Фотоколекції

Цезаре Розаліні – відомий луцький кондитер, власник однієї з найпопулярніший цукерень міжвоєнного Луцька. 

Народився Цезаре Розаліні у 1878 чи 1879 року в родині Фелікса Розаліні. Через таке ім’я існує припущення, що він має італійське походження. На портретах чоловік і справді схожий на італійця; акуратний, стильний.

Цукерня Розаліні з’явилася в Луцьку у 1912 році. Вона діяла до 1939 р. Це не було якесь велике підприємство з широкою територією, Цезаре вистачало кількох кімнат у будинку загальноміської забудови. Там він і його працівники творили чуда. Цукерня була найпопулярнішою в місті, тож можемо здогадуватися, що до закладу потрапив кожен лучанин бодай раз. А найбільше туди вчащала інтелігенція: театрали, політики, інженери, урядовці, журналісти. Цукерня була своєрідним культурним центром, де нерідко відбувалися якісь події. Наприклад, дансинги. Дуже популярна форма проведення вечірнього дозвілля у міжвоєнну пору. Протягом певного періоду – суботні концерти військового оркестру. У лютому 1931 р. цукерня Розаліні запровадила новинку – радіоконцерти. У той час радіо вважалося новим і прогресивним методом поширення інформації.

Цезаре Розаліні дуже часто займався благодійною діяльністю. Наприклад, коли у 1920-х будували залізничну колію Луцьк–Львів і більшість благодійників скидались по кількадесят злотих, кондитер дав 500. Через свою цукерню Цезаре Феліксович агітував допомагати й інших. Люди, які мали можливість, купували щось у його цукерні і залишали там на благодійність. А потім все передавалося на конкретну організацію. Наприклад, одного разу в травні 1927 р. таким чином зібрали 2 кг тістечок, 1 кг цукерок, бабки і передали сиротинцю. Чи діяла цукерня після початку війни і переходу Волині в склад СССР, невідомо. У списку підприємств міста, складеному, напевно, в 1939 р., цукерня значиться як «хлебная» серед інших хлібних в місті. У списку підприємств на 1 січня 1941 р. за адресою цукерні нічого не вказано.

В архівних документах вказано, що Розаліні був власником будинку на вулиці Петра Скарги, 1. Зараз такої вулиці немає, частина її називається Чайковського. Будинок має два поверхи та підвал. На обох поверхах – по чотири просторі кімнати з великими вікнами. В кожній була грубка. Найкраща – у вітальні господаря, кутова з білого кахелю, що служить і зараз. В покоях дому стояли масивні дерев’яні меблі. Кожен поверх мав окрему кухню та господарську кімнату. Фасад будинку повернений у двір – через єврейське кладовище, від якого при проектуванні “відвернули” будинок. З першого поверху є вихід на веранду з колонами. Над нею розташована відкрита тераса. У 1939 р. Розаліні виїхав із двома дорослими незаміжніми дочками до Польщі. Йог садиба залишилася без господаря. За радянської влади її поділили на чотири квартири. В одній з них жила дружина КДБшника, який загинув. Її помешкання КДБ зробило «явочною» та використовувало для таємних зустрічей, переважно вночі».

Джерела:

Текст та ілюстрації:

Котис О. Луцький кондитер Розаліні / О. Котис // На Сході Європи: міжвоєнний розквіт Волині / О. Котис. – Луцьк : Синя папка, 2020. – С. 76–87.

Котис О. Незабутня цукерня Розаліні в Луцьку. Ласувати модним і смачним [Електронний ресурс] / О. Котис // Фотографії старого Львова : [сайт]. – Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/nezabutnya-tsukernya-rozalini-v-lutsku-lasuvaty-modnym-i-smachnym/. – Назва з екрана.
Цезаре Розаліні [Електронний ресурс] // Хроніки Любарта : [сайт]. – Режим доступу: https://www.hroniky.com/dossiers/view/223-tsezare-rozalini. – Назва з екрана.
Цукерня Розаліні: історія та цікаві факти виробництва [Електронний ресурс] // Lutsk-Day : [сайт]. – Режим доступу: https://lutsk-day.com/rosalini-candy-store-history-and-production/#google_vignette. – Назва з екрана.