Читальна зала

Старченко Н. Складні шляхи ранньомодерного українського націєтворення, або кілька зауваг до звичної схеми історії України / Н. Старченко // Український історичний журнал. – 2025. – № 3. – С. 191-218.

Анотація:

Метою статті є пропозиція до перегляду традиційного українського ґранднаративу, створеного у XIX — на початку XX ст. в рамках Російської імперії, який до сьогодні окреслює підходи до ранньомодерного минулого, а водночас формує набір національних символів, міфологем і місць пам’яті. В основу ґранднаративу була покладена козацька версія історії, на яку суттєво вплинула низка спочатку імперських, а пізніше радянських ідеологем. У результаті тривалий період українського минулого, пов’язаний із Річчю Посполитою, представлявся передусім як історія національного, соціального та релігійного гноблення українців чужою державою. Тому українська шляхта, яка брала активну участь у політичному житті разом зі шляхтою інших регіонів / народів Речі Посполитої, оголошувалася зрадницькою, такою, що швидко втратила власну ідентичність («полонізувалася») та покатоличилася (перехід із православ’я до інших конфесій уважався актом полонізації). Зауважена методологічна застарілість таких підходів, які не враховують ані особливостей ранньомодерної держави, ненаціональної за своїм характером, ані особливостей уявлень та цінностей тогочасних людей. На підставі нових джерел і переакцентування введених до наукового обігу раніше, а водночас застосовуючи сучасні методологічні підходи, пропонується інший погляд на шляхту — стан, якому належала головна роль у процесах ранньомодерного українського націєтворення до середини XVII ст. Проаналізовано формування в Речі Посполитій уявлення про Русь як окрему «територію з історією» поряд із Польським королівством та Великим князівством Литовським. У другій частині статті переглянуто традиційні підходи до причин повстання під проводом Б. Хмельницького з урахуванням нових досліджень і методологічних підходів.

Запропонований у статті погляд на українську історію дозволяє розглядати Річ Посполиту як інтегральну частину українського минулого, а процес українського націєтворення (переважно шляхетського) до середини XVII ст. — як важливий складник козацької революції. Такий підхід дозволить модернізувати анахронічну схему української історії, позбавить її від телеології та штучних «розривів», розширить тематично, наповнивши так звані «темні віки» людьми й подіями.

The goal is to suggest a revision of the conventional Ukrainian historical narrative that was created in the 19th — early 20th century in the Russian Empire and still defi nes our approach to the earlier period through forming our national symbols, myths, and places of memory. Th e grand narrative was based on the Cossack version of history that was strongly influenced first by imperial and subsequently by Soviet ideologies. As a result, a long period of Ukrainian history linked to the Polish-Lithua - nian Commonwealth was framed primarily as the history of national, social, and religious repressions against Ukrainians by a foreign state. Th erefore, the Ukrainian nobility that played an active role in political life alongside with the nobility from other regions / nations of the Polish-Lithuanian Commonwealth was declared to be traitors that had cast away their identity through «polonization» and conversion of Catholicism (conversion from Orthodox Christianity to other confessions was seen as an act of polonization). Th e author points out that these approaches are methodologically outdated and do not account for either the peculiarities of early modern states that were not national by their very nature or for the beliefs and values of the time. Th e author applies new methodological approaches to the new sources and provides new interpretations of the sources already introduced to research literature, off ering a diff erent perspective on the nobility (szlachta), the estate that played a leading role in the processes of early modern Ukrainian nation-building until the mid-17th century. She analyzes how the idea of Rus’as a distinct “territory with its own history,” alongside the Kingdom of Poland and the Grand Duchy of Lithuania, was formed in the Polish-Lithuanian Commonwealth. In the second part of the article, the author reconsiders the traditional interpretation of the causes of Bohdan Khmelnytskyi’s uprising, taking into account the new research and new methodological approaches. Conclusions. Th e view of Ukrainian history proposed in the article allows us to interpret the Polish-Lithuanian Commonwealth as an integral part of the Ukrainian past, and to consider the process of Ukrainian nation-building (mainly within the noble milieu) until the mid-17th century as an important component of the Cossack revolution. Th is approach allows us to modernize the anachronistic scheme of the Ukrainian past, to fi ll in the unnecessary “gaps”, and to expand the fi eld thematically, populating the so-called “dark ages” with personalities and events.

Джерело: Academia.edu Journals