Фотоколекції


Замок князів Острозьких

Розділ: Пам'ятки Волині

Замок князів Острозьких (XVI ст.)

м. Старокостянтинів, Хмельницька область

Замок князів Острозьких (замок князя Василя-Костянтина Острозького) – пам’ятка архітектури національного значення, резиденція князів Острозьких XVI століття.

Цей унікальний замок був споруджений одночасно з містом в стислі терміни через відсутність оборонних споруд на території. Князь Острозький обрав це місце з метою зміцнити кордони зі сходу через постійні напади кримських татар. Мурований замок для захисту краю від татарських нападів був заснований у 1561–1571 р. князем Василем-Костянтином Костянтиновичем Острозьким на місці колишнього с. Колищенці, купленого князем. Замок розбудовувався одночасно з новим містом, яке князь назвав іменем свого батька. Розташований він у рівнинній заболоченій місцевості на мисі, утвореному злиттям річок Случ і Ікопоть. До складу збереженого донині комплексу замкових споруд входять: палац з оборонною баштою на південному заході і замковою церквою на сході, дзвіниця, в’їзна брама, розташована на північ від палацу, з оборонними мурами, що частково збереглися; вони йдуть до оборонної башти, а від неї далі на південний схід, вздовж р. Случ. З боку міста територію замку відмежовував заповнений водою рів, через який було влаштовано звідний міст.

Комплекс князівської резиденції сформувався в два етапи. Насамперед у 1561–1571 рр. збудували оборонну башту з палацовим корпусом, прилеглим з заходу й домовою церквою на сході, яка з’єднувалася з палацовим корпусом переходом на рівні хорів. На початку XVII ст. (за деякими джерелами – в 1636 р.) зведено існуючий зараз об’єм між церквою і палацовим корпусом, що заповнив простір до південного замкового муру таким чином, що він став південним фасадом палацу. Двох'ярусна оборонна башта, включена в комплекс князівської резиденції, є головним композиційним акцентом укріплень на південному заході. Разом з палацовим корпусом вона створила зручний фронт обстрілу. Її монументальність, зумовлена наявністю глибоких гарматних амбразур і бійниць, контрастує з ренесансним завершенням у вигляді аттика складної конфігурації. Палацовий корпус двоповерховий, прямокутний у плані, з виступаючим у бік річки ризалітом. Під усім корпусом є глибокі підвали з криницями-камерами, що ведуть до річки. Замкова церква зального типу, з однією вівтарною апсидою, відігравала важливу оборонну роль. Вона має товсті стіни, вузькі стрілчастої форми вікна в глибоких нішах та монументальну баштоподібну прибудову з півдня. Барокова маківка і фронтон над входом, як і два контрфорси результат реконструкції, проведеної у XVII ст.

Протягом свого існування замок ніколи не був завоюваний татарами, хоча у 1648 році війська Богдана Хмельницького захопили фортецю. На жаль, через часту зміну власників наприкінці ХVІІІ століття Старокостянтинівський замок був у занепаді. У часи дворянсько-російського господарювання ця оборонна споруда використовувалася під адміністративні установи. За радянської влади, у 1929 році, замок, як видатну пам’ятку культури доби феодалізму на Волині, було визнано історико-культурним заповідником республіканського значення. Перед другою світовою війною споруди було відремонтовано і відчинено музей. Під час гітлерівської окупації в приміщенні замку розмістили казарми для німецьких солдат. Після війни роботу музею було відновлено, проте, у 1954 році діяльність історичного заповідника та краєзнавчого музею зупинено. Фонди музею, рідкісні книги передали до інших музеїв України. Понад чотири тисячі експонатів перевезли до Могилів-Подільського, Острога, Чернівців та інших міст, а в приміщеннях замку розмістилися господарські установи. Поступово ця архітектурна пам’ятка ХVІ століття піддавалася руйнації. На жаль, сьогодні із 15 будівель, з яких складався Старокостянтинівський замок, збереглися лише: кам’яний палац із церквою та баштою, в’їздна брама з баштою та частина кам’яної стіни від міста.

Від початку свого існування замок князів Острозьких використовували відповідно до історичних реалій, але саме історія використання його як музейної установи розпочинається з 20-х рр. XX ст. Ініціатором створення окремого заповідника на базі Старокостянтинівського замку був пам’яткоохоронець Володимир Іванович Кочубей. Постановою РНК УРСР від 15 січня 1929 р. замок князів Острозьких було оголошено Державним історико-культурним заповідником республіканського значення. На початку 30-х рр. ХХ ст. на другому поверсі палацу був створений районний історико-краєзнавчий музей – перший на Старокостянтинівщині. Тут проводилась науково-дослідна та культурно-освітня робота. До Другої світової війни в музеї діяли експозиції: природнича, козацької доби, роду Острозьких. Перед самою окупацією музей припинив свою діяльність. Під час окупації в замку знаходився німецький штаб, деякі приміщення були переобладнані під казарми. Одразу після звільнення міста, в 1944 р., музей знову почав діяти, директором якого була Валентина Ченцова. Відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР від 14 травня 1954 р. № 650 і наказу Міністерства культури від 21 травня 1954 р. № 178, «Про впорядкування мережі музеїв системи Міністерства культури УРСР», було припинено діяльність заповідника в Старокостянтинові та краєзнавчого музею при ньому. На основі складених актів інвентар, обладнання, рідкісне бібліотечне зібрання (627 книг), більше 4-х тисяч експонатів, з яких близько 200 опудал птахів, було передано на збереження в інші музеї України. У приміщеннях замку до 80-х рр. розміщувались: спортивна школа, Добровільне товариство сприяння армії, авіації і флоту, засолювальна база та ін. За ці часи замок дуже постраждав, почав руйнуватися. Уже під час незалежності України рішенням міської ради 2013 р. було створено історико-культурний центр-музей «Старий Костянтинів».

Джерела:

Текст та ілюстрації:

Вечерський В. Місто Старокостянтинів. Замок князя Василя-Костянтина Острозького / В. Вечерський // Вечерський В. Фортеці й замки України / В. Вечерський. – Київ, 2011. – С. 323–326.

Замок князів Острозьких [Електронний ресурс] // INSIDE-UA : [сайт]. – Режим доступу: https://inside-ua.com/places/zamok-ostrozkykh-starokostiantyniv. – Назва з екрана.

Історико-культурний центр-музей «Старий Костянтинів» : [сайт]. – Режим доступу: https://zamokst.com.ua/. – Назва з екрана.

Шовчко В. Старокостянтинівський замок [Електронний ресурс] / В. Шовчко // Пам’ятки України : [сайт]. – Режим доступу: https://zabytki.in.ua/uk/2927/starokostyantinivskii-zamok. – Назва з екрана.

2024-11-22