ставив мистецтво і жив для мистецтва, усвідомлюючи його високе призначення будити в душі кожної людини прагнення ідеалу – «нічого для себе і все для інших».

Ми поспілкуємося з дослідниками творчості видатного скульптора, істориками, музейними працівниками. 

Захід організовано за сприяння Культурно-просвітницького центру ім. Т. О. Сосновського.

Адреса:

м. Рівне, вул. О. Борисенка, 6

Рівненська обласна універсальна наукова бібліотека

«Світлиця», 4-й поверх

Джерело: Рівненська обласна універсальна наукова бібліотека

28 січня 2025 року о 16:00 в Національному університеті «Острозька академія» відбудеться четверте засідання Острозьких наукових читань у форматі онлайн-семінару.

Тема лекції – «Попередні результати досліджень на вулиці Академічна в Острозі в 2024 році».

Спікер – кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Державного підприємства «Охоронна археологічна служба України» Павло Нечитайло.

Початок семінару: 16:00 (доповідь до 1 години; обговорення – до 1 години).

Покликання Zoom: https://us02web.zoom.us/j/85096279543?pwd=vtbMUMEG9rIst6A5shBzPjTpegFzd0.1

Meeting ID: 850 9627 9543

Passcode: 052406

Джерело: Національний університет «Острозька академія»

24 січня 2025 року виповнюється 150 років від дня народження Павла Григоровича Постоєва – географа, краєзнавця, педагога.

Народився Постоєв Павло Григорович 24 січня 1875 року в с. Пекарі Смілянського району Чернігівської губернії (тепер Полтавська область) у родині службовця. Батько був управителем поміщицького маєтку. Після закінчення духовної семінарії Павло Григорович деякий час учителював у сільських школах, а згодом продовжив навчання у Харківському університеті. З 1912 р. свою подальшу долю П. Г. Постоєв пов’язує з Житомирщиною: спочатку працює викладачем історії, географії у Коростишівській учительській семінарії, а з 1914 р. – його призначають директором Житомирської вчительської семінарії. Як досвідченого педагога, вмілого організатора Павла Григоровича запрошують очолити губернський відділ народної освіти. Він бере участь у роботі комісії з створення мережі шкільної освіти в Україні. При активній участі П. Постоєва було проведено реформу старих шкіл, організовано єдині трудові школи як у Житомирі, так і на теренах всієї тодішньої Волинської губернії. З 1930 р. П. Г. Постоєв працює завідувачем кафедри економічної географії Житомирського ІНО. Особливим успіхом у студентів і вчителів користувалися лекції П. Г. Постоєва з краєзнавства. Він систематично здійснював навчальні екскурсії зі студентами у природу і на місцеве виробництво, постійно удосконалював методику їх проведення. У числі перших в Україні Павло Григорович опублікував підручник для українських початкових шкіл з географії «Рідний край». У 1925 р. у співавторстві з Ф. Федюченком вийшов також підручник «Початкова географія та елементи краєзнавства», що протягом багатьох років з успіхом використовувався в початкових школах України. Наступного року П. Г. Постоєв публікує краєзнавчий посібник для вчителів, присвячений географії Волинської округи, центром якої був Житомир. Творчий злет обдарованого педагога і краєзнавця, як і багатьох людей його покоління, обірвали сталінські репресії. 10 травня 1938 р. при Житомирському обласному управлінні НКВС П. Г. Постоєва і всіх інших учасників сфабрикованої організації було засуджено до вищої міри покарання – розстрілу. Через місяць, 10 червня 1938 р. цей вирок було виконано. У 1956 р. дружина П. Г. Постоєва звернулась до Житомирського обласного прокурора із заявою про перегляд справи. 20 червня 1957 р. П. Г. Постоєва було реабілітовано.

Література

Костриця М. Внесок професора Павла Постоєва у розвиток географічного краєзнавства / М. Костриця // Історія української географії. – 2004. – Вип. 1. – С. 28–30.

Костриця М. Ю. Географ, краєзнавець, педагог / М. Ю. Костриця // Реабілітовані історією : у 7 кн. / голова ред. кол. І. М. Синявська ; ред. Л. А. Копійченко. – Житомир : Полісся, 2006. – Кн. 1 : Житоморська область. – С. 190–193.

Постоєв Павло Григорович [Електронний ресурс] : дослідники Великої Волині // Історична Волинь : [сайт]. – Режим доступу: https://www.istvolyn.info/index.php/post/86. – Назва з екрана.