23 березня 2023 року виповнується 115 років від дня народження Юрія Федоровича Шумовського – український археолог, священик, науковець, педагог та музейний діяч.

Народився Юрій Федорович 23 березня 1908 р. в с. Мирогоща Дубенського повіту Волинської губернії (тепер Дубенський район Рівненська область) у сім’ї священика. У 1910 році він вступив до Дубенської гімназії, пізніше навчався у Кременецькій духовній семінарії. Після її закінчення вступив до Варшавського університету на теологічний факультет. З юнацьких років Ю. Шумовський цікавився археологією. Тому паралельно навчався на археологічному факультеті університету. У 1932 р. з дипломом магістра богослов’я закінчив університет і висвятився на православного священика.

Поряд з релігійною та викладацькою діяльністю, він активно займався археологією. У 1938 р. Шумовський отримав докторат з археології, захистивши роботу на тему «Доісторичні погребальні культи на Волині». В цей період він проводить археологічні дослідження біля Мирогощі де знаходить крем’яні знаряддя праці та кераміку з Трипільської культури, відкриває поховання неолітичного періоду та пізнішої доби. Юрій Шумовський був одним із початківців археологічних досліджень на Дубенщині. Його відкриття стали справжньою сенсацією у наукових колах. Деякі із своїх знахідок він посилав до музеїв Львова, Луцька та Дубна. У 1940–1941 рр., прийнявши пропозицію від обласного наркома освіти, Шумовський працює археологом у Рівненському історико-краєзнавчому музеї. В цей період він організував лише одну солідну експедицію – в с. Острожець Млинівського району. Під час розкопок ним були знайдені курганні поховання, прикраси, кам’яні та металеві знаряддя, унікальні монети різних періодів. Особливо рідкісною та цінною була монета, виготовлена найпершими християнами. Напередодні війни Шумовський потрапив у списки «неблагонадійних». На початку лютого 1944 р. після звільнення радянськими військами Рівного від німецьких окупантів Ю. Шумовський разом з дружиною назавжди залишає Україну. Деякий час він мешкає у Польщі, а потім переїздить до Німеччини. У березні 1951 р. за дорученням Французького Інституту Чорної Африки він їде в археологічну експедицію у Судан. У 1957 р. переїздить до США. Тут Ю. Шумовський викладав у різних університетах антропологію, еволюцію людства, палеонтологію, доісторичну археологію, історію культури слов’янських народів та ін. На рівні ООН намагався захищати права української діаспори. Він постійно брав участь у міжнародних конгресах, симпозіумах у США, Канаді, Польщі, Сенегалі, Алжирі. Останні десятиліття свого життя Ю. Шумовський провів у м. Саванна (штат Джорджія). Тут він написав свої багатотомні спогади «Зруйноване гніздо, чи Історія однієї священицької родини на Волині», звідси надсилав у Державний історико-культурний заповідник м. Дубна листи, спогади, примірники своїх книг та посилки з численними археологічними експонатами.

Помер Ю. Шумовський 22 січня 2004 р. Він був дуже неординарною високоосвіченою людиною, талановитим вченим, сподвижником науки. А ще це була високоморальна, інтелігентна людина та справжній патріот України.

Література

Шумовський Ю. Дещо про наші писанки / Ю. Шумовський. – Дубно : Край, 1994. – 16 c.

Шумовський Ю. Ф. Луна далеких віків : твори / Ю. Ф. Шумовський ; упоряд. І. Нагорна. – Рівне : Лапсюк В. А., 2015. – 72 с. – (Бібліотечка Літературного музею Уласа Самчука в Рівному ; число 26).

*****

Шумовський Ю. Дубенська гімназія – в евакуації та в революції [1918 р.] / Ю. Шумовський // Над Іквою-рікою : літ.–мист.–краєзн. альм. – Дубно : Дубенська друкарня, 2007. – С. 153–155.

Шумовський Ю. Із життя чехів у Мирогощі [19–поч. 20 ст.] / Ю. Шумовський // Чехи і Дубенщина : матеріали міжнар. наук.-теорет. конф., присвяч. 60-річчю репатріації чехів на етнічну Батьківщину, 18 трав. 2008 р. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2008. – С. 17–19.

Шумовський Ю. Містечко Острожець в давнину / Ю. Шумовський // Літопис Волині : наук.-попул. зб. волинознавства. – Вінніпег : Т-во Волинь, 1971. – Ч. 10–11. – С. 41–44.

Шумовський Ю. Праісторія Волині / Ю. Шумовський // Павлюк І. Хрестоматія української легальної преси Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя 1917–1939, 1941–1944 рр. / І. Павлюк, М. Мартинюк. – Луцьк : Твердиня, 2005. – С. 370–372.

Література про Ю. Ф. Шумовського

Бухало Г. Професор з Мирогощі : (про Юрія Шумовського) / Г. Бухало // Дубно і світ : міжнар. ювіл. наук.-теорет. конф., присвяч. 900-річчю м. Дубна, 25-26 серп. 2000 р. / ред. В. Шевчук. – Дубно, 2000. – С. 17–18.

Дмитренко Т. Юрій Федорович Шумовський / Т. Дмитренко // Дмитренко Т. Земля Дубенська. Вічний поклик історії / Т. Дмитренко. – Рівне : Дятлик, 2015. – С. 34–39.

Доброчинська В. А. Юрій Шумовський: віхи життя та діяльності (1908–2004) / В. А. Доброчинська // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії : зб. наук. праць / голов. ред. Р. М. Постоловський. – Рівне : РДГУ, 2010. – Вип. 19. – С. 68–73.

Козак С. Б. Шумовський Юрій Федорович / С. Козак // Козак С. Б. Волинська літературна еміграція : корот. біобібліогр. довідник / С. Б. Козак. – Київ : Укр. письменник, 2012. – С. 80–81.

Пшеничний М. Наша родина не байдакувала : повість-есе минулих літ у листах і споминах : до 110-річчя від дня народж. Ю. Шумовського / М. Пшеничний. – Дубно : МП , 2018. – 48 с.

Священик, вчений, громадський діяч...: [про Ю. Ф. Шумовського] //Вісник Дубенщини. – 2004. – 19 лют. – С. 7.

Скакальська І. Родина Шумовських з Мирогощі, що на Волині / І. Скакальська // Скакальська І. Історія України в особах: волинська сторінка міжвоєнного періоду ХХ ст. / І. Скакальська. – Київ : КНТ, 2017. – С. 46–57. 

Терський С. Шумовський Юрій / С. Терський // Терський С. Історія археологічних досліджень та історичного краєзнавства Волині : монографія / С. Терський. – Львів : Нац. ун-т "Львівська політехніка", 2010. – С. 204–206.

Харчук Г. Юрій Шумовський – історик, археолог / Г. Харчук // Волинські дзвони : наук.-краєзн. альм. – Рівне : Ліста, 1997. – Вип. 2. – С. 19–20.

Ексклюзивні факти про цю знакову будівлю зібрала рівненська краєзнавиця та журналістка Світлана Калько й поділилася ними з аудиторією на «РетроФотоПосиденьках» в Музеї фотографії Олександра Харвата.

Театр Зафрана – унікальна сторінка в історії Рівного. Побудований 1908 року коммерсантом Лейбою Зафраном, він 36 років був осередком культурного життя міста. На його сцені виступали найвідоміші актори, танцівники й виконавці того часу. Приміщення театру Зафрана використовували не лише для драматичних вистав, а й для танцювальних вечірок, балів-маскарадів, творчих імпрез, бенефісів різних акторів та політичних зібрань. У середині XX століття до цього переліку увійшов ще й перегляд кінофільмів.

Джерело: Район.Історія

Православні духовні святині Рівного мають не лише унікальну історію, а й сакральні реліквії.

Найдавніша культова споруда Рівного – Свято-Успенська церква – має неповторну ауру, яка складалася віками. Чи не тому шлюбні пари все частіше воліють ставати під вінець саме в цій церкві, зведеній майже три століття тому. Водночас, унікальний храм потроху втрачає свій первозданний вигляд.

Про втрачені святині Рівного, збудовані людьми, і нищені людьми, будемо розмовляти з рівненською дослідницею, краєзнавицею Світланою Калько 21 березня о 14 год.

Запрошуємо усіх, хто любить та цікавиться істоією рідного міста!

Джерело: Рівненська обласна універсальна наукова бібліотека

Букіністичне видання 1932 року придбав для Володимир-Волинського історичного музею імені О. М. Дверницького депутат міської ради Андрій Петрович Принда. Унікальний журнал – бюлетень “Третій памятний щорічник шостого курсу школи підхорунжих резервістів артилерії у Володимирі“,виданий польською мовою у 1931-1932 роках.

На сторінках цього раритетного щорічника розповідається про діяльність військової школи для молодших офіцерів – артилеристів у Володимирі-Волинському у передвоєнні роки. Військова школа знаходилася у ті роки на теперішній території ракетного полку (Мідянка) та частково деякий час, дислокувалася на території колишньої танкової частини. Старі цегляні казарми, приміщення штабу, залишки широкого плацу для шикувань, стадіон – манеж для вигулу коней, бруковані каменем під’їдні дороги на території вказаних частин будувалися у двадцятих роках минулого століття. Після того як у 1939 році на Західну Україну ввійшла Червона Армія видання слугувало своєрідним ,”довідником“ для енкаведистів і відповідно конфісковувалося та вилучалося з бібліотек та книгозбірень. В наші дні серія щорічників за ті роки є надзвичайно цінним виданням.

Джерело: Володимир-Волинський історичний музей

15 березня об 11.00 відбудеться презентація 14 випуску науково- краєзнавчого збірника «Краєзнавець Хмельниччини».

Збірник містить у собі офіційні матеріали про діяльність Хмельницької обласної організації Національної спілки краєзнавців України за 2021–2022 рр., хроніку подій краєзнавчого руху на Хмельниччині, інформації про роботу місцевих осередків НСКУ. Крім того, у виданні опубліковано наукові дослідження, рецензії, огляди та бібліографію новітніх науково-краєзнавчих видань. Будуть презентовані матеріали збірки та обговорені подальші плани щодо наступних випусків. Запрошуємо краєзнавчу спільноту доєднатись до заходу. Захід відбудеться в змішаному форматі.

До ZOOM-конференції можна доєднатися за посиланням:

https://us04web.zoom.us/j/79143535897?pwd=LWF17pGki6OOR5vpZispMv4aPDYaTp.1

Ідентифікатор конференції: 791 4353 5897

Код доступу: ED8c1x

Джерело: Хмельницька обласна універсальна наукова бібліотека

11 березня 2023 року виповнюється 160 років від дня народження Володимира Липського (1863–1937) – ученого-ботаніка, флориста, академіка Академії наук УРСР. 

Володимир Іполитович Липський народився 1863 року в селі Самостріли на Рівненщині. Його батько, дід і прадід були священослужителями.

У 1873 р. родина Липських переїхала до м. Житомира. Навчався в гімназії. Після її закінчення Володимир продовжив навчання в Києві в Колегії Павла Галагана. У 1882 р. закінчив її із золотою медаллю і вступив до Київського університету св. Володимира на природниче відділення фізико-математичного факультету. Після закінчення в 1886 р. університету В. І. Липський працював у ньому до 1893 р. Його було прийнято у члени Київського товариства природодослідників, за дорученням якого він вивчав флору Бессарабії.

В Україні вчений дослідив рослинність сухого лиману на півдні, мінеральні радіаційні джерела на Житомирщині, водорості Чорного моря.

Майже увесь 1918 рік жив в Житомирі. У 1919 році В. І. Липський обирається академіком ВУАН (Всеукраїнської Академії наук), у 1921–1922 роках – віце-президентом Академії наук. Протягом 1922–1928 рр. В. І. Липський вивчав флору околиць Житомира. Тут ним було вперше виявлено та встановлено місцезнаходження нової для України – суниці індійської. Учений зібрав гербарні зразки рослини, плоди, насіння, декілька її кущів були висаджені в ботанічному садку, який існував у той час у дворі Президії ВУАН.

Помер вчений 24 лютого1937 р. в Одесі. По собі залишив велику наукову спадщину – більше 100 наукових робіт і монографій, що не втратили свого значення й тепер.

Література

Володимир Липський // Губарев В. К. Історія України : універс. іл. довід. / В. К. Губарев. – Донецьк : Бао, 2008. – С. 372.

Івченко І. Провідні вітчизняні ботаніки-дендрологи на межі ХІХ і ХХ ст. / І. Івченко // Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. – Київ : Нац. б-ка України ім. Вернадського, 2001. – Вип. 7. – С. 453–462.

Мельник В. Наукова спадщина академіка В. І. Липського – національне надбання України / В. Мельник, О. Сауш // Наукові записки Рівненського обласного краєзнавчого музею / Рівнен. обл. краєзнав. музей ; відп. за вип. О. Булига. – Рівне : Дятлик М. С., 2015. – Вип. 13, ч. 2. – С. 82–86.