2 листопада 2023 року виповнюється 120 років від дня народження Артемія Селепини – одного з найповажніших представників волинського духовенства, протопресвітера Української автокефальної православної церкви.

Отець Артемій народився 2 листопада 1903 р. в містечку Клевань на Західній Волині у побожній і національно-свідомій родині будівничого контрактора Єфимія Юцка-Селепини та його дружини Пелагії Кор-Коротун. В 1921 р. із поради батьків Артемій вступив до Крем'янецької духовної семінарії, яку закінчив у 1929 р. Відбувши обов'язкову службу у польському війську, Артемій Селепина вступив на перший курс богословського відділу при Варшавському університеті (1929–1933 рр.).

19 грудня 1933 р. збулася заповітна мрія Артемія Селепина: Архиєпископ Поліський та Пінський Олександер рукоположив його в сан священика. Перша парафія була в Галузії Сарненського повіту на Поліссі. Нелегке було випробування для початкуючого священика. Парафія була бідна, служби відправлялися в селянській хаті під солом'яною стріхою. Національно свідомий о. Артемій відразу почав українізувати богослужіння. Його парафіяни-поліщуки вперше почули Апостола, Євангеліє, «Вірую» та «Отче наш» рідною мовою і з радістю прийняли це нововведення. Але це насторожило польський уряд, що прагнув окатоличити українців під своєю владою. Наполягання польської влади, Консисторія переводить о. Артемія до парафії в с. Люхне біля Сарн. Пізніше Консисторією отця Артемія було переведено до с. Томашгород на польсько-совєтському кордоні, де саме тоді розгорталася компанія насильного спрямування на католицтво та перехід на польську національність. Нелегкою була боротьба отця Артемія проти польського насильства у парафії Городець Сарненського повіту, куди його перевели з Томашгорода. Але і тут він не припиняв своєї місійної праці, незважаючи на всі зусилля фанатичних поляків. Під час Другої світової війни отець Артемій повернувся на рідну Волинь і став у лави священнослужителів відродженої Української автокефальної православної церкви. Митрополит Полікарп призначає його Луцько-Ковельським місіонером. З початком відступу німецьких військ на Волині вибухнула проти німецька партизанська боротьба. Особливу лють вони скерували проти української інтелігенції та Української автокефальної православної церкви. Почалися арешти чільних діячів УАПЦ. Першими були заарештовані члени Луцької Консисторії протоієрей Микола Малюжинський, протоієрей Артемій Селепина, професор Іван Власовський, професор Тиравський. Всіх їх було вивезено до тюрми в м. Рівне. Після трьохмісячного ув'язнення і слідства, Артемія Селепина звільнили з тюрми під умовою, що він відразу виїде з Волині.

У 1950 році о. Артемій виїжджає до Америки, де відразу входить до Української православної  церкви, очоленої тоді Архиєпископом Іоаном Теодоровичем. Згодом Консисторія переводить о. Артемія до новозбудованої парафії в Ірвінґтоні у штаті Нью-Джерзі, де він працює настоятелем 13 років. Протягом усього життя в Америці о. Артемій брав активну участь у праці церковної адміністрації. Він був секретарем і скарбником Консисторії, головою Церковного суду, членом Контрольної комісії, передсоборних комісій, місіонером. Коли було засновано науково-богословський інститут, о. Артемій став його секретарем, а пізніше головою. В 1985 р. він дістав останнє призначення бути заступником настоятеля церкви св. Андрія Первозванного в осередку УПЦ у США в Саут Баунд Бруці, яким був Митрополит Мстислав. В 1992–1993 рр. о. Артемій відвідав Україну та побував на рідній Волині. 2 липня 1994 р. закрилася книга земного життя визначного пастиря Української автокефальної православної церкви. Похований Артемій Селепина на цвинтарі Святого Андрія у Савт Бавнд Брук, Нью-Джерсі.

Література

Воронин О. О. протопресвітер Артемій Селепина (у першу річницю смерти) / О. Воронин // Літопис Волині. – Вінніпеґ : Ін-т Дослідів Волині, 1999. – Ч. 19/20. – С. 282–285.

Лобур Р. Життєвий та пастирський шлях протопресвітера Артемія Селепина / Р. Лобур // Новини Рокитнівщини. – 2015. – 12 листоп. – С. 6.

Скиба І. Б. Церковно-громадська діяльність митрополита Полікарпа Сікорського (1920-ті рр. – 1945 р.): контекст руху за українізацію православ’я : дисертація / І. Б. Скиба ; Міністерство освіти і науки України, Національний університет «Острозька академія». – Острог, 2020. – 273 с.