Читальна зала

Близняк М. Б. Караїмська громада в Луцьку в останній третині XVIII століття / М. Б. Близняк, О. А. Близняк // Сходознавство : збірник наукових праць. – Київ, 2026. – № 97. – С. 3–26.

Анотація. Місто Луцьк як центр Волинського воєводства упродовж XVIII ст. відзначалося особливим національним колоритом. У ньому мешкали різні національні громади, серед яких вирізнялася спільнота караїмів, які категорично заперечували ототожнення їх із представниками єврейської громади. На основі описових та наративних джерел зроблено спробу розкрити чисельний та професійний склад караїмської громади, представники якої переважно компактно мешкали на Караїмській вулиці міста, хоч траплялися й окремі винятки. Посілість караїмів для досліджуваного періоду становила близько понад два десятки домогосподарств, у яких, зокрема, й розташовувалися їхні власні підприємства з виготовлення продукції чи надання послуг. У власності караїмів у місті Луцьку перебувало близько 4,5–5 % усієї міської нерухомості. Аналогічний відсоток становили й караїми щодо мешканців усього міста. Луцькі караїми утримували винниці, воскобійню, шинкували алкогольними напоями, займалися ремеслами, активно торгували шовком, шкірами, кіньми, худобою, воском та сіллю, займалися фурманкою, відбували далекі подорожі, працювали перекладачами з турецької мови тощо. Громада караїмів характеризувалася чіткою організацією, на її чолі стояв обраний кантор (духовний керівник), а його заступником був школьник. Усі нагальні питання вирішували представники старшини. Упродовж останньої третини XVIII ст. караїмська громада міста Луцька демонструвала незначну негативну динаміку чисельності населення. Разом уся громада караїмів сплачувала в 1760–1780-х рр. близько 240 злотих чиншу щорічно, окремі плати віддавали винники за виготовлення алкогольних напоїв та їхню реалізацію. Рента караїмів включала, зокрема, і низку повинностей, які вони відбували на користь міста. Питання сплати ренти караїмів до міського та державного скарбів вирішувалося всередині громади і реалізовувалося через посередництво єврейського кагалу міста. Відомостей про сплату караїмами натуральної данини немає. Караїмська громада активно влилася у процес зрівняння із правами властивих міщан Волинського воєводства, що стало свідченням важливих трансформацій міського життя Речі Посполитої. Освітні потреби караїмів забезпечувалися в місцевій караїмській школі. Кенаса в Луцьку виконувала роль релігійного-просвітницького осередку, завдяки якому збереглися етнічні основи громади та їхня культура, традиції, ідентичність. Зазначено широкі контакти караїмських громад Волині з галицькими, литовськими та кримськими громадами. Вперше опубліковано перелік посілості караїмів з іменами власників домогосподарств 1766 р., що розширить можливості демографічних, генеалогічних чи ономастичних студій Волинського воєводства у XVIII ст.

Джерело: Сходознавство: збірник наукових праць