Фотоколекції

Собор Різдва Христового (1755)

м. Володимир, Волинська область

Собор Різдва Христового (колишнiй костел єзуїтiв Серце Iсуса, костел Послання Апостолів) – костел єзуїтів, побудований у XVIII столітті, є пам’яткою архітектури національного значення.

Монастир єзуїтів розміщений у центральній частині міста на схід від давньої площі Ринок. Костел Послання Апостолів (або Серця Ісусового) збудований у 1718–1755 рр. на кошти слонімського старости І. Садовського за проєктом архітектора-єзуїта М. Радзимінського. Це однонавова будівля з трансептом та однією ззовні прямокутною, а в інтер’єрі криволінійною в плані апсидою. Головний (західний) фасад фланкують дві башти, поставлені під кутом до площини фасаду. Триярусні башти (у двох нижніх ярусах – восьмигранні, у верхньому – квадратні в плані) перекриті невисокими чотирисхилими наметами. Площина головного фасаду між баштами сегментно ввігнута, що характерно для розвиненого бароко, і завершена лучковим фронтоном досить невиразного малюнка. Фасади розчленовані пілястрами; внутрішнє оздоблення знищене. Південніше костелу розташований докорінно перебудований двоповерховий мурований корпус келій XVIII ст.

Збудований у стилі бароко монастир єзуїтів був одним з основних архітектурних ансамблів історичної частини міста і зараз належить до визначних пам'яток архітектури другої половини XVIII ст. Дві вежі західного фасаду є висотними домінантами серед забудови старого міста. Після скасування ордену єзуїтів, у 1774 р. монастирські будівлі були передані монахам-василіанам, а в 1840 р. – православному чоловічому першокласному монастиреві. Костел став монастирським храмом Різдва Христового.

В період Першої світової війни, домінування православ’я на волинських землях 1914 р., усе цінне майно храму було евакуйовано до Харкова, а колишній єзуїтський кляштор на період польського міжвоєнного правління ХХ ст. повернувся в лоно католицької церкви під ім’ям Послання Апостолів. Тоді ж була проведена часткова реставрація комплексу. Під час Другої світової війни вибухом бомби було пошкоджено північну ризницю та пресбітерій храму. В період радянського правління величний комплекс перетворився в склад. У 1983 р. починається його відновлення в статусі пам’ятки архітектури. Справжнє відродження колишнього єзуїтського монастиря відбулося в період незалежності України, що уможливило передачу комплексу православній громаді міста Володимира. Від 1995 – діючий Свято-Різдва Христового жіночий монастир Луцько-Волинської єпархії УПЦ КП. Монастирем від часу його відродження опікувався Митрополит Луцький і Волинський Яків.

Джерела:

Текст та ілюстрації:

Володимир. Колишній костел Пресвятого Серця Ісуса / Розіслання Апостолів (1755–1770) [Електронний ресурс] // Костели і каплиці України : [сайт]. – Режим доступу: https://rkc.in.ua/index.php?m=k&f=csp&p=vlvvvvra. – Назва з екрана.

Годованюк О. М. Монастирі та храми Волинського краю / О. М. Годованюк. – Київ : Техніка, 2004. – 176 с. : іл. – (Національні святині України)

Завалій Є. В. Володимир-Волинський монастир [Електронний ресурс] / Є. В. Завалій // Енциклопедія Сучасної України : [сайт]. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-27797. – Назва з екрана.

Шовчко В. Єзуїтський монастир Володимир-Волинського [Електронний ресурс] / В. Шовчко // Zabytki: пам’ятки України : [сайт]. – Режим доступу: https://zabytki.in.ua/uk/2246/iezuyitskii-monastir-volodimir-volinskogo. – Назва з екрана.