Муравицьке городище
Розділ: Археологічні пам’ятки Волині
Муравицьке городище
смт Млинів, Дубенський район Рівненська область
Муравицьке городище (Муравиця) – залишки давньоруської фортеці (городища) на річці Ікві в Рівненській області. Пам’ятка археології (2 тис. – 10 ст. до н.е., 9–13 ст.).
Археологічні пам’ятки поблизу колишнього села Муравиці, нині об’єднаного з селищем Млинів Рівненської області. Центральне місце тут займає середньовічне городище, на якому виявлені сліди ранньослов’янського поселення VIII–IX ст., потужні культурні нашарування і різноманітні об’єкти X–XII ст., насичені керамікою, знаряддями праці, предметами побуту та озброєння. Єдину згадку про Муравицю знаходимо в літописі під 1149 роком у зв’язку з міжусобною війною волинського князя Ізяслава Мстиславича з Юрієм Довгоруким, який в той час княжив у Києві [Літопис Руський, 1989, с. 227]. Назва поселення походить від іменника «мурава» і означає «соковита лугова трава, дерн», «мокре місце, вкрите травою» [Етимологічний словник, 1985, с. 90]. Назва якнайкраще розкриває особливості розташування поселення – на окремому пагорбі, що підвищується над заболоченою, порослою високою травою долиною ріки. Ранні історичні епохи представлені на Муравиці матеріалами мідного і бронзового віків. В періоди розвитку лендельської культури та стжижовської культури шнурової кераміки тут існували стаціонарні поселення. Це підтверджують досліджені залишки жител та господарських об’єктів, численні знахідки фрагментів кераміки, виробів з кременю та інших матеріалів. Найбільш пізні археологічні матеріали містить верхній культурний шар Муравицького городища. Вони датуються XV–XVII ст. В XVI ст. Муравиця була містечком, в якому нараховувалося 193 будинки, тут щорічно проводились ярмарки. В роки Визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького, у 1648 р., маєток Муравицю було зруйновано. З того часу життя на території городища не відновлювалося.
Археологічні дослідження на території городища проводилися з початку XX ст. – короткі відомості про це містяться в Археологічній карті Волинської губернії, яку підготував Антонович В. Б. Перше детальне обстеження пам’ятки було проведено у 1960 р. П. О. Раппопортом. Тоді ж було складено план городища, перевірено шурфами культурний шар, який має потужність 1,9–2,0 м. Перші розкопки у 1965 р. здійснив І. К. Свєшніков. З 1976 р. розкопки Муравиці продовжено експедицією Нікольченка Ю. М. (експедиція проводилась у 1976–1980 роках). У 1982, 1984, 1985 роках розкопки проводилися експедицією під керівництвом Б. А. Прищепи.
Муравицьке городище нині включене до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.
Джерела:
Текст та ілюстрації:
Муравицьке городище [Електронний ресурс] // Вікіпедія: вільна енциклопедія : [сайт]. – Режим доступу: https://surl.li/kgyeyj. – Назва з екрана.
Нікольченко Ю. Літописна Муравиця у контексті розвитку міст Південно-Західної Русі (Х–ХІІ ст.) / Ю. Нікольченко // Декоративно-прикладне мистецтво Рівненщини : (колектив. моногр.) / упоряд. і наук. ред.-проф. В. Г. Виткалов. – Рівне : ПП ДМ, 2010. – С. 116–128.
