Фотоколекція
Ікона «Преображення»
Розділ: Волинська ікона
Ікона «Преображення» (поч. XVIII ст.)
м. Луцьк, Волинська область
Про Преображення Ісуса Христа розповідається у Євангеліях (Мт.17,1-8). (Мк.9,2-8), (Лк. 9,28-36).
Автор, дотримуючись євангельських розповідей, змальовує гору Фавор, біля підніжжя якої – вражені побаченим апостоли Петро, Яків та Іоан. На вершині у золотому сяйві постає Ісус Христос. Обабіч нього – старозавітні пророки Ілля і Мойсей. Три золоті промені божественного світла пронизують всю ікону і лягають на землю, осяваючи апостолів. Автор використовує вишукану і гармонійну кольорову гаму, легкі прозорі фарби, що роблять ікону світлоносною.
Розмір: 106 х 83
Матеріал і техніка: дерево, левкас, темпера, сріблення, золочення
Походить з церкви Казанської ікони Богородиці с. Садів Луцького району
Джерела:
Єлісєєва Т. Ікона «Преображення» [Електронний ресурс] / Т. Єлісєєва // Волинська епархія Православної Церкви України : [сайт]. – Режим доступу: https://www.pravoslaviavolyni.org.ua/stattia/392-ikona-preobrazhennia/. – Назва з екрана.
Текст та ілюстрація з книги:
Преображення // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 220–223 ; іл.
Див. також:
Ікона «Пророк Єзекіїль»
Розділ: Волинська ікона
Ікона «Пророк Єзекіїль» (поч. XVІІІ ст.)
Йов Кондзелевич
м. Луцьк, Волинська область
Єзекіїль (євр. Бог зміцнить) один з чотирьох великих старозаповітних пророків, син священика. Близько 575 до н.е. у вавілонському полоні був покликаний Богом до пророчого служіння, якому присвятив усе життя. Єзекіїль пророчив суд Божий і воскресіння мертвих.
Ікона з пророчого ряду іконостасу. Щільна рожева вохра на лику пророка вдало поєднується з яскравим червоним кольором хітону, окреслення золотого німбу та напису імені на розгорнутому сувої.
Розмір: 73 х 25,5
Матеріал і техніка: дерево, левкас, темпера, золочення, різьба
Походить з церкви Святих апостолів Петра і Павла с. Вощатин Володимир-Волинського району
Джерела:
Текст та ілюстрація з книги:
Кондзелевич Й. Пророк Єзекіїль / Й. Кондзелевич // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 218–219 ; іл.
Див. також:
Ікони «Пророчий ряд»
Розділ: Волинська ікона
Ікони «Пророчий ряд» (друга пол. XVII ст.)
Йов Кондзелевич
м. Луцьк, Волинська область
Зображення пророків (грец. людина, що пророкує людям слова Бога) традиційно розміщувались у куполі храму або у вівтарі. У іконостасі пророки представлені пророчим рядом, який символізує Церкву, що вже отримала закон від Бога.
Художник творить шістнадцять об’єднаних емоційним піднесенням образів: Міхей і Гедеон, Софонія і Єзекіїль, Соломон і Мойсей, Яків і Даниїл, Ісайя і Єремія, Захарія та Іоіль, Аарон і Давид, Аввакум і Валаам, що складають спільний образ сконцентрованого духовного пориву і високого інтелектуального вираження. Уникаючи буденної конкретизації, автор прагне надати образам пророків легендарно-епічної характеристики. Тільки окремі з них зображуються з визначальними деталями одягу чи атрибутами. Пророки тримають в руках розгорнуті сувої, на яких написані їхні імена та тексти знаменитих висловлювань. Майже всі тексти присвячені Діві, отже пророчий ряд символізує ідею втілення у Богородиці старозавітних пророцтв про прихід Месії.
Розмір: 58,5 х 54; 108 х 98; 60 х 54; 97,5 х 73
Матеріал і техніка: дерево, левкас, темпера, олія, гравіювання, сріблення
Походить з церкви Святого Миколая смт. Локачі
Джерела:
Вигонік А. Провісники майбутнього [Електронний ресурс] / А. Вигонік // Волинська епархія Православної Церкви України : [сайт]. – Режим доступу: https://pravoslaviavolyni.org.ua/stattia/412-provisnyky-maibutnoho/. – Назва з екрана.
Текст та ілюстрація з книги:
Кондзелевич Й. Пророчий ряд / Й. Кондзелевич // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 214–217 ; іл.
Див. також:
Обромпальська (Обропальська) Фортуната
Розділ: Видатні діячі
Рік: 1909
Обромпальська (Обропальська) Фортуната – фотографиня, працювала у стилі піктореалізму, уродженка м. Володимир (раніше Володимир-Волинський) Волинська область.
Народилася Фортуната Шуровська (за чоловіком Обропальська) у 1909 році у місті Володимир (нині Володимир-Волинський) та була однією із найвідоміших фотографинь свого часу. Старші брати дівчини були аматорами фотографії, тож це зацікавило і її. У 1930 році перші фото які почала знімати Фортуната були зроблені на камеру Leica. Тоді вона була студенткою факультету хімії та біології у Віленському університеті ім.. Стефана Баторія. Найбільше мисткиня полюбляла фотографувала в стилі пікторіалізму.
Учителем та наставником із фотографії у Фортунати був Ян Булгак, відомий білоруський і польський фотограф. З Яном Булгаком вона познайомилася 1938 року. Фортуната захопилася артистизмом його робіт. Саме це знайомство і визначило подальшу творчу долю волинянки – вона розвивалася в напрямку художньої фотографії.
Чоловіком Форнтуната був Зигмунд Обропальський, відомий фотограф і діяч Союзу польських фотохудожників. Разом із ним вона на початку 1940-х рр. мешкала у місті Вільнюсі. Саме там у 1941 та 1942 р. була організована підпільна фотовиставка у власному будинку. Ян Булгак був патроном і співорганізатором двох цих конспіраційних виставок. На виставці були представлені портрети, краєвиди Вільна, натюрморти, міські пейзажі, виконані у техніці піктореалізму на основі класичної композиції.
У 1945 році родина Обромпальських переїхала у місто Познань. Відтоді творчість Фортунати стала загальновідомою. Її роботи були представлені на багатьох фотовиставках та отримали чимало нагород. Отримувала відзнаки Міжнародної федерації фотомистецтва – AFIAP (1953) i EFIAP (1963). Впродовж 1948–1952 років Фортуната була співредактором першого повоєнного часопису, присвяченого фотографуванню. Мала ряд особистих фотовиставок по Європі. У 1953 році Фортуната Обромпальська заснувала і керувала Художньою секцією для молодих фотографів, яких навчала азам професії.
Померла Фортуната Обромпальська 10 червня 2004 року у місті Познань (сучасна Польща), де і була похована.
Матеріал надано Волинською ОУНБ імені Олени Пчілки
Джерела:
Вознюк О. Фотографії волинянки Фортунати Обропальської зберігаються у краківському музеї [Електронний ресурс] / О. Вознюк // Район.Історія : [сайт]. – Режим доступу: https://history.rayon.in.ua/blogs/699694-fotografii-volinyanki-fortunati-obropalskoi-zberigayutsya-u-krakivskomu-muzei. – Назва з екрана.
Котис О. Фортуната Обромпальська / О. Котис // На Сході Європи: міжвоєнний розквіт Волині / О. Котис. – Луцьк, 2020. – С. 37–39.
Фортуната Обропальська – фотографиня з Володимира [Електронний ресурс] // Хроніка Любарта : [сайт]. – Режим доступу: https://www.hroniky.com/news/view/16218-fortunata-obropalska-fotohrafynia-z-volodymyra. – Назва з екрана.
Яцечко-Блаженко Т. Фортуна Обропальська – фотографиня з Володимира / Т. Яцечко-Блаженко // Хроніки Ладомерії : матеріали IV Всеукр. наук. іст.-краєзн. конф. «Хроніки Ладомерії», присвяч. 820-тій річниці утворення Галицько-Волинської держави та 695-ти річниці надання Володимиру магдебурського права, м. Володимир-Волинський, 13 листоп. 2019 р. : наук. зб. – Тернопіль, 2019. – Вип. 4. – С. 143–146.
Славінська Софія
Розділ: Видатні діячі
Рік: 1887
Славінська Софія – акторка Волинського театру імені Словацького.
Софія Славінська народилася 31 грудня 1887 року в м. Львів. Початкову світу здобула в школі при монастирі сестер бенедиктинок у Львові, де закінчила 8 класів. Після цього навчалася у львівській драматичній школі.
1901 року Софія почала виступати у трупі Towarzystwo Miłośników Sceny we Lwowie. Але на цьому не зупинилася і стала виходити на ширшу публіку. До 1907 року Славінська працювала в трупах Львівського міського та Львівського народного театрів. Паралельно акторка була запрошена у вистави до театру, який створила Габріеля Запольська із Підгаєць, яка в 1904 році поселилася у Львові і разом із другим чоловіком, живописцем Станіславом Яновським, організувала театральну трупу. З нею мандрувала по всій Галичині. Саме з театром Запольської Славінська гастролювала до Жешува, Дрогобича, Коломиї та інших міст. З 1908 року Софія Славінська значно розширила географію виступів. Талант і яскрава зовнішність акторки посприяли тому, що їй стали довіряти важливі ролі в театрах інших великих міст. За наступні 10 років Славінська грала у Познані, Кракові, Вільні, Лодзі, Бидгощі, Гданську, Варшаві, зокрема у «Бі-Ба-Бо», «Сфінкс» та «Qui Pro Quo».
З 1931 року Софія Славінська почала працювати у Волинському театрі імені Словацького, який був створений в Луцьку у 1925 році. Волинським театром опікувався волинський воєводський уряд. Річний бюджет становив 260 тисяч злотих. Саме тут Софія Славінська відзначила два свої професійні ювілеї. Перший у 1932 році – це 25-річчя акторської гри в «Мадам Х», а в 1936 році – 30-річчя гри матері генерала в п’єсі «Trafika pani generałowej». Разом з акторами волинського театру Софія подорожувала по Волині, Поліссю та Люблінщині. У 1932 році Софію запросили зіграти в фільмі «Легіон вулиці». Акторка входить в п’ятірку найвідоміших акторів Волинського театру імені Словацького. Та, здається, цим її кінокар’єра і завершилася.
Останні роки життя Софія Славінська провела в товаристві ветеранів театру в місті Сколімув (Польща). Померла Софія 15 серпня 1963 року. Її ім’я часто згадують й сьогодні дослідники театру по всьому світу.
Матеріал надано Волинською ОУНБ імені Олени Пчілки
Джерела:
Котис О. Софія Славінська / О. Котис // На Сході Європи: міжвоєнний розквіт Волині / О. Котис. – Луцьк, 2020. – С. 42–43.
Яцечко-Блаженко Т. Софія Славінська – акторка Волинського театру імені Словацького [Електронний ресурс] / Т. Яцечко-Блаженко // Фотографії старого Львова : [сайт]. – Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/sofiya-slavinska-aktorka-volynskoho-teatru-imeni-slovatskoho/. – Назва з екрана.
Ікона «Христос Вседержитель»
Розділ: Волинська ікона
Ікона «Христос Вседержитель» (кін. XVII ст.)
Йов Кондзелевич
м. Луцьк, Волинська область
Образ Спаса Вседержителя виконаний художником у традиціях іконопису другої половини XVII ст. під впливом західноєвропейського мистецтва, що проявився у зображенні Спаса, який возсідає на дузі веселки серед хмар, в оточенні ангелів, серафимів і херувимів. Веселка – небесний престол є ще й символом мосту, що зв’язує земне, тимчасове з вічним у Царстві небесному. Цей зв’язок здійснює Ісус Христос, який приніс у світ спасіння. У лику Спасителя гармонійно поєднані зовнішня краса і внутрішня сила, його погляд одночасно виражає знання істини, зосередженість і недоступність. Пластика форм, гармонія пропорцій, вишуканість кольорових поєднань, краса живопису вказують на приналежність ікони до елітарного шару місцевої художньої культури.
Розмір: 115 х 74
Матеріал і техніка: дерево, левкас, темпера, олія, гравіювання, золочення
Походить з церкви Святої Трійці с. Городище-1 Луцького району
Джерела:
Текст та ілюстрація з книги:
Кондзелевич Й. Христос Вседержитель / Й. Кондзелевич // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 210–213 ; іл.
Див. також:
Ікона «Святий Георгій»
Розділ: Волинська ікона
Ікона «Святий Георгій» (серед. XVIII ст.)
Йов Кондзелевич
м. Луцьк, Волинська область
Зображення Святого Георгія у повний зріст, як воїна, бере початок із Візантії.
Георгій написаний у лицарському обладунку з мечем і щитом. Він три має спис із знаменом – символом перемоги християнської віри. Юний лик Святого, що вражає витонченою красою, наче осяяний внутрішнім світлом. Цього ефекту іконописець досягає застосуванням олійних фарб, тоді як одежі і пейзаж із сценою перемоги Георгія над змієм написані темперними фарбами.
Розмір: 115 х 74
Матеріал і техніка: дерево, левкас, темпера, олія, гравіювання, золочення
Походить з церкви Архістратига Михаїла с. Окорськ Локачинського району
Джерела:
Єлісеєва Т. Музейні історії волинської школи іконопису: знакові образи XVII–XVIIІ століть [Електронний ресурс] / Т. Єлісеєва // Український тиждень : [сайт]. – Режим доступу: https://tyzhden.ua/muzejni-istorii-volynskoi-shkoly-ikonopysu-znakovi-obrazy-xvii-xviii-stolit/. – Назва з екрана.
Текст та ілюстрація з книги:
Кондзелевич Й. Святий Георгій / Й. Кондзелевич // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 206–209 ; іл.
Див. також:
Ікона «Юрій Змієборець»
Розділ: Волинська ікона
Ікона «Юрій Змієборець» (поч. XVIII ст.)
м. Луцьк, Волинська область
Майстер подає унікальне колористичне трактування ідеї перемоги добра і Божої справедливості та наповнює його неповторним внутрішнім змістом. Темними глухими коричневим і чорним кольорами змальований змій і все, що його оточує. Звучними яскраво-червоною, смарагдово-зеленою, білою барвами наділяє іконописець постаті Юрія і царівни, град Ласію, які зображені у Божественному світлі золотого тла.
Розмір: 112,5 х 69
Матеріал і техніка: дерево, левкас, темпера, гравіювання, сріблення, золочення
Походить з церкви Покрову Пресвятої Богородиці с. Бобли Турійського району
Джерела:
Святий Юрій Змієборець на іконах з Волині [Електронний ресурс] // Хроніка Любарта : [сайт]. – Режим доступу: https://www.hroniky.com/news/view/8022-sviatyi-iurii-zmiieborets-na-ikonakh-z-volyni. – Назва з екрана.
Скоп М. Образ святого воїна в українському сакральному мистецтві: передумови і перспективи [Електронний ресурс] / М. Скоп // Патріярхат. – 2021. – № 5 : [сайт]. – Режим доступу: http://surl.li/cmhmry. – Назва з екрана.
Текст та ілюстрація з книги:
Юрій Змієборець // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 204–205 ; іл.
Див. також:
Ікона «Юрій Змієборець»
Розділ: Волинська ікона
Ікона «Юрій Змієборець» (перша пол. XVIII ст.)
м. Луцьк, Волинська область
Ікона сприймається як жанровий твір з багатоплановістю, ретельним опрацюванням сюжету у деталях, посиленням ролі пейзажу та увагою до архітектурних декорацій. Автор робить акцент на порятунку Єлисави, зображаючи її на передньому плані. Жертовність в ім’я християнської віри символізує вівця біля ніг царівни. Яскравий червоний, чорний і зелений кольори не руйнують гармонійної цілісності ікони. Драматичне розгортання дійства, велика кількість персонажів, їх одежі змальовані під впливом європейського бароко.
Розмір: 126,5 х 85
Матеріал і техніка: дерево, левкас, темпера, гравіювання, золочення
Походить з церкви Іоана Богослова с. Верхнів Іваничівського району
Джерела:
Текст та ілюстрація з книги:
Юрій Змієборець // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 200–203 ; іл.
Див. також:
Ікона «Спокуса Ісуса Христа»
Розділ: Волинська ікона
Ікона «Спокуса Ісуса Христа» (поч. XVIII ст.)
м. Луцьк, Волинська область
За розповідями євангелістів (Мт. 4,1-11), (Лк. 4,1-13), (Мр. 1,12-13), після хрещення Святий Дух повів Ісуса Христа у пустелю, щоб на самоті у пості й молитві Він міг підготуватися до Своєї місії. Там підійшов до Нього диявол і тричі спокушав на гріх, як і будь-яку людину. У православному іконописі сцени спокуси зустрічаються зрідка.
Волинський іконописець пише сюжет для предели – нижньої частини іконостасу. На передньому плані зображений Ісус Христос поряд з дияволом, який пропонує Христу перетворити камінь на хліб для підтвердження Його Божественної всесильності. Ісус повернутий до глядача, традиційно з відкритим для спілкування ликом, диявол навпаки написаний зі спини, у профіль. Щоб підкреслити наскільки великими були спокуса диявола і сила волі Христа, художник зображує диявола урівні з Ісусом. Драматизм події підсилюється темним колоритом ікони: свинцеві хмари, чорно-коричнева гора, чорне обрамлення зображення.
Розмір: 96 х 64
Матеріал і техніка: дерево, левкас, темпера, золочення
Походить з церкви Святої Трійці с. Городище-1 Луцького району
Джерела:
Текст та ілюстрація з книги:
Спокуса Ісуса Христа // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 198–199 ; іл.
Див. також:
