Палацово-парковий ансамбль «Самчики»
Розділ: Архітектура Хмельниччини
Палацово-парковий ансамбль «Самчики»
с. Самчики, Хмельницький район Хмельницька область
Палацово-парковий ансамбль «Самчики» – пам’ятка історії та архітектури національного значення, яка являє собою приклад архітектурного стилю неокласицизму. Комплекс включає палац, парк, господарські та культові споруди, поєднуючи архітектурні та садово-паркові мистецтва.
Садибу в селі Самчики почав облаштовувати Ян Хоєцький на початку ХVІІІ ст. З тих часів зберігся так званий Старий палац 1725 р. побудови. Невиразна архітектура старої будівлі спонукала інших власників використовувати її переважно як службове приміщення нового палацу. Наступним власником був полковник Петро Чечель (1754–1843), гайсинський староста. Чечелі – давній шляхетський рід литовського походження, який згодом розділився на руську і польську частини. Петро Чечель продав свої маєтки на Брацлавщині і вирішив осісти на Волині. Саме він був ініціатором будівництва великого палацового комплексу. Історики припускають, що палац вибудували перед 1800 р. Хоча споруди, які розташовувалися на території довкола, поставали і на початку ХІХ століття. Автором проєкту палацу вважають архітектора Якуба Кубицького.
Резиденція у стилі класицизму гайсинського старости складалася з головного палацу та цілого ряду споруд, які розташовувалися поруч. Це нагадувало млинівський маєток Ходкевичів з музичною залою, філософським будиночком для хімічних дослідів, різними альтанками, оранжереєю тощо. Таке планування маєтку відносить Самчики до одного з найкращих палаців Волині. Родзинкою усіх споруд був, звісно, сам палац – мурований одноповерховий будинок з високим дахом і підвалом. Головний фасад, який прикрашали 6 колон іонічного ордера з широким портиком, виходив на північ. Посередині фронтону містилася велика овальна рама, оточена лавровим вінком й увінчана короною з гербами власників. Біля овальної рами ліворуч – скульптура Церери, римської богині родючості та хліборобства. Праворуч – богиня садів і фруктових дерев Помона. Непросту структуру мав і задній фасад палацу. Його головний акцент – ризаліт, розташований по центру, декорований орлами і гірляндами. Іншими словами, це дворовий вхід до приміщення, оформлений чотирма колонами, невеликим портиком з ліпнинним барельєфом і ламаними стінами, на яких вікна мають аркове завершення. Обіруч сходів – невеликі скульптури левів. Незвично багатий архітектурний декор отримали 5 зал палацу і кімнати, які вікнами виходили на сад. Найбільшою залою була овальна. Вона справді була округлою у плані, а також мала куполоподібну стелю, всю декоровану ліпнинним орнаментом. Овальна зала містила вигладжені колони кольору слонової кістки. Над карнизом тягнулася ліпнина з рослинним орнаментом. Декор стелі характеризують як майстерно виконаний. Він переходив у голубу люстру з зображеними хмарами. Сама стеля також була блакитного кольору. Тут також – піч і мармуровий класицистичний камін. Овальна зала мала вікна і кілька дверей. Деякі з них вели до інших вишуканих зал. Ліворуч – вихід у велику залу з чотирма вікнами, яка раніше слугувала за їдальню. Тут також була піч і камін з темного мармуру. У стінах – ніші, біля яких розставлені меблі і предмети мистецтва. Поверх – ліпнинні барельєфи на різні міфологічні сюжети з рослинним орнаментом, ангелами, зображенням богів. Кімнату прикрашали старовинні годинники, невеликі статуетки, інші предмети розкоші. Направо від овальної зали – зелений салон, також оздоблений напівкруглими нішами. В одній із них – кахельна піч. Декор зеленого салону був трохи скромнішим за попередні дві зали. В основному виділявся карниз і ліпнина на стелі. Серед помітних салонів був ще один, який називали римським через характер декору. Дві колони тосканського ордера ділили залу на 2 частини з різною висотою стель. Дерев’яні колони покривав алебастр у жовто-червоному кольорі з блакитними жилками. На стінах – ліпнина з зображенням давньої римської зброї, як шоломи, луки, щити і подібне. Можна тут знайти і фігури орлів. У римському кабінеті були «секретні» двері, які вели до трикутних кімнат. Ще одні двері з римського салону вели до японського, який замикав анфіладний спосіб розташування кімнат. Стіни усієї кімнати покриті малюнками в рамах. Кожен малюнок на іншу тему: квіткова, людська, орнаментальна, тваринна. Малюнкам притаманний і повторюваний мотив хризантем. За деякою інформацією, автором розписів палацу в Самчиках є Михайло Врубель. Палац розташовувався посеред парку площею 10 гектар. Перед в’їздом у парк – велика брама, за нею – газон. На стовпах брами – скульптури левів з пісковика, звернених головами один до одного. Недалеко від брами стояли два ідентичні сторожові будиночки з низьким ґонтовим чотирисхилим дахом. Тут також було ще два павільйони. Першим, імовірно, був костел, який з певних причин занепав і його пристосували під псарню. У 1905 р. тут уже просто поставили хрест як пам’ять про храм. В’їзна брама з двома будиночками і двома павільйонами, поєднані муром, творили величний і урочистий вхід на територію парку. За брамою розлягалася алея, що вела до палацу з газоном. Поруч росли пірамідальні тополі, замінені потім на граби. Ще одна алея, обсаджена старими липами, вела вглиб парку. У ньому розміщувалися альтанки і росли різноманітні породи дерев.
Власник Самчиків Якуб Чечель поплатився смертю за підтримку польського повстання у 1863 р. Російський уряд конфіскував маєток і продав. Він вцілів під час Першої світової війни. Був трохи понищений всередині, твори мистецтва з нього вивезли. Після Другої світової війни палац використовував місцевий радгосп під житло, клуб, бібліотеку, фельдшерсько-акушерський пункт, в літній час – під піонерський табір. Для господарських потреб розібрали оранжерею, конюшню й каретну із мезоніном, будинок для службовців. У 1950-х роках увесь комплекс із парком і спорудами знову зазнав руйнувань. Тільки згодом його оголосили пам’яткою, у 1990 р. тут створили музей.
Джерела:
Текст та ілюстрації:
Козельський Я. Самчики: диво-перлина / Я. Козельський // Хмельниччина справжня : фотокнига. – Хмельницький : Поліграфіст-2, 2007. – С. 125.
Котис О. Палаци Волині: добре збережені Самчики [Електронний ресурс] / О. Котис // Хроніки Любарта : [сайт]. – Режим доступу: https://www.hroniky.com/news/view/7556-palatsy-volyni-dobre-zberezheni-samchyky. – Назва з екрана.
Пажимський Б. Маєтки (палацово-паркові ансамблі) Хмельниччини XVIII–ХІХ ст. / Б. Пажимський, О. Пажимський ; Упр. культури, туризму й курортів Хмельниц. облдержадмін., Держ. іст.-культур. заповідник «Самчики». – Хмельницький : Пантюк, 2006. – 158 с.
