Фотоколекції

Церква святих апостолів Петра і Павла (1846)

с. Світязь, Шацький район, Волинська область 

Дані про церкву святих апостолів Петра і Павла та парафію села Світязь вперше знаходимо в архівних документах за 1531 рік, коли вони входили до складу Любомльської протопопії, а поселення відносилося до Любомльського староства Холмської землі Руського воєводства  Королівства Польського. Світязь на той час належав князям Сангушкам, які походили з роду князя Володимира. 

Після Берестейської унії 1596 року церква стає греко-католицькою. Князь Дмитро-Юрій Корибут Вишневецький, староста Любомльський, видає їй дозвіл на власні угіддя.

Після третього поділу Польщі у 1795 році всю територію Любомльського староства було приєднано до Волині. Розпочався процес «повернення у православ'я». Церква у Світязі стала належати до Любомльського благочинного округу Володимир-Волинського повіту Волинської єпархії. Клірова відомость від 23 грудня 1796 року зазначає, що храм дерев'яний, старий, але до священнослужіння придатний. Має приписні села Смоляри і Голядин. 22 січня 1834 року храм згорів від недопаленої свічки. Вдалося врятувати легкі речі, книги, копії метричних книг. Вже через рік жителі села звели ближче до озера дерев'яну каплицю з дзвіницею. А муровану церкву розпочали будувати у 1840-х роках стараннями родини Браницьких. За переказами, дружина графа Францішека Ксаверія – Олександра Браницька перед смертю заповіла рідним звести 12 церков. Відтак втілював її волю син – Владислав Гжегож Браницький. Закінчила будівництво храму дружина Владислава – графиня Роза Потоцька вже після смерті чоловіка. У 1846 році церква, як і попередня, була освячена на честь святих Петра і Павла. 

Храм у Світязі за розмірами – найменший. В основу церкви покладена традиційна для України тридільна схема, реформована під впливом класицизму в центральну ротондову композицію (вплив петербурзької архітектури XIX ст.) Розвинутий монументальний купол підкорює собі всі частини споруди, створюючи характерний для Волині силует. З півдня і півночі від центральної частини прибудовані чотириколонні тосканські портики з двосхилим дахом. Дах над притворною і вівтарною частинами двосхилий, покрівля з бляхи. Центральна частина виступає за відмітки даху притвору, вівтаря і портиків другим ярусом круглої форми, який завершується куполом, що переходить у невеликий барабан, завершений цибулиною з хрестом. Другий ярус завершується карнизом. Фасади церкви оштукатурені, плоскі, за винятком західного фасаду притвору, де з двох сторін від входу розміщені по два пілястри нескладної форми. Вікна прямокутні, з простими обрамленнями, винятком є аркові вікна над входом. На південь від храму по осі південного фасаду знаходиться трипілонна аркова дзвіниця без цоколя, увінчана трикутним фронтоном. Старі дзвони з дзвіниці зняли в час Першої світової війни, очевидно, для переплавлення на зброю. Церква як пам'ятник архітектури взята під охорону держави (охоронний номер 1043). Храм майже не перебудовувався. Капітальний ремонт проводився у 1926 році, у 1988 – внутрішні реставраційні роботи після 1999 року здійснено перекриття храму і побілку зовнішніх стін, деякі вікна другого ярусу були замуровані. До вівтарної частини храму добудована паламарка, проведене опалення у церкві, з південного боку церковного подвір’я змурована з червоної цегли вхідна арка. В інтер’єрі церкви збереглися стінопис ХIX століття, іконостас і царські врата ХIX століття, що є головною окрасою церкви, і також знаходяться під охороною держави. У храмі є місцево шановані ікони, з цікавими історіями: Почаївська ікона Богородиці, що вважається мироточивою і чудотворною, до якої йдуть сотні паломників, та ікона Святого Миколая, що має статус найдавнішого церковного образу зі слідом від кулі з часів Другої світової війни.

Довкола храму раніше був цвинтар, про що свідчать залишки поховань. То було перше сільське кладовище Світязя. Зараз тут є острівок із синіх надгробних пам’ятників – місцева традиція ставити хрести тим селянам, яких забрала війна і не повернула родинам. Усі хрести з іменами, деякі – з фотографіями, але під жодним нема могил. 

Храм – один з небагатьох у Західній Україні, що ніколи не переривав своєї діяльністі: під владою Польщі, у німецькій окупації, за часів СРСР, у незалежній Україні. Будучи православною чи унійною, перебуваючи у складі Автокефальної православної церкви у  Польщі, РПЦ чи УПЦ МП церква функціонувала за своїм призначенням. Тут служили священиками високоосвічені люди, що були громадськими діячами і великими патріотами, серед них: Анастасій Абрамович – відомий педагог, автор «Методики Закону Божого» (1938 р.). Впродовж багатьох років при церкві працювала церковно-приходська школа, існувало Братство Святого Пророка Іллі. Вже у незалежній Україні при храмі Петра і Павла був організований перший в Україні православний табір для дітей-сиріт, почала діяти недільна школа.

У 2003 році поблизу церкви розпочалося будівництво чоловічого монастиря, з’явилися чернечі келії та господарські приміщення. На подвір'ї храму встановили стелу з горельєфним зображенням Святих Апостолів та скульптурою Ангела (роботи скульптора І. Дацюк). Окрім церкви Петра і Павла, тут функціонують ще два храми – на честь ікони «Спорителька хлібів» та Олексія – Чоловіка Божого. Храм святих апостолів Петра і Павла – головний храм монастиря відкритий щодня з 7 до 21години. Тут здійснюються богослужіння добового кола та відправляються численні заказні треби. Для охочих у літній період проводяться екскурсії.

Текст та ілюстрації

Вигодник А. 175 років від початку будівництва Петропавлівської церкви в селі Світязь, тепер Шацького району (1846) / А. Вигодник // Календар знаменних і пам'ятних дат Волині на 2021 рік / Упр. к-ри з пит. релігій та нац., Волин. краєзнав. музей, Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки. – Луцьк : Терези, 2020. – С. 291–295. 

Годованюк О. М. Монастирі та храми Волинського краю / О. М. Годованюк. – Київ : Техніка, 2004. – 173 с.

Демедюк О. І. Світязь. Підманево. Омельне. Села Шацького регіону / О. І. Демедюк. – Луцьк : Волинські старожитності, 2012. – 256 с.

Остапюк О. З історії Петро-Павлівської церкви с. Світязь Шацького району / О. Остапюк // Минуле і сучасне Волині та Полісся: Володимир-Волинський в історії України та Волині : матеріали ХІV Волин. наук. іст.-краєзн. конф., присвяч. 13-й річниці Незалежності України та 680 річниці надання Володимир-Волинському Магдебурзького права. м. Володимир-Волинський, 2004. – Луцьк, 2004. – С. 449–452.

Остапюк О. 575 років від часу першої писемної згадки про с. Світязь, тепер Шацького району (1444) / О. Остапюк // Календар знаменних і пам'ятних дат Волині на 2019 рік / Упр. культури, з питань релігій та національностей Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки. – Київ, 2018. – С. 224–229.

Храми Волині : фотозбірник / упоряд. Л. Бабич, В. Свистун. – Луцьк : Вісник і К, 2004. – 130 с.