Харлампович Костянтин Васильович – історик, краєзнавець, фахівець з історії церкви та освіти : 155 років від дня народження

Розділ: Визначні події

18 липня 2025 року виповнюється 155 років від дня народження Костянтина Васильовича Харламповича – краєзнавця, українського дослідника історії церкви та освіти Волині

Народився Костянтин Харлампович 18 липня 1870 року у селі Рогачі Берестейському повіті Гродненської губернії (нині – Мілейчицький гмін Сем’ятицький повіт Підляське воєводство Республіка Польща) у сім’ї місцевого священника. Закінчив Литовську духовну семінарію в м. Вільно (нині м. Вільнюс). В 1894 р. закінчив Петербурзьку духовну академію. З 1895 р. викладач у Казанській духовній семінарії, а з 1900 – у Казанському університеті. В 1899 р. одержав звання магістра богослов’я, а 1914 – доктора церковної історії. З 1916 р. член-кореспондент Російської Академії Наук, а з 1919 – академік Української Академії Наук. У 1924 р. був арештований – як голова Музейної комісії вимагав, щоб реквізовані у церкви коштовності передавалися до музеїв, а пам’ятки історії охоронялися. У січні 1925 р. без суду засланий до Казахстану за «зберігання контрреволюційної літератури». Там продовжував наукову працю. Після звільнення 1928 р. переїхав в Україну, оселився у Ніжині. У 1929 р. був позбавлений звання дійсного члена Всеукраїнської Академії Наук. Однак продовжував наукову працю у структурах академії, зокрема в Історичній секції керованій Михайлом Грушевським, Комісії соціально-економічної історії та Педагогічній комісії ВУАН. З 1930 р. жив у Києві в далеких родичів, брав участь у створенні Комісії для досліджень з історії Близького Сходу та Візантії ВУАН. Заради заробітку коректував у Держвидаві журнали «Історик-марксист», «Економіст-марксист». Безоплатно комплектував бібліотеку Науково-дослідного інституту педагогіки, сподіваючись на посаду бібліотекаря. Помер у Києві 21 березня 1932 р. За справою 1924 реабілітований 2003 р.

Автор близько 250 праць з історії православної церкви, історії освіти та культури, краєзнавства. Автор праць з історії української Церкви та духовного шкільництва XVI–XVII ст., зокрема «Западнорусские православные школы XVII века» (1898), «Западно-русские церковные братства и их просветительная деятельность в конце XVI и XVII ст.» (1899), велика джерельно-дослідницька праця «Малороссийское влияние на великорусскую церковную жизнь» (І т., 1914), «Polski wplyw na szkolnictwo ruskie w 16 і 17 st.» (1924), «Нарис з історії грецької колонії 17–18 ст. в Ніжині» (ЗІФВ ВУ АН, XXIV, 1929) та ін. Був співробітником журналів «Киевская старина», «Волынские Епархиальные Ведомости» та «Україна».

Література

Біднов В. К. В. Харлампович (1870–1932) : нарис / В. К. Біднов. – Варшава : Синодальна, 1933. – 18 с.

Каран Д. Б. Листи К. В. Харламповича до М. С. Грушевського / Д. Б. Каран // Київська старовина. – 2001. – № 6. – C. 122–144.

Морозов О. С. Справа академіка Костянтина Харламповича : до 130-річчя від дня народження історика / О. С. Морозов // Греки в Ніжині : зб. ст. та матеріалів. Вип. 2. – Ніжин : Аспект-Поліграф, 2001. – С. 82–134. – (Серія «Ніжинська старовина»)

Юркова О. В. Харлампович Костянтин Васильович [Електронний ресурс] / О. В. Юркова // Інститут історії України НАН України : [сайт]. – Режим доступу: https://surl.li/bwtdxs. – Назва з екрана.

2025-07-15