Фотоколекції

Церква Собору Пресвятої Богородиці (1766)

с. Бужковичі, Володимирський район, Волинська область

Церква Собору Пресвятої Богородиці і дзвіниця при ній – пам’ятки архітектури та містобудування національного значення відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР від 24.08.63 №970 (охоронний номер церкви 87/1, дзвіниці – 87/2). 

Церква була побудована стараннями прихожан 1766 р. Це – дерев’яна, тризрубна, одноглава будівля, поділена на три частини: притвор, центральну частину та  вівтар. Всі зруби рівновисокі, прямокутні у плані, витягнуті повздовж. Над центральним зрубом розташований купол. Церква збудована без жодного цвяха. У 1856 р. прибудовані невисокі, квадратні приміщення і тамбур. При вівтарній частині з півночі є ризниця, а з півдня –  паламарня. При притворі  – невеликі сіни.  

Архітектура церкви, як видно з плану, зробленого в 1876 р., дещо відрізнялася від сучасної. З трьох сторін, на рівні нижньої частини вікон, було піддашшя. У такому ж архітектурному стилі була побудована і дзвіниця, яка є ровесницею церкви. Дзвіниця – дерев’яна двоярусна, квадратна у плані  з шатровим дахом. На плані верхній ярус дзвіниці був відкритим. Зараз він обшитий дошками, як і два нижніх, і на кожній з чотирьох його стін – вікно, закрите дерев’яними віконницями. Окрасою церкви є дерев’яний іконостас кінця XVIII ст., прикрашений різьбою по дереву.  

З церквою Собора Богородиці пов’язані імена видатних людей. У 30-х роках ХХ ст. церкву відвідав єпископ Полікарп Сікорський. А в 1927–1928 рр. настоятелем храму був священик Петро Огризко, котрого рішенням Священного Собору єпископів православної церкви в Польщі 20 березня 2003 р. у Любліні було причислено до лику святих священномучеників Холмських і Підляських. Мученицьку смерть прийняв у селі Чортовець (Замойський повіт), яке входило до його парафії. У квітні 1944 р. на Страсну Седмицю, у Великий понеділок, о. Петро служив Божественну Літургію. Польські вояки з Армії Крайової вивели священика в церковному одязі з церкви, зірвали з нього облачення, відвели за село і жорстоко закатували. Місце поховання не встановлено.

За даними церковних архівів у 1806 р., парафіянами церкви були жителі сіл Бужковичі, Луковичі та Лисів (нині уже неіснуючого). У 1902 р. відійшло до Ориської парафії с. Лисів, а в Бужковичівській залишилися села Бужковичі та Луковичі. Коли з 1962 по 1989 р. була закрита церква у с. Орищі, частина його парафіян стала ходити у Бужковичівську церкву. Закриті були у цей період і церкви багатьох інших сусідніх сіл. Тому парафіянами церкви стали жителі Маркостава, Марія Волі, Нехворощ (Володимир-Волинського району), Замлич, Бермешева (Локачинського району). Зараз Бужковичівська парафія досить мала, адже у селі лише 67 дворів, у 17 з них живе по 1 людині, ще у 17 – по 2. Всього нараховується приблизно 170 парафіян.

Із моменту заснування церква була і є діючою,  завжди залишаючись православною. Коли Волинь з 1921 по 1939 рр. була під владою Польщі і багато православних церков закривалися, руйнувалися чи переводилися в католицькі, Богородицька у селі Бужковичі залишалась Автокефальною Православною церквою і підпорядковувалася Волинській духовній консисторії, що знаходилась у м. Кременці.

У радянський час церква залишилася діючою завдяки тому, що була однією з найстаріших в окрузі. Нині Богородицька церква належить до Української  Православної Церкви (МП).

Текст та ілюстрації

Державний реєстр національного культурного надбання: (пам’ятки містобудування і архітектури України) : Волинська область // Пам’ятки України: історія і культура. – 1999. – №2/3. – С. 46–55.

Атлас історії культури Волинської області / відп. ред. В. Ф. Зузук. – Луцьк : волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2008. – 112 с.

Бужковичі. Тріумф і трагедія  / ред. М. Панасюк. – Житомир : Рута, 2011. – 96 с.

Важатко О.  250 років   від часу побудови церкви Собору Пресвятої  Богородиці – пам’ятки містобудування та архітектури України національного значення в с. Бужковичі, тепер Іваничівського району (1766) / О. Важатко // Календар знаменних і пам'ятних дат Волині на 2016 рік / Упр. культури і туризму Волин. ОДА, Волин. краєзнав. музей, Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки. – Луцьк, 2015. – С. 326–328.