Фотоколекції

Хотинське городище

с. Хотин, Рівненський район Рівненська область

Хотинське городище – пам’ятка давньоруського часу, одне із численних та малознаних Погоринських міст Волині, що розташоване на північно-західній околиці села Хотин, на мисі високого лівого берега річки Горинь.

На майданчику Хотинського городища гумусний ґрунт залягає до глибини 0,8 м, в ньому трапляється кераміка X – початку XI ст., ХІІ–ХІV ст. i XVII–XVIII ст. Хотинське городище – унікальна багатошарова археологічна пам’ятка давньоруського часу, зі значним потенціалом для подальшого вивчення та перетворення її як елементу культурної спадщини на ресурс для місцевої громади та розвитку туристичного маршруту Міста Погориння. Саме на замовлення Шпанівської громади на Хотинському городищі було розпочато археологічні розкопки. У серпні 2020 року експедиція під керівництвом Олексія Войтюка розкопала кілька горщиків ранньозалізного часу із характерним оздобленням у вигляді наліпних валиків та округлих вдавлень, а також різноманітні знаряддя праці. Ці матеріали засвідчують довготривалу історію локації, що не обмежується давньоруською добою.

Історія вивчення Хотинського городища розпочалась наприкінці ХІХ століття. Саме тоді пам’ятка увійшла до наукового обігу, про що свідчить згадка в «Археологічній карті Волинської губернії», підготовленій видатним істориком та археологом Володимиром Антоновичем. У міжвоєнний час пам’ятку обстежували Роман Якимович (1931) та Левко Чикаленко (1933). Згодом, у 1960 р., Павло Раппопорт здійснив обміри та виконав рисунки об’єкта на місцевості. Він також прокопав на городищі шурф та зафіксував гумусний ґрунт, насичений керамікою ХVІІ–ХVІІІ ст. Повторно городище обстежили Ігор Свєшніков (1961) та Юзеф Нікольченко (1976) у рамках складання «Довідника з археології. Рівненська область». У 1986 року археолог Богдан Прищепа провів обстеження майданчика городища і прилеглих територій. Микола Хомич у 2012 р. перевірив тут культурний шар. Тоді у шурфі, закладеному в центральній частині городища, було знайдено уламки гончарних горщиків ХІІ–ХІІІ ст. і залізні черешкові ножі.

Хотинське городище має грушеподібну форму розмірами 110×45–60 м (площа 0,6 га), підвищується над заплавою річки Горинь на 10 м. По периметру майданчика проходить вал заввишки 1,0-1,5 м, зі східної напільної сторони укріплення відділене дугоподібним у плані ровом, прокопаним на всю висоту мису, завширшки до 30 м. Із північно-західної сторони оборонний вал майданчика має розрив на місці давнього в’їзду. Сліди ще одного в’їзду простежуються із південно-східної напільної сторони. Північно-західний кінець мису відділений від укріпленого майданчика ровом і перетворений на окремий округлий майданчик діаметром близько 10 м, з рівною горизонтальною поверхнею, зручною для влаштування оборонної вежі.

Біля підніжжя Хотинського городища знаходиться «Острів фестів», де щорічно відбувається чимало цікавих подій. Найпопулярніші: всеукраїнський велофестиваль «Марафон Поліська Січ», фестиваль «Вогняна сова», історико-культурний фестиваль «Погорина. Урочище Чадорож».

Джерела:

Текст та ілюстрації:

Дослідження Хотинського городища [Електронний ресурс] // Спілка археологів України : [сайт]. – Режим доступу: https://surl.lt/bgpblt. – Назва з екрана.

Хотинське городище [Електронний ресурс] // Вікіпедія: вільна енциклопедія : [сайт]. – Режим доступу: https://surl.lu/lupdzb. – Назва з екрана.

Хотинське городище [Електронний ресурс] // Міста Погориння: туристичні маршрути давніми городищами Рівненщини : [сайт]. – Режим доступу: https://mp.ostvytsya.com.ua/horodyshcha/hotynske-gorodyshhe/. – Назва з екрана.

Яськевич Р. Городище / Р. Яськевич // Яськевич Р. С. З глибини віків : нариси з історії сіл Шпанів, Олексин, Хотин, Зозів / Р. С. Яськевич. – Рівне : ДМ, 2012. – С. 92–93.