Фотоколекції

Костел послання Апостолів (1766)

м. Володимир-Волинський, Володимирський район, Волинська область 

Храм побудований у 1766 р. на кошти, зібрані католицьким орденом єзуїтів, завдяки фундації Слонімського старости Ігнатія Садовського та його дружини Терези, з роду Четвертинських. За архітектурним стилем відноситься до пізнього бароко, збудований на плані прямокутника з коротким трансептом, півкруглим пресбітерієм та двома ризницями. Храм розташований за православною традицією вівтарем на схід, а не на північ, як це прийнято у католиків. Увігнутий фасад фланкований двома триярусними восьмибічними вежами. Західний головний фасад на рівні другого ярусу декорований пілястрами з ліпними капітелями коринфського ордену, карнизом та півциркульними нішами, у яких колись, ймовірно, стояли скульптури святих. Вікна південного і північного фасадів на першому ярусі круглі, на другому ярусі віконні прорізи мають лучкові завершення, оформлені вікна ліпними наличниками, що повторюють форму прорізів. Нартекс перекритий плоскою стелею, нава храму має півциркульне склепіння з підпружними арками, що спираються на півколони на стінах. Будівля має підземелля.

Храм єзуїтським був не довго. У 1773 р. папа Климент XIV видав декрет, яким скасував орден єзуїтів, а всі заклади ордену на території Польщі i Росії зачинив. У 1782 р. Едукаційна комісія Речі Посполитої передала костел та монастир греко-католицькому ордену василіан. Обитель отримала назву на честь Різдва Христового. Василіани почали будувати нові муровані будинки школи, монастирі і аптеки. 

Після Третього поділу Польщі 1795 р. і входження Волині до складу Російської імперії розпочинається активна боротьба з католиками та уніатами. Після поразки польського повстання у 1831 р. орден василіан було заборонено та проголошено з’єднання уніатської церкви з православною. Цим актом було формально ліквідовано греко-католицьку церкву у Російській імперії. У 1840 р. монастирський комплекс передано Руській православній церкві. У храмі відбувається перебудова інтер'єру у стилі православ'я. В цей час діє нижній та верхній храми. У верхньому храмі здійснюються богослужіння лише у святкові та вихідні дні, а щоденні – у нижній теплій церкві Покрови Пресвятої Богородиці. З 1891 р.  храм стає резиденцією володимирських православних єпископів. 

Після укладення Ризького мирного договору у 1921 р. Західна Волинь переходить до Польщі. Храм стає католицьким парафіяльним костелом Різдва Христового. Споруду було відремонтовано і відтворено у первісному стані. Костел був діючим до початку Другої світової війни, під час якої вибухом бомби було пошкоджено північну ризницю та пресбітерій. Храм було закрито, а його приміщення спочатку використовувалося як склад, а потім стояло пусткою до початку 1990-х років.

У 1979 р. храму було надано статус пам’ятки архітектури та містобудування національного значення відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979  №442 під охоронним номером 1012. У зв’язку з цим з 1983 року розпочалися рятувально-реставраційні роботи. Та остаточно повернули храм до життя віряни.

У 1991 р. у храмі було зареєстровано громаду Української автокефальної церкви, а з появою Української Православної Церкви Київського патріархату громада переходить у її лоно. Тоді приміщення храму було мало придатне для богослужіння. Перекриття та дах були зруйновані, старі розписи знищені часом. Для богослужінь у східній частині храму було облаштовано невелику церкву, освячену на честь Апостола Андрія. Протягом двох років проводилися ремонтні роботи і у 1993 р. відбулося освячення храму на честь Різдва Христового. За три роки на кошти української діаспори було встановлено новий триярусний іконостас. У 1992 р. настоятелем храму став отець Микола Удуд, який залишався єдиним священиком до 1997 року. Та збільшення кількості парафіян потребувало і збільшення числа священиків. На сьогоднішній день поряд з отцем Миколою служить ще 4 священики. Кількість парафіян значно зросла. Якщо на початку 1990-х їх було біля 100 чоловік, то тепер – біля 5 тисяч чоловік. Нині покійний Митрополит Луцький і Волинський Яків надав храму почесний статус другого Кафедрального Собору у Волинській єпархії після Кафедрального Собору Святої Трійці у Луцьку. У храмі щоденно ведуться богослужіння, діє недільна дитяча школа. З 2000 р. при храмі діє жіночий монастир.     

Нижня церква – нині недіюча. Донедавна до підземель храму можна було потрапити лише через запасний вхід, який збудували у 80-х роках минулого століття під час початку ремонтних робіт. У 2013 р. облаштовано парадний вхід до підземелля і пороведено роботи з його ремонту. Але підземелля під храмом ще потребують більш ґрунтовних досліджень та реставрації. В нижньому храмі спеціальні ніші, які колись, очевидно, служили для молитви ченців. В центральній частині храму – масивний стовп, в середині якого приміщення з двома входами, де колись була сповідальня. У найвіддаленішій частині підземелля – стара гробниця, від якої до сьогодні збереглися лише порожні ніші. При  вході у Собор з двох боків є маленькі (напівзросту людини) дерев’яні дверцята, що ведуть до ще одного малодослідженого підземелля.  

Текст та ілюстрації

Державний реєстр національного культурного надбання : пам’ятки містобудування і архітектури України. Волинська область // Пам’ятки України: історія та культура. – 1999. – №.2–3. – С. 46–55.

Апостольство Церкви Христової як необхідна умова виконання її місії : матеріали наук.–практ. конф. Волин. православної акад. Укр. Православ. Церкви Київ. патріархату.– Луцьк : Волин. православ. богослов. акад., 2013. – 206 с.

Беспалов С. Духовні скарби Волині в світлі історичної перспективи початку ХХ століття / С. Беспалов // Волинська єпархія : минуле і сьогодення (922–2012 рр.) : зб. матеріалів Міжнар. наук.–практ. конф., присвяч. 1020–річчю Волин. єпархії. – Луцьк, 2012. – С. 183–192.

Важатко О. 250 років від часу побудови костелу послання Апостолів (собор Різдва Христового) – пам’ятки містобудування і архітектури України національного значення в м. Володимирі-Волинському (1766) / О. Важатко // Календар знаменних і пам'ятних дат Волині на 2016 рік / Упр. культури і туризму Волин. ОДА, Волин. краєзнав. музей, Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки. – Луцьк, 2015. – С. 323–326. 

Рожко В. Пам’яті волинських священномучеників / В. Рожко // Духовна освіта на Волині ХІ–ХІІ ст. : зб. матеріалів богослов. Міжнар. наук.–практ. конф. з нагоди 20–ліття відновлення Волин. духовн. семінарії в м. Луцьку. – Луцьк, 2010. – С. 100–109.