Фотоколекції

Церква Святого Архангела Михаїла (1776)

с. Кисилин,  Володимирський район, Волинська область

Церква разом з дзвіницею є пам’яткою архітектури національного значення України. 

У багатьох публікаціях і навіть у пам’яткоохоронному договорі храм датують різними роками XVII століття, зустрічаються навіть припущення про аріанське минуле будівлі. Однак, опрацьовані документи, говорять про 250 років історії Свято-Михайлівського храму у Кисилині. 

Історія парафії документально фіксується з кінця XVII століття, коли кисилинський храм, тоді греко-католицький, був центром Кисилинської протопопії Володимирського крилоса Володимирсько-Берестейської єпархії. На кінець XVIII століття дерев’яна церква вже не надто пасував такому містечку як Кисилин, і було вирішено звести мурований храм. Фундатором був місцевий дідич Дмитро Ледуховський (1724–1789). Невідомо, чи новий храм збудували на місці старого чи десь поруч. Збудований поблизу ринкової площі, в її північно-західному куті, на противагу католицькій святині, що розташована в південно-східному куті. У костелі був похований фундатор церкви Дмитро Ледуховський

Довкола церковної території було споруджено мур з внутрішніми арками, та дві брами – головну та невелику, на сході. На території церкви недовгий час ж знаходився цвинтар. З часом усі кисилинські цвинтарі різних конфесій було перенесено за межі містечка. Біля церкви знаходилась дзвіниця. На 1806 рік мала 5 дзвонів, які датовані: один – 1663 року, чотири – 1770–1780-ми роками.

Кисилинський храм збудований у стилі пізнього бароко як трьохнавна псевдобазиліка, прямокутна у плані з видовженим бабинцем, коротким трансептом і чотирьохсторонньою апсидою з двома ризницями. Бічні нави мають форму окремих ніш, що відкриваються всередину. Над схрещенням навів здіймається дворівнева вежа на широкій основі, увінчана декоративним шпилем. Дах церкви, як і дзвіниці, початково був критий гонтом.

З третім поділом Речі Посполитої, захід Волині, разом з Кисилином, опинилися в російській імперії. Кисилинська парафія, як і сотні інших, вимушено стала православною. Відомі імена священників, які правили у Михайлівській церкві в Кисилині: Василь Зосимович – з 1798 року впродовж 35 років; Василь Блонський – у 1841 році; Іоанн Харкевич – впродовж 46 років, помер у 1887 році, поховани й на парафіяльному цвинтарі біля церкви. Наводимо імена відомих нам кисилинських священників та роки їхнього служіння: Конашинський Олексій (1886–1897), Сакович Іоанн (1898, 1901), Ганжулевич Андрій (1898), Михалевич Антон (1898-1901), Антонович Петро (до 1908), Левкович Севастян (1908-1916), Барщевський Аверкій (з 1917), Яковкевич Тит (1924), Марквевич Іван (до 1930), Бойковський Антоній (1930), Білошицький Іоанн (1930-ті — 1941) та Барщевський (з 1941). 

У 1905 році церкву стараннями отця Петра Антоновича було оновлено. Поставлено новий іконостас (зберігся донині. Священник власноруч розписав храм. Розпис частково зберігся і виглядає з-під пізніших нашарувань.

У період Першої світової війни Кисилин впродовж двох років знаходився на лінії фронту. Від російських обстрілів містечко було практично знищене. Храм практично не постраждав. Німецькі (пруські) війська використовували його приміщення під шпиталь. На старих фото та військових планах видно, що пошкоджений гонтовий дах дзвіниці, поруч з якою знаходився бліндаж зв’язківців. 

Свято-Михайлівська церква залишалася діючою у роки Другої світової війни та в радянський час. У 1992 році громада обрала підпорядкування Київському Патріархатові (тепер Православна церква України). 

Текст та ілюстрації 

Альошин А.  250 років від часу закладання Михайлівської церкви у с. Кисилин, нині Володимирського району (1776) / А. Альошин // Календар знаменних і пам'ятних дат Волині на 2026 рік / Волин. обл. рада, Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської ОДА, Волин. краєзнав. музей, Волин. ОУНБ імені Олени Пчілки. – Луцьк : Терен, 2025. – С. 159–162. 

Волощук А. Храм – як фортеця / А. Волощук // Волин. новини. – 2017. – 10 серп. – С. 19.

Сегейда Х. Кисилинській Свято-Михайлівській церкві – 370 років (1645–2015 рр.) / Х. Сегейда // Селян. життя. – 2015. – 5 груд. – С. 4 ; 12 груд. – С. 4 ; 19 груд. – С. 4 ; 26 груд. – С. 6 ; 16 січ. – С. 4 ; 23 січ. – С. 7 ; 30 січ. – С. 4.