Новини

Новини

«Є унікальні книги навіть для України, не тільки для Рівненщини»: в музеї оцифрували почаївські стародруки

У Рівненському обласному краєзнавчому музеї оцифрували книги почаївського друку, видані у період з 1734 до 1800 років. Йдеться про 55 стародруків, що надійшли у фонд музею в 70–90-х роках. Їх зібрали в експедиціях у недіючих на той час храмах Рівненщини. Наразі оцифровані книги доступні на сайті музею.

Завідувачка сектору впровадження цифрових технологій Ольга Морозова розповіла, що диджиталізація книг почаївського друку є частиною проєкту «Оцифрування українських стародруків з фондів РОКМ», який стартував у 2019 році з відбору книг. «Ми розділили оцифрування по типографіях. Почаївського друку — у нас найбільше. Ці книги були найбільш поширені на Рівненщині серед богослужбових книг, а Київ і Львів мають менше розповсюдження. Оскільки Почаїв належав до Волинської губернії, то ми розпочали саме із почаївської друкарні», — додала Ольга Морозова.

Джерело: Суспільне

Новини

Всеукраїнська науково-краєзнавча конференція з міжнародною участю «Борщівська народна вишивка: зв’язок поколінь»

19 березня 2024 року о 10.00 год. в Тернопільському обласному краєзнавчому музеї відбудеться Всеукраїнська науково-краєзнавча конференція з міжнародною участю «Борщівська народна вишивка: зв’язок поколінь».

Для участі в науковій конференції можна надіслати заявку до 14.02.2024 та текст доповіді (виступу, повідомлення) до 10.03.2024 (включно) на електронну адресу museum.tokm.te@ukr.net

Пропонуються для обговорення наступні теми (напрями):

1. Борщівська народна вишивка: історія, традиції та перспективи.

2. Борщівська народна вишивка як складова нематеріальної культурної спадщини України.

3. Борщівська народна вишивка у збірках музеїв України.

4. Досвід та проблеми збереження, реставрації, консервації давніх борщівських сорочок.

5. Особливості крою і вишиття чоловічих та жіночих давніх борщівських сорочок.

6. Феномен борщівської народної вишивки у сучасній етнографії.

7. Роль борщівської народної вишивки у популяризації та утвердженні української культури.

8. Борщівська народна вишивка – джерело наснаги для митців.

9. Приватні колекції борщівської народної вишивки.

10. Доля борщівської народної вишивки в еміграції.

Джерело: Тернопільський обласний краєзнавчий музей

Визначні події

Оскар Кольберг – польський, український фольклорист, етнограф, композитор : 210 років від дня народження

22 лютого 2024 року виповнюється 210 років від дня народження Оскара Генрика Кольберга – польського, українського фольклориста, етнографа, композитора, який подорожував та збирав фольклор на Волині.

Народився Оскар Кольберг 22 лютого 1814 р. м. Присуха неподалік Радома (Польща), в родині інженера-топографа. Згодом сім’я переїхала до Варшави. У 1830 р. закінчив Варшавський ліцей. В 25-річному віці захопився збиранням музичного фольклору. Це стало найважливішою його справою. Знайшов високооплачувану роботу в Управлінні Варшавсько-Віденської залізниці, а потім в Управлінні дирекції доріг і мостів, зумів накопичити фінанси на видавничу діяльність, дослідження, подорожі. Під час перших подорожей до Литви і Білорусі (1836–1837) зацікавився народною культурою. Зокрема, став автором обробок народних мелодій і танців для фортепіано, видав книжки «Народні пісні в обробці для співу», «Пісні польського народу». Велику наукову цінність мають його багатотомні праці «Народ, його звичаї...», «Етнографічні картини». Також О. Кольберг збирав цінні відомості з народної медицини. Досліджував фольклор Зарічненського, Радивилівського районів. Окремими збірками побачили світ дослідження про український народ, про його матеріальну і духовну культуру «Покуття» (1882–1889), «Казки з Полісся» (1889), «Весільні звичаї та обряди з Полісся» (1889), «Волинь» (1907). Особливо багатогранною у Кольберга вийшла етнографічна монографія «Волинь. Обряди, мелодії, пісні. Всі справи», яка з’явилася друком уже після смерті автора і базувалася на дослідженнях Волинського Полісся. Тут, зокрема, описи весіль, обрядові народні пісні, казки, прислів’я тощо.

Оскар Кольберг залишив після себе безцінний матеріал для дослідників та усіх, хто цікавиться народними традиціями. 33 томи тільки прижиттєвих видань, 12 тисяч народних пісень, понад 2000 казок, 2700 прислів’їв та приказок, 350 загадок — така народознавча спадщина польсько-українського етнографа. На знак пошани до праць Кольберга його ім’я присвоєно науково-дослідницькому інституту в польському місті Познань, що займається збереженням культурного спадку, а також філармонії в місті Кельце. У 1974 р. було засновано нагороду Оскара Кольберга за внесок у вивчення та розвиток народної культури.

Помер відомий польсько-український фольклорист 3 червня 1890 р. в Кракові, похований на Раковицькому цвинтарі.

Література

Корецька О. 200 років від дня народження О. Кольберга (1814–1890) –польського, українського та білоруського фольклориста, етнографа та композитора / О. Корецька // Календар знаменних і пам'ятних дат Волині на 2014 рік / Волин. держ. обл. універс. наук. б-ка ім. О. Пчілки. – Луцьк : Твердиня, 2013. – С. 46–49.

Пащук І. Невтомний збирач і дослідник: до 190-річчя від дня народження [пол. дослідника і композитора, фольклориста і етнографа Оскара Кольберга] / І. Пащук // Вісті Рівненщини. – 2004. – 20 лют. – С. 2.

Прокопчук В. Історіографія досліджень фольклору Волині / В. Прокопчук // Музичне краєзнавство Рівненщини : навч.-метод. посіб. / В. І. Прокопчук . – Рівне : О. Зень , 2021. – С. 92–110.

Нові надходження

2024-02-28 17:17:31

Соловей О. «Просвіта» в суспільно-політичному та культурно-мистецькому житті Кременеччини (1918-1936 рр.)

Соловей О. «Просвіта» в суспільно-політичному та культурно-мистецькому житті Кременеччини (1918-1936 рр.) / О. Соловей // Літопис Волині. – 2018. - Вип. 19. – С. 108-113

Анотація: У статті проаналізовано становлення та діяльність товариства «Просвіта» на Кременеччині у 20-30 роках ХХ ст. та її роль у суспільно-політичних, освітніх та культурних процесах.

Товариство «Просвіта» на Кременеччині у міжвоєнні роки ХХ століття відіграло важливу роль у консолідації українського населення під владою Другої Речі Посполитої, захисту національних інтересів, формування свідомості українців та підготовки їх для майбутньої боротьби за державу. Кременецька «Просвіта» була чи не найбільш діяльна в регіоні, впливаючи на культурне, політичне й господарське життя населення краю. Не випадково активні діячі переслідувалися польською владою, а саме товариство у 1936 р. було ліквідовано й заборонено. У цьому контексті науковий інтерес становить проблема виникнення та діяльності національних громадських культурно-освітніх організацій на поневолених українських землях та вплив їх на ситуацію в краї.

 Джерело: Журнал «Літопис Волині» 

2024-02-28 17:04:18

Притулюк В. Роль товариства «Просвіта» у розвитку музично-драматичного мистецтва на Волині у міжвоєнний період

Притулюк В. Роль товариства «Просвіта» у розвитку музично-драматичного мистецтва на Волині у міжвоєнний період / В. Притулюк // Літопис Волині. – 2018. - Вип. 19. – С. 104-108

Анотація: У статті аналізується роль товариства «Просвіта» у становленні та розвитку українського театру та музичного мистецтва на Волині у період з 1918 року і до початку Другої світової війни. Завдяки діяльності творчої інтелігенції, товариства «Просвіта», українці Волині, у досліджуваний період, змогли зберегти і примножити традиції національної культури, підняти на якісно новий рівень розвиток театрального та хорового мистецтва, а це у свою чергу, дозволило зберегти власну самоідентифікацію, розвинути національну ідею.

Однією із важливих ділянок культурно-просвітницької діяльності товариства «Просвіта», як у Галичині, так і на Волині був розвиток музично-драматичного мистецтва. З моменту заснування «Просвіти» у Галичині, 1868 року, та на Волині – 1918 року, громадська організація активно взялася за налагодження української освіти, видавничої справи, відкриття бібліотек, створення аматорських театральних колективів, хорів. Усі ці напрямки роботи товариства мали велику популярність і відіграли, без перебільшення, неоціненну роль у збереженні національної самобутності західних українців за умов, коли нація не мала власної держави і піддавалася асиміляторським і колонізаторським впливам державницьких націй: австрійців, та поляків. Саме національна культура стала тим джерелом, яке живило національну ідею, сприяло збереженню традицій. На прикладі діяльності товариства «Просвіта» на Волині, можна чітко прослідкувати розвиток музично-драматичного мистецтва в краї, та його вплив на консолідацію українців навколо національної культури.

Джерело: Журнал «Літопис Волині» 

2024-02-28 16:44:28

Панишко Г. Угодовські партії Волині та Волинська «Просвіта»: діяльність та оцінка урядової політики Другої Речі Посполитої

Панишко Г. Угодовські партії Волині та Волинська «Просвіта»: діяльність та оцінка урядової політики Другої Речі Посполитої / Г. Панишко // Літопис Волині. – 2018. - Вип. 19. – С. 91-96

Анотація: Досліджено та проаналізовано процес виникнення, становлення та діяльності українських угодовських партій та оцінка ними суспільно-економічної та суспільно-політичної ситуації на Волині у міжвоєнний період. Діяльність партій відбувалася у взаєминах з такими організаціями як ВУО, «Просвіта» та структурні складові «Просвіти». Розкрито процес інституалізації цих політичних утворень у 30-х рр. ХХ ст. Означено роль та вплив Волинської «Просвіти» на політичне, культурне життя регіону, неприхильне відношення польської адміністрації, репресії та заборони, що стримували розвиток товариства та його складових («просвітянські хати», «народні хори», «рідна хата» та ін.). У «волинській політиці» Г. Юзевського «Просвітам» не було місця, оскільки як зазначалося у листі з Волинського воєводського управління до Міністра внутрішніх справ 7 листопада 1927 р.: «Існуючі на Волині культурно-освітні товариства «Просвіта» ніколи не були чисто освітньою установою, оскільки часом в них виразно проявлялися політичні тенденції». Власті забороняли реєструвати філії «Просвіти», нищили їх майно. Щоб чимось заповнити культурно-освітній вакуум, Г. Юзевський сприяв будівництву нового типу мережі суспільної організації, якою стали «просвітянські хати». Поділяючи плани воєводи, Волинське українське об’єднання стало організатором нових культурно-освітніх товариств. Фактично ВУО переймає на себе ідею просвітянського руху і стає його репрезентом. Зменшення кількості «Просвіт» та збільшення «Просвітянських хат» були виразом проурядової політики Речіпосполитої на Волині. Ідеологія проурядових угодовських партій, що діяли на Волині, також ідеологія ВУО будувалася на основі польсько-української співпраці, що часто ставали вище інтересів українства.

Джерело: Журнал «Літопис Волині» 

2024-02-28 16:32:21

Тичина І. Товариство «Просвіта» у боротьбі за українізацію церкви

Тичина І. Товариство «Просвіта» у боротьбі за українізацію церкви / І. Тичина // Літопис Волині. – 2018. - Вип. 19. – С. 87-91

Анотація: У статті аналізується діяльність товариства «Просвіта» спрямована на підтримку національної церкви. Українізація церкви була і залишається актуальною проблемою впродовж усіх ста п’ятдесяти років діяльності громадської організації. В умовах Австо-Угорської імперії, Другої Речі Посполитої, радянський і період і до сьогодні церква була і залишається наймасовішою твердинею українського народу, джерелом національної ідеї, на підтримку якої незмінно працювала «Просвіта».

Єднання нації навколо національної церкви, християнських та людських цінностей було і залишається  надзвичайно актуальним для сучасної Української держави. Значення церкви в житті західних українців завжди було особливо вагомим: і в роки, коли нація не мала державності (період Австро-Угорської імперії та часи Другої Речі Посполитої), і у радянський період, і у нинішні дні, в умовах російської агресій на Сході країни. Товариство «Просвіта», будучи заснованим у Галичині в 1868 році, з перших днів своєї діяльності, поряд з іншим, поставило собі за одне із головних завдань підтримку національної церкви. Заснована на Волині «Просвіта» у 1918 році, також, взялася за українізацію церкви, обстоюючи її інтереси в умовах колонізаторської та асиміляційної політики Другої Речі Посполитої. І, навіть, у умовах незалежної України, будучи відродженою на початку 90-х років ХХ століття, «Просвіта» знову, постала перед необхідністю підтримки національної церкви, боротьби за її українізацію. Сучасна ситуація, пов’язана із наданням Томосу про автокефалію Української Православної Церкви продовжує актуалізувати для товариства «Просвіта» діяльність у напрямку підтримки національної церкви. Отож, плин часу, зміна історичних реалій, не зменшили актуальності діяльності товариства «Просвіта» у справі утвердження і зміцнення позицій української церкви. Сучасна українська церква, національно-культурні організації, зокрема, товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка є тим джерелом, яке постійно живить духовні потреби української нації. Взявши за основу цінності християнської моралі, сучасне Товариство «Просвіта», у кращих історичних традиціях, пропагує національну ідею,  формує державницьку позицію української нації, виховує молодь, популяризує українську мову та культуру.

Джерело: Журнал «Літопис Волині»