Новини

14 травня 2025 року виповнюється 130 років першій професійній пожежній частині по вул. Базарній (нині – Святослава Ріхтера) в місті Житомир

Робота по створенню пожежної служби розпочалася в 1894 році поряд зі схваленням проєкту будівництва першої гілки міського оснащеного гідрантами водопроводу. А в наступному році (1895) вона була розділена на два підрозділи, перший з яких базувався в маєтку свого керівника брандмейстера Злоторовича на Іларіонівській (нині – Михайла Грушевського), а другий – в купленому маєтку на вулиці Базарній (нині  – Святослава Ріхтера). Саме останній з них став серцем служби з порятунку Житомира від пожеж: тут в 1895 році спорудили високу кам’яну каланчу з дерев’яною прибудовою для кінних повозив-водовозів на чотири бокси і постійною командою швидкого реагування.

П’ятиярусна цегляна побудована в стилі неоренесансу житомирська каланча є нашарування обсягів увінчаних критою надбудовою оглядового майданчика під шатровим дахом і двоповерховою прибудовою самої пожежної частини з півночі. Прикрашена виконаними за допомогою декоративної цегляної кладки архітектурними елементами, споруда вежі-каланчі, не дивлячись на масивність своєї конструкції, має спрямований у височінь легкий вигляд. Двоповерхова п-образна будівля пожежної частини № 2 являє собою типового представника класичної архітектури під чотирисхилою покрівлею, головними прикрасами якого є профільований коробоподібний сандрики, розкріплений карниз, декоративний геометричний елемент прямокутних в’їзних отворів, прибудованого до північної частини вежі, при цьому перший ярус пожежної каланчі було змінено (недоторканою залишилася лише фасадна частина).

Після закінчення будівництва і запуску в експлуатацію першого житомирського водоканалу в 1898 році, він став надійним партнером пожежної служби: на вершині водонапірної вежі розмістився спостережний пункт і сигнальний прожектор, що сповіщали жителів про червону загрозу і заборону користуватися водопроводом для збереження необхідного тиску води в трубах для оперативного гасіння пожежі, а невід’ємною частиною водної магістралі стали пожежні крани. Швидке економічне і соціальне зростання Житомира на початку ХХ століття стало однією з першопричин вдосконалення його пожежної служби, до обладнання якої крім іншого в 1910-му відносилися 104 розташованих на протязі всіх шістнадцяти кілометрів міського водопроводу гідранта. До початку Другої світової війни пожежна служба Житомира удосконалювалася і збільшувала свою чисельність. Але весь прогрес звели нанівець бойові дії з 1941 по 1943 роки. У післявоєнні роки все комунальне господарство міста на річці Тетерів перебувало в жахливому стані. Його відновлення затягнулося на роки. Так у 1946 р. поряд з ремонтом водного господарства були приведені до ладу лише три пожежних гідранта.

1991 р. з набуттям Україною незалежності пожежна служба була реформована, увійшовши до складу Державної служби з надзвичайних ситуацій. 17 вересня 2010 року в історичній будівлі самостійної пожежної частини № 2 було відкрито Музей пожежної охорони Житомира, який став одним із символів становлення міста на шляху цивілізації і прогресу.

Література

Краєвиди Житомира з пожежної вежі, побудованої 120 років тому [Електронний ресурс] // Житомир.info : [сайт]. – Режим доступу: https://www.zhitomir.info/news_145013.html?fb_comment_id=790127841040779_790241774362719. – Назва з екрана.

Шовчко В. Музей пожежної охорони Житомира [Електронний ресурс] / В. Шовчко // Пам’ятки України : [сайт]. – Режим доступу: https://zabytki.in.ua/uk/1671/muzei-pozhezhnoyi-okhoroni-zhitomira#google_vignette. – Назва з екрана.