Фотоколекції

Вежа у Столп’є (XIII ст.)

с. Стовп’є, Люблінське воєводство (Польща)

Вежа у Столп’є – архітектурно-археологічна пам’ятка, оборонно-культовий комплекс давньоруського часу. Найстаріша мурована будівля на теренах східної Польщі, що не має відомих аналогів. Розташована за 10 км на північний захід від міста Холм, у селі Стовп’є, на лівому березі річки Гарка (притока Угерки, басейн Вісли).

Вежа в селі Столп’є збудована князями Володимирськими в другій половині XIII ст., – порівняно невелика в плані (5,8 м х 6,3 м) споруда, зовні прямокутна, вимурована з каменю-вапняку, всередині – кругла, діаметром близько 3 м, обмурована брусковою цеглою. Висота стін, які збереглися, сягає 19,5 м. Мала 4 яруси, найвищий з яких становив 8-ми кутне в плані приміщення з апсидою й виконував функцію каплиці.

Уперше згадано в Галицько-Волинському літописі під 6712 (насправді під 1208 або 1210), коли краківський князь Лешек Білий змусив князя Олександра Всеволодича передати князю Васильку Романовичу Белз в обмін на Угровськ, Верещин, Столп’є та Комов (нині с. Кумув Люблінського воєводства). Невдовзі Олександр Всеволодич втратив ці «городи», бо вже 1217/18 їх відбив у того ж Лешека Білого князь Данило Романович.

В 2003–2005 рр. польські вчені комплексно дослідили залишки вежі в Стовп’є, реконструювавши всі етапи історії цієї пам’ятки. Вежа, судячи з усього, була зведена як фортеця на волинсько-польському прикордонні ще на рубежі 12–13 ст. волинським князем Романом Мстиславичем. Ґрунтовної перебудови вежа зазнала приблизно в 1230-ті рр., одночасно зі спорудженням князівської резиденції в місті Холм. У цей час вежа функціонує як укріплений монастир. Висловлене припущення, що на цьому етапі своєї історії Стовп’є було монастирем-резиденцією вдови Романа Мстиславича Анни, яка згідно із джерелами, від 1220-х рр. і до самої смерті (1253/54) була монахинею. Третій етап історії пам’ятки розпочався в 1280-ті рр., коли споруди були значно перебудовані та розширені. Саме цей період характеризується черговим загостренням взаємин між Романовичами та польськими князями. Та вже на рубежі 13–14 ст. архітектурна пам’ятка зазнала руйнівної пожежі і в подальшому не відновлювалося.

Пам’ятка є городищем, пагорб якої має висоту 4–5 м і площею понад 400 м2. Археологічні дослідження вежі проводилися у XIX ст., а саме: 1909–1912 роках, 1970-х роках та 2003–2005 роках.

Джерела:

Текст та ілюстрації:

Годованюк О. Прояви готики в мурованому монументальному будівництві Волині в кінці XIII – упродовж XVI століття / О. Годованюк // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії : зб. наук. пр. – Київ : ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. – Вип. 9. – С. 203–210.

Домбровський Д. Стовп’є, архітектурно-археологічна пам’ятка, оборонно-культовий комплекс давньоруського часу [Електронний ресурс] / Д. Домбровський // Інститут історії України НАН України : [сайт]. – Режим доступу: https://surl.lu/cvvqaz. – Назва з екрана.

Стовп’є [Електронний ресурс] // Вікіпедія: вільна енциклопедія : [сайт]. – Режим доступу: https://surl.lu/teyniz. – Назва з екрана.

Форпост західного кордону Русі – Оборонна вежа Короля Данила // Загадкова Історія [Електронний ресурс] : [відео] // YouTube : [сайт]. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=onM5gnMuD2o. – Назва з екрана.