Фотоколекції

Костел Святого Михайла та монастир босих кармелітів (1650)

селище Вишнівець, Кременецький район Тернопільська область

Костел Святого Михайла та монастир босих кармелітів – пам’ятка архітектури XVII–XVIII століття, розташована поблизу палацової резиденції князів Вишневецьких. Ансамбль монастиря «босих кармелітів».

Князь Єремія (Ярема) Вишневецький ревний католик-неофіт, прагнув вибудувати в родовому гнізді монастир кармелітів. Місце для монастиря обрали у Новому Вишнівці в оточенні укріплень «підзамча» – форпосту на схід від замку. Розпочате 1645 р. будівництво костелу, не дивлячись на негаразди, було закінчено до 1650 р. і освячено на честь св. Ганни. Невдовзі, у серпні 1651 р. помер фундатор. Ховати князя, згідно з заповітом «у Вишнівецькому костелі новозбудованому», з огляду на неспокійні часи остерігалися. Тіло поклали в крипті сокальського костелу, а потім перевезли на Сандомирщину, на гору св. Хреста, де лише 1653 р., у костелі бернардинів, відбувся скромний погреб. В тестаменті Єремія доручав дружині Гризельді сплатити Вишнівецьким кармелітам 60000 злотих на «прожиток і потреби», а синові Михайлу, майбутньому королю, довершити будівництво монастиря.

Впродовж усього XVII століття монастир і костел неодноразово руйнували козаки та турки. Особливо значні втрати зазнав костел у 1649 році під час визвольної боротьби під проводом Богдана Хмельницького. Новий етап існування монастиря пов’язаний з ім’ям Михайла Сервація. У 1716 році оселившись у Вишнівці князь зайнявся відновленням занепалої споруди. Спершу Михайло Сервацій 1718 р. підтвердив первісний вигляд монастиря, збагатив його новими наданнями і презентував кармелітам родинну реліквію – благодатну ікону Божої Матері, що її привіз з Костроми Костянтин Вишневецький ще у 1608 р. Керівництво роботами до 1724 р. здійснював архітектор, майор королівського війська Яків Блангей Депрес, що також будував Вишневецький палац. За пріорства о. Боніфація Славковича (1728–1733 рр.) костел в основному було закінчено.

Новозведений костел являв собою тринавну базиліку, витягнуту з заходу на схід, з підвищеними центральною навою, трансептом і вівтарною частиною, де по боках підіймались прямокутні вежі. Довжина споруди становила 32,5 м, ширина – 22 м, центральна нава, як і квадратовий пресбітеріум, дорівнювала 10,5 м. Ці розміри не перебільшували норм, визначених орденськими «правилами» 1614 р., 1617 р. та 1620 р. для «великих» костелів. Подальші зміни у формуванні його території були тісно пов’язані з урбаністичними тенденціями і розбудовою Вишневецької резиденції наступними власниками – графами Мнішками. У кінці XVIII ст. формування комплексу остаточно завершилось. Корпус монастиря складався з трьох частин: східної, південної та західної. У східному крилі розміщувалися приміщення, функціонально пов’язані з костелом та життєвими потребами монастиря. Двоповерховий корпус мав високий цоколь, пристосований під складські приміщення. Довжина його сягала 49 м., ширина 11,5 м. Південне та східне крило монастиря займали келії. Невдовзі після польського повстання у 1831 році монастир ліквідували. У 1832 р. костел віддали православній громаді. Через необережне поводження з вогнем у 1863 році, відбулася пожежа, внаслідок якої костел, а особливо монастирські корпуси, були значно пошкоджені. Багато врятованого від вогню згодом було залишене просто неба. Допоміжні будівлі обителі незабаром відновили, а ось костел так і залишився стояти в руїнах аж до початку ХХ століття. Поховання фундаторів та ченців у криптах костелу були пограбовані. На початку ХХ ст., власником Вишнівця став генерал Павло Демидов. У 1910 році Православна церква вирішує відремонтувати монастирський костел, що стояв в руїнах з часів пожежі 1863 року. Тоді ж було організовано перепоховання тіл на католицький цвинтар, де згодом було споруджено надгробну арку та встановлено гранітний обеліск. В ході ремонту передбачалося надати костелу риси православного храму. Обраний вектор ремонту понівечив будівлю, зокрема, в костелі були знищені всі основні ознаки його приналежності до католицтва, з фасадів і з приміщень храму були прибрані всі скульптури. Частина цих скульптур після «чистки» храму валялася просто у дворі. За вказівкою Павла Демидова деякі скульптури, викинуті з костелу, прикрасили каплицю, зведену на місцевому католицькому кладовищі, інша частина скульптур прикрасила парк. На початку 1931 року відремонтований костел повернули кармелітам. Новостворений комітет відбудови костелу ліквідував усі перебудови, які зробили в костелі за час його підпорядкування православному урядництву. Того ж року до монастиря повернулися кармеліти. На фасаді знову відновили дошку фундаторів, а в нішах встановили кам’яні скульптури святих. В той час відремонтували і мур навколо монастиря. Монастирський сад звільнили від сміття. На значній його частині висадили лікарські рослини, які використовувалися у фітотерапії. Восени 1939 р. радянська влада закрила монастир. Як фарний костел залишався чинним до лютого 1944 р. У післявоєнний період костел та споруди монастиря використовували як складські приміщення. На початку 60-х років ХХ ст. радянська влада підірвала храм Святого Михайла, руїни повністю розібрали. Зберігся келійний корпус та огорожа з монументальними воротами у стилі бароко.

У наш час на теренах колишнього монастиря розміщуються корпуси місцевого професійно-технічного ліцею, а в єдиній вцілілій будівлі, де розташовувалися келії братів кармелітів зараз знаходиться гуртожиток професійного ліцею. Та попри величезні втрати, ансамбль колишнього кармелітського монастиря залишається значною історико-архітектурною пам’яткою пізнього бароко в Україні.

Джерела:

Текст та ілюстрації:

Вишнівець. Монастир Босих Кармелітів. Костел святого Міхала (Михайла) [Електронний ресурс] // Поділля, Галичина та Волинь : [сайт]. – Режим доступу: https://surli.cc/zffvrj. – Назва з екрана.

Костел Святого Михайла та монастир босих кармелітів у Вишнівці [Електронний ресурс] // Вишнівецька територіальна громада : [сайт]. – Режим доступу: http://vyshnivetska-gromada.gov.ua/karmelits#. – Назва з екрана.

Крохмальна Т. Ансамбль монастиря босих кармелітів у Вишнівці / Т. Крохмальна // Наукові записки Рівненського обласного краєзнавчого музею : матеріали наук. конф. присвяч. року культурної спадщини в Європі «Наша спадщина: де минуле зустрічається з майбутнім» / Рівнен. обл. краєзн. музей. – Рівне, 2018. – Вип. 16. – С. 27–31. 

Шовчко В. Монастир кармелітів у Вишнівці [Електронний ресурс] / В. Шовчко // Zabytki.in.ua: пам’ятки України : [сайт]. – Режим доступу: https://zabytki.in.ua/uk/1345/monastir-karmelitiv-u-vishnivtsi. – Назва з екрана.