Фотоколекція
Вежа-стовп у Белавіно
Розділ: Інше
Рік: 1259
Вежа-стовп у Белавіно (1259)
c. Белавіно, Холмський повіт Люблінське воєводство (Польща)
Вежа у Белавіно (вежа-стовп у Белавіно) – рештки фундаментів оборонної і репрезентативної вежі ХІІІ – початку XIV століття у селі Белавіно неподалік Холма – столиці короля Данила Галицького.
У Літописі Руському під 1259 роком подано згадки про оборонні вежі навколо стольного міста Холм. Вони мали утворювати зовнішню лінію оборони, виконуючи роль сторожових постів. Вежа у Белавіно розташована на північ від Холма на пагорбі понад болотистою рівниною річки Угерки та її приток Дарки і Сличівки. Її фундатором вважають одного з князів династії Романовичів – Данила Галицького чи його сина Лева І, онука Юрія І.
Припускають, що вежа була знищена у другій половині XIV ст. в час польсько-литовської війни за Волинь, Холмщину, після чого її не відбудовували. Північна стіна стовпа з рештками прилеглих мурів заввишки 16,6 м простояла до 1 квітня 1944 року, коли її підірвали в час боїв. На залишках фундаментів у 1990-х роках було відновлено мур на висоту до 1 м.
Вежа мала форму прямокутника із зовнішнім розміром 12,4 м × 11,8 м та внутрішнім розміром 9,2 м × 8,5 м, що відповідає давньоруському розміру 41 стопа на 39 стіп (внутрішній 30 на 28 стіп). Була збудована з ламаного каміння на вапняному розчині. Припускають, що на першому ярусі містилась кухня та зберігались продовольчі запаси, а під ними знаходився невеликий льох, виложений деревом. На 2–3 ярусах з дерев’яними перекриттями знаходились житлові приміщення із барвними тинькованих стінах. Підлога четвертого ярусу була викладена поливяною плиткою, тиньковані стіни ймовірно прикрашали фрески. Прорізи великих вікон, дверей були декоровані різьбою, зеленим каменем глауконітом. Ярус перекривало склепіння з полив’яної цегли-пальцівки, а зовні оперізувала дерев’яна галерея гурдиція. Верхній п’ятий ярус призначався для розміщення сторожі і спостереження за околицями. Ймовірно, вежу завершував наметовий дах.
Археологічні дослідження навколо вежі проводились у роках 1909—1911 та 1976, 1979, 1994, 1996, 1998. Згідно з цими дослідженнями на теренах Заслуп'я навколо вежі розміщувались поселення протягом VI–XIV ст., що займали площу до 20 гектар і не мали укріпленого городища. На межі ХІІІ–XIV ст. навколо вежі ймовірно існували дерев’яні будівлі, але археологи так і не знайшли залишків укріплень навколо вежі.
Джерела:
Текст та ілюстрації:
Вежа-стовп у Белавіно [Електронний ресурс] // Вікіпедія: вільна енциклопедія : [сайт]. – Режим доступу: https://surli.cc/sdqugv. – Назва з екрана.
Форпост західного кордону Русі – Оборонна вежа Короля Данила // Загадкова Історія [Електронний ресурс] : [відео] // YouTube : [сайт]. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=onM5gnMuD2o. – Назва з екрана.
Вежа у Столп’є
Розділ: Інше
Вежа у Столп’є (XIII ст.)
с. Стовп’є, Люблінське воєводство (Польща)
Вежа у Столп’є – архітектурно-археологічна пам’ятка, оборонно-культовий комплекс давньоруського часу. Найстаріша мурована будівля на теренах східної Польщі, що не має відомих аналогів. Розташована за 10 км на північний захід від міста Холм, у селі Стовп’є, на лівому березі річки Гарка (притока Угерки, басейн Вісли).
Вежа в селі Столп’є збудована князями Володимирськими в другій половині XIII ст., – порівняно невелика в плані (5,8 м х 6,3 м) споруда, зовні прямокутна, вимурована з каменю-вапняку, всередині – кругла, діаметром близько 3 м, обмурована брусковою цеглою. Висота стін, які збереглися, сягає 19,5 м. Мала 4 яруси, найвищий з яких становив 8-ми кутне в плані приміщення з апсидою й виконував функцію каплиці.
Уперше згадано в Галицько-Волинському літописі під 6712 (насправді під 1208 або 1210), коли краківський князь Лешек Білий змусив князя Олександра Всеволодича передати князю Васильку Романовичу Белз в обмін на Угровськ, Верещин, Столп’є та Комов (нині с. Кумув Люблінського воєводства). Невдовзі Олександр Всеволодич втратив ці «городи», бо вже 1217/18 їх відбив у того ж Лешека Білого князь Данило Романович.
В 2003–2005 рр. польські вчені комплексно дослідили залишки вежі в Стовп’є, реконструювавши всі етапи історії цієї пам’ятки. Вежа, судячи з усього, була зведена як фортеця на волинсько-польському прикордонні ще на рубежі 12–13 ст. волинським князем Романом Мстиславичем. Ґрунтовної перебудови вежа зазнала приблизно в 1230-ті рр., одночасно зі спорудженням князівської резиденції в місті Холм. У цей час вежа функціонує як укріплений монастир. Висловлене припущення, що на цьому етапі своєї історії Стовп’є було монастирем-резиденцією вдови Романа Мстиславича Анни, яка згідно із джерелами, від 1220-х рр. і до самої смерті (1253/54) була монахинею. Третій етап історії пам’ятки розпочався в 1280-ті рр., коли споруди були значно перебудовані та розширені. Саме цей період характеризується черговим загостренням взаємин між Романовичами та польськими князями. Та вже на рубежі 13–14 ст. архітектурна пам’ятка зазнала руйнівної пожежі і в подальшому не відновлювалося.
Пам’ятка є городищем, пагорб якої має висоту 4–5 м і площею понад 400 м2. Археологічні дослідження вежі проводилися у XIX ст., а саме: 1909–1912 роках, 1970-х роках та 2003–2005 роках.
Джерела:
Текст та ілюстрації:
Домбровський Д. Стовп’є, архітектурно-археологічна пам’ятка, оборонно-культовий комплекс давньоруського часу [Електронний ресурс] / Д. Домбровський // Інститут історії України НАН України : [сайт]. – Режим доступу: https://surl.lu/cvvqaz. – Назва з екрана.
Стовп’є [Електронний ресурс] // Вікіпедія: вільна енциклопедія : [сайт]. – Режим доступу: https://surl.lu/teyniz. – Назва з екрана.
Форпост західного кордону Русі – Оборонна вежа Короля Данила // Загадкова Історія [Електронний ресурс] : [відео] // YouTube : [сайт]. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=onM5gnMuD2o. – Назва з екрана.
Кам’янецька вежа
Розділ: Інше
Рік: 1289
Кам’янецька вежа (1289)
м. Кам’янець, Брестська область (Білорусь)
Кам’янецька вежа (Кам’янецький стовп) – унікальна пам’ятка руського зодчества, оборонна вежа-донжон волинського типу.
Кам’янецька вежа збудована протягом 1271–1289 років на березі річки Лісна зодчим Олексою за наказом волинського князя Володимира Васильковича як донжон Кам’янецького граду – форпосту Волинського князівства на кордоні з литовцями. Відреставрована в 1903 р. за проєктом В. Суслова. Це цегляна циліндрична споруда діаметром 13,5 м, висотою близько 19 м. Товщина її стін сягає 2,5 м. Всередині об’єм башти було поділено на п’ять ярусів помостами на дерев’яних балках. П’ятий ярус з верхньою бойовою площадкою сполучається цегляними сходами в товщі муру. Майданчик захищають 14 масивних прямокутних зубців. Верхній ярус вежі, висота якого вдвічі перевищує висоту нижніх, перекривало нервюрне готичне склепіння; нервюри були викладені з лекальної цегли, спиралися на консольну п’яту – білокам’яну профільовану деталь. Віконні отвори мають перемички напівциркульної, дещо стрілчастої або трилопасної форми. На четвертому ярусі зберігся вихід на своєрідний балкон – дверний отвір зі стрілчастою перемичкою, обрамлений напіввалом з лекальної цегли, а у верхній частині – цегляним поребриком. Чотири ряди поребрика підкреслюють низ оборонних зубців. Отже, в архітектурі цієї вежі конструктивні елементи готики поєднані з традиційним давньоруським декором.
Джерела:
Текст та ілюстрації:
Кам’янецька вежа [Електронний ресурс] // Вікіпедія: вільна енциклопедія : [сайт]. – Режим доступу: https://surli.cc/jjiqdh. – Назва з екрана.
