Новини

19 березня 2026 року виповнюється 130 років від дня народження Якуба Гофмана – польського освітнього діяча, краєзнавця, організатора досліджень у галузях історії, етнології, історичної бібліографії Великої Волині.

Народився 19 березня 1896 року у місті Коломия (тепер Івано-Франківська область) в сім’ї вчителя. До 1914 р. проживав у м. Ясло Краківського воєводства, де здобув гімназійну освіту. Події Першої світової війни перешкодили здобути вищу освіту, і тому важливим чинником життя стала самоосвіта та вдосконалення фахового рівня. Саме її можна вважати тим стрижнем, завдяки якому він сформувався як науковець. У 1925–1926 рр. навчався у Кракові на вищих учительських курсах.

Найбільш плідний період його діяльності розпочався у м. Рівному з 1923 р. та продовжувався до початку сорокових років. У Рівне Гофман приїхав на виклик керуючого Волинською кураторією (управління народною освітою) з метою організації відділу позашкільної освіти. Якуб Гофман у Рівному працював на посаді вчителя, а згодом директора гімназії, протягом 1928–1935 рр. був головою правління Спілки вчителів Волинського шкільного округу.

З ініціативи Гофмана в регіоні проводилися найрізноманітніші краєзнавчі дослідження, включаючи геологічні та метеорологічні спостереження, вивчення фольклору й побуту волинян. У результаті краєзнавчого пошуку було зроблено десятки томів записів і спостережень, упорядковано тисячі експонатів і пам’яток народної культури. Колекція волинських писанок, зібрана вчителями на чолі з Гофманом, налічувала близько тисячі штук, з яких 450 надіслали до Краківського музею; збір волинської вишивки містив 1200 зразків; зроблено тисячі фотографій пам’яток культури та відомих осіб Волині. У краєзнавчій роботі дослідник детально описував кожне поселення краю, його історію та особливості. У результаті було описано близько 3000 населених пунктів регіону.

У 1924 році Президія охорони пам’яток доісторичної доби призначає його уповноваженим з державної охорони доісторичних пам’яток на території Волинського воєводства. У 1927–1939 рр. він був головою керівництва Спілкою польських вчителів шкіл воєводства та мав тісні контакти з місцевими педагогами. Від них часто надходила інформація про нові археологічні знахідки, і Я. Гофман організовував роботу з їх збереженням. Саме йому належала ідея створення у Рівному музею господарства Волині, який діяв у 1936–1939 рр. «Небуденний педагог, політик… явно виступав проти несправедливостей поверсальської Польщі». Саме так писав про нього колишній учитель Рівненської української приватної гімназії Михайло Гуцуляк.

Різнобічна діяльність Гофмана сприяла його авторитету як активного діяча краю. Слід назвати низку посад, які обіймав вчений у Волинському воєводстві на громадських засадах: 1925 р. – член правління Спілки сільської молоді на Волині; 1932 р. – редактор газети «Голос вчителів Волинського округу», яка піднімала злободенні питання освітянської праці, вміщувала замітки про кращих вчителів. У цьому ж році Гофман очолив відділ Спілки польських легіоністів у Рівному.

Неабиякий пізнавальний інтерес Гофман виявив до історичного минулого краю. Із творчої спадщини вченого зберігся рукопис історії Рівного, в якому він проаналізував соціально-економічний розвиток міста, життя та діяльність польської шляхти. Історик подав цікаву статистику щодо кількісного співвідношення мешканців Рівного у 1885 р. за релігійною ознакою, а також навів дані про національний склад міського населення станом на 1921 р. Цінним з позицій дослідницького аналізу став рукопис Я. Гофмана з генеалогії князів Острозьких. Краєзнавець дослідив знатний родовід, починаючи із 1366 р., виділивши при цьому гілки князів Заславських, Збаразьких, Гольшанських та ін.

Найвагомішою справою його життя, яка суттєво вплинула на розвиток волинської історіографії, археографії, етнології, краєзнавства, бібліографії, було видання «Рочніка Волинського» (Rocznik Wołyński). Він був засновником і головним редактором цього видання, яке виходило у місті Рівному у 1930–1939 рр. Всього було випущено вісім томів.

Ще одне важливе, але незавершене краєзнавчо-бібліографічне дослідження – «Бібліографія Волині», яке планувалося видати в п’яти томах із 24 тис. бібліографічних позицій. Видання будувалося за розділами, що охоплювало ряд аспектів суспільного життя а саме: політика, соціологія, релігія, наука, культура та ін.

Наукові інтереси вченого поєднувалися з політичною діяльністю. Протягом 1935–1938 рр. він виконував повноваження посла до сейму Польської республіки й був у складі Гуманітарної комісії при уряді Другої Речі Посполитої, де рішуче відстоював інтереси освітян.

Після встановлення радянської влади на західноукраїнських землях 10 лютого 1940 р. Якуба Гофмана разом із дружиною депортували до Горьковської області (Росія). У 1942 р. після звільнення його призначають представником польського посольства при шостій піхотній дивізії армії В. Андерса в Узбекистані у чині капітана польської армії.

Література

Гофман Якуб // Пащук І. Літературно-краєзнавча енциклопедія Рівненщини / І. Пащук. – Рівне : Волин. обереги, 2005. – С. 46.

Доброчинська В. Волинські сторінки діяльності польської родини Якуба і Ядвіги Гофман (1921–1939) / В. Доброчинська, В. Мартинюк // Слов’янський вісник : зб. наук праць. – Рівне : РІС КСУ, 2004. – Вип. 4 : Історичні науки. – С. 57–64.

Ковальський М. Гоффман Якуб / М. Ковальський // Острозька академія: історія та сучасність культурно-освітнього осередку : енциклопед. вид. / Нац. ун-т «Острозька академія» ; голов. ред. І.  Пасічник. – Вид. 3-тє, допов. і перероб. – Острог : Острозька академія, 2019. – С. 147–148.

Прищепа О. Якуб Гофман – організатор досліджень історії та культури Волині / О. Прищепа, Б. Прищепа // Етнокультурна спадщина Рівненського Полісся / Рівнен. фольклорно-етнографічне т-во. – Рівне : Перспектива, 2002. – Вип. 2. – С. 101–103.