Білоус Н. «Маскарад тварин» у жартах і пародіях луцьких канцеляристів другої половини XVII ст. / Н. Білоус // Соціум. Альманах соціальної історії. - 2013. - 10. - С. 161-190

Анотація:

"Жарт – розвага (забава) – як для бідних, так і для заможних людей, був невід’ємною складовою повсякдення в Речі Посполитій ХVІІ ст. Різні за характером смішні та дотепні історії, анекдоти, афоризми, гуморески переповідали під час товариських зустрічей на шляхетських дворах, на «бесідах» у корчмах та за інших подібних обставин. Частина цих історій відклалася у тогочасних пам’ятках – популярних «silva rerum», щоденниках, творах гумористичного характеру, а дещо у вигляді жартівливих або фіктивних записів потрапило до міських і ґродських книг.  Про масштаб цього явища, як зазначає польський дослідник Павел Клінт у статті «Світ навпаки», може свідчити той факт, що жартівниками у значній кількості виявилися пересічні канцеляристи, які під час виконання своїх обов’язків – вписування чи переписування урядових або приватних актів до судових книг – виявляли свої художні, літературні, зрештою, сатиричні таланти. Такі записи вдалося знайти в книгах ґродських канцелярій Познані, Гнєзна, Каліша, Косьцяна, Любліна, Хелма, Перемишля, Теребовлі, Львова. Найраніші з них фіксуються наприкінці ХVІ ст. Польські історики поділяють пародійні акти на такі категорії: 1) народні жарти (wpisy ludyczne), що оформлялися у вигляді протестацій, скарг та різних актів приватного характеру з використанням канцелярських формул; вони потрапляли до чистових актів (індуктів) разом з аутентичними записами, в заголовки вписували прізвища фіктивних осіб; 2) епіграми, короткі дотепні віршики різного змісту (релігійного, ліричного, сатиричного, панегіричного); 3) записи історичного характеру, у вигляді хронік."

Джерело:

Інститут історії України НАН України