Фотоколекції

Антонінський палац

с. Антоніни, Хмельницький район Хмельницька область

Антонінський палац – палац, побудований в XVIII столітті в селі Антонінах.

Перша згадка про село Антоніни (раніше село Голодки, Голодиківці) розташоване в Хмельницькій області припадає на XVI століття. Спочатку воно належало Острозьким, тоді Заславським, потім Любомирським, а відтак Сангушкам. Нічим особливим не виділялося, було звичайним маленьким селом.

У 1760-х роках Барбара Уршуля Сангушкова, у власності якої перебувало с. Антоніни (Голодки), віддала його у довготермінове користування регенту коронної канцелярії Ігнацію Мальчевському, який був одружений з її сестрою Антоніною. Саме на її честь було перейменовано село. Чоловік Антоніни збудував у селі родинний маєток, який складався з кількох двоповерхових корпусів, а також заклав великий парк. На початку ХІХ століття двір було перебудовано. Через часті перебудови палац не мав чіткої логічної структури. Корпуси з’єднувалися коридорами. Головний вхід у палац був оформлений у класицистичному стилі. Чотири колони підтримували великий портик. Ця частинка споруди з’явилася внаслідок перебудови після 1803 р. Вона була прилаштована до коридору, який з’єднував основний корпус із бібліотекою. Тим, що насправді прославило Антонінський маєток Сангушків, був парк, в якому росло дуже багато рідкісних екзотичних рослин. У середині століття тут налічували 3500 видів квітів і кущів. Садівник роду Сангушків Вінцентій Зєньковський видав каталог з цими видами. У другій половині ХІХ ст. Антоніни перейшли у власність Потоцьких. Вони трактували цю резиденцію як літню і особливо дбали за розвиток і підтримку парку. Та під кінець ХІХ ст. Юзеф Миколай Потоцький, який невдовзі став членом Державної думи Російської імперії від Волинської губернії, ініціював перебудову давнього палацу в необароковий стиль. Це суттєво змінило образ усього маєтку. У 1897 р. зупинилися на проєкті тоді відомого і шанованого французького архітектора Франсуа Арво, який оселився у Варшаві і працював на замовлення різних магнатів. Проєкт Арво полягав в архітектурному врівноваженні комплексу споруд. Почалися активні роботи. Прибудову здійснили у правій частині комплексу. Для симетрії підвищили також лівий корпус, перебудували дах усього маєтку та зробили ще цілий ряд заходів. Реставрували також бібліотечний корпус, стіни всередині оббили шовком. Завезли нові меблі з Англії. Перед палацом проходила громадська дорога, яку довелося перенести, оскільки передпалацовий майдан розширювали. Поруч стояли стайні з помпою, які качали воду для коней. У 1900 р. за проєктом архітектора Арво маєток оточили новим парканом з чавунними вставками між мурованих стовпчиків з новою в’їзною брамою висотою 10 метрів. Паркан оздобили ліпниною з маскаронами, вазами, гербовими щитами Сангушків, Потоцьких і близьких до них родів та іншими декоративними елементами. Відбувалися масштабні перебудови парку. Автором планування був садівник Кайзер. Парк був повен лип, кленів та інших видів дерев, мав площу 40 акрів. Його прикрашали численні різнобарвні клумби. В різних напрямках розходилися стежки. По каналах плавали лебеді. У парку розташувалися споруди звіринця. Тут навмисно створювали умови для розмноження видів, щоб потім випустити їх і використати для мисливства. Екзотичними тут були верблюд, який вільно гуляв по полянах парку, страуси, подаровані Паризьким акліматизаційним товариством. Після цих робіт Антонінський палац став величезною представницькою резиденцією Потоцьких. Вражав усіх відвідувачів та надихав письменників. Але 1905–1908 рр. весь комплекс черговий раз було перебудовано і надано ознак необароко. Автором ідеї став віденський архітектор Фердинанд Фелнер. Повній заміні підлягала головна вхідна частина комплексу. На її місці збудували дуже привабливих форм і обрисів двоповерховий корпус, який нагадував дух віденської забудови (ідеться про забудову цього міста в ХІХ столітті – те, що дало «обличчя» сучасному «старому Відню»). Над вхідними арками вивищувався балкон, вихід на який відбувався з другого поверху. Корпус накрили мансардним дахом, прикрасили бароковим декором. Знову перебудували дах усіх споруд, щоб комплекс виглядав гармонійно. Відповідної зміни зазнав декор інтер’єру. Його прикрашали пишно оздоблені каміни, дерев’яні різьблені сходи, ліпний декор стель і стін. Про щедру колекцію порцеляни, позолоченого і кришталевого посуду, мармурових виробів і говорити не доводиться. На стінах висіли портрети представників роду Потоцьких, а також великі картини відомих європейських малярів. Була окрема колекція опудал звірів, впольованих в Африці. Головний зал палацу наповнили меблями у стилі рококо. Стіни різних кімнат були оббиті дорогими позолоченими тканинами, шовком тощо. Бібліотека розміщувалася у двох залах і налічувала 20 тисяч томів. Особлива частина книгозбірні – 1500 витончених цінних видань, що були однією з кращих подібних колекцій в усій імперії. Окремо виділялася збірка старих рідкісних англійських, французьких, італійських та польських гравюр. Пишалися власники колекцією перських диванів, турецьких гобеленів. Окремо оберігали збірку меблів і речей з корецького і заславського замків. Внутрішнє оздоблення палацу Потоцьких в Антонінах мало високу мистецьку вартість й історичну цінність. Останній власник маєтку в Антонінах мав автопарк на 9 авто.

Перша світова війна стала трагедією для багатьох палаців Волині. Антонінський маєток горів. Потоцькі цього не застали, бо виїхали роком раніше, забравши частину колекцій. У 1919 р. палац підпалили більшовики. Маєток горів кілька днів, повністю згоріла остання прибудова. Палац втратив свою колишню велич, але не був втрачений повністю. Збереглися деякі корпуси, паркан, брама, гараж, возівня, флігелі, кінний манеж.

Намагаючись зберегти історичну спадщину, котра дійшла до наших днів, у вересні 2018 р. в селищі було відкрито «Музею Потоцьких в Антонінах». Організаторами та ініціаторами музею є Антонінська селищна рада. Авторами музейної експозиції є праправнук графа Юзефа Потоцького Марек Потоцький з Франції, мистецтвознавець музею-замку Ланцут (Польща) – Тереса Багінська-Журавська та архітектор-дизайнер Вжеслав Журавський.

Джерела:

Текст та ілюстрації:

Вихованець В. Антоніни: «Шмат заходу, на полудень Русі перенесений» / В. Вихованець // Архітектурна спадщина Волині : зб. наук. пр. – Рівне : ДМ, 2012. – Вип. 3. – С. 16–30.

Єсюнін С. Колишня розкіш Антонін [Красилівського району Хмельницької області. Палацо-паркова садиба] / С. Єсюнін // Хмельниччина справжня : фотокнига. – Хмельницький : Поліграфіст-2, 2007. – С. 124.

Котис О. Палаци Волині: розкішне бароко Антонін [Електронний ресурс] / О. Котис // Хроніки Любарта : [сайт]. – Режим доступу: https://www.hroniky.com/news/view/6325-palatsy-volyni-rozkishne-baroko-antonin. – Назва з екрана.