Фотоколекції

Церква Святого Стефана (1795)

с. Усичі, Луцький район, Волинська область 

Церква Святого апостола первомученика архідиякона Стефана в с. Усичі є характерною пам’яткою волинської народної архітектури XVIII ст. У джерелах знаходимо дві дати побудови. За переказами вона зведена 1715 р. на кошти місцевої поміщиці. Однак, у документах згадується більш вірогідна дата – 1795 р., коли церкву збудували зусиллями парафіян. 

Сьогодні храм стоїть на відстані від села, понад трасою Луцьк – Володимир-Волинський, але ще сто років тому тут теж стояли садиби мешканців. Він виглядає досить ошатно. Це поставлена на кам’яному фундаменті дерев’яна тризрубна споруда з одним куполом. Ззовні вона вертикально обшита дошками з нащільниками, пофарбованими у синій колір. Зруби рівновисокі, прямокутні в плані, витягнуті по осі споруди. Неф перекритий зімкнутим зрубним склепінням на низькому восьмерику, у якому зроблені два вікна. Інтер’єр храму об’єднаний високими арочними прорізами, що гармонійно поєднуються з плавними лініями парусів і медальйонами розписів. Другий ярус західного зрубу утворюють хори, що освітлюються високо поставленими вікнами. 

Окрасою пам’ятки є високий кількаярусний іконостас, збережений з часу будівництва. Ансамбль ікон вівтарної частини доповнений старішими образами, датованими XVII – першою половиною XVIII ст. Вони відносяться до волинської школи іконопису темперного письма на дерев’яній дошці. 

У єдиний комплекс із храмом входила дерев’яна, завершена куполом дзвіниця. У ній було п’ять дзвонів. Однак, у 1943 р., під час нацистської окупації краю, німці забрали їх і використали у своїх цілях. У середині 1990-х рр. з північної сторони до храму була прибудована нова цегляна дзвіниця, яка стоїть і досі.

Відомостей про священнослужителів Свято-Стефанівськокої церкви дуже мало. Першим священиком, за документами, був Петро Петрович Садовський, призначений єпископом житомирським Варлаамом у 1796 р. Невідомо скільки часу він був на парафії в Усичах. Та й взагалі будь-яка інформація про настоятелів обривається аж до середини ХХ ст. 

Людиною-епохою в історії усичівського храму був о. Миколай (Микола Тимофійович Назарук), який у 1953 р. був рукопокладений у сан священика і призначений настоятелем Свято-Стефанівського храму у с. Усичі, де і прослужив аж до самої смерті. 

У часи радянського періоду історії, коли закривали і руйнували багато церков, церква в Усичах продовжувала діяти. Проте зазнала наруги. Так, коли у березні 1944 р. поблизу села йшли бої, у церкві розмістилися солдати радянської армії. На невеличкому цвинтарі вони прокопали траншеї. Стрілянина майже на припинялася. У церкву влучило два снаряди, один через купол впав біля вівтаря, другий – біля фундаменту. Але жоден з них не розірвався і вона лишилася не зруйнованою. Проте солдати спустошили святиню з середини – забрали облачення, ризи, обірвали плащаницю, інші цінні речі. 

Сім’я священика теж пережила немало знущань. Попри злигодні, молодий священик турбувався про відновлення храму. Церква і дзвіниця були у жалюгідному стані, тому він вирішив повністю їх реставрувати. У 1955 – 1956 рр. було зроблено зовнішній ремонт, працювала бригада теслярів і малярів. Оскільки найбільше постраждали західна сторона церкви і дах, то і розпочали саме з них. Покрівельний матеріал у ті часи був дефіцитним, тим більше – для церковних потреб, тому перекривали дах бляхою низької якості.

Пізніше зайнялися реставрацією святині зсередини. В ній було лише кілька ікон на іконостасі та 10 ікон по церкві. У 1974 р. настоятель найняв художника Андрія Ніколаєнка, який намалював вісім образів: «Страждання Ісуса Христа», «Воскресіння дочки Ісіра», «Святитель Миколай», «Чотири євангелісти», «Вознесіння Христа Господнього», «Святий апостол первомученик Стефан», «Моління до чаші», «Явлення Ісуса Христа». У 1971 – 1972 рр. у церкві була зроблена Голгофа і гроб для плащаниці, яку придбали у 1976 р.

На початку 2000-х рр. о. Миколай (Назарук) був найстарішим кліриком Волинської єпархії. Враховуючи роки служіння псаломщиком, дияконом і священиком, на ниві Христовій в Усичах він працював майже 70 років. З 2002 до 2005 рр. співслужив з о. Сергієм (Габруком), який і сьогодні продовжує виконувати священицьку місію у Свято-Стефанівському храмі.

Текст та ілюстрації

Державний реєстр національного культурного надбання : (пам’ятки містобудування і архітектури України) : Волинська область // Пам’ятки України.  – 1999. – № 2–3. – С. 46–56.

Клим’юк О. Церква святого Стефана / О. Клим’юк // Слава праці – 1990. – 27 жовт.

Мельник О. 225 років від часу спорудження церкви Святого Стефана у с. Усичі, тепер Луцького району (1795) / О. Мельник // Календар знаменних і пам'ятних дат Волині на 2020 рік / Упр. культури і туризму Волин. ОДА, Волин. краєзнав. музей, Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки. – Тернопіль, 2019. – С. 275–278.

Храми Волині : фотозбірник / упоряд. Л. Бабич. – Луцьк : Вісник, 2002. – 154 с.

Штинько В. Шістдесят років на одній парафії : Свято-Стефанівська церква в селі Усичі Луцького району / В. Штинько, Є. Ковальчук // Штинько В. Волинь: храми і люди : краєзн. нарис / В. Штинько, Є. Ковальчук. – Луцьк, 2010. – С. 119–124.