Фотоколекція
Ікона «Страшний суд»
Розділ: Волинська ікона
Ікона «Страшний суд» (поч. ХІХ ст.)
м. Луцьк, Волинська область
Іконографія Страшного Суду є однією з найскладніших тем в українському сакральному мистецтві. До нашого часу збереглося лише кілька ікон волинських малярів на цю тему, одна з них – у колекції Музею волинської ікони.
Сюжет ікони ґрунтується на біблійному вченні про Друге Пришестя Ісуса Христа і Суд, який він чинитиме над усім людством, починаючи від першої людини Адама і до останніх живих. Образ у загальних рисах повторює композицію, яка склалася у візантійському мистецтві Х–ХІ ст., в її основі лежать книги Одкровення Іоана Богослова, а також твори візантійської та давньоруської літератури.
Композиція твору поділена на кілька горизонтальних регістрів. У верхній частині зображений возсідаючий на веселці Христос – Суддя людства, який тримає вогняний меч правосуддя. Обабіч нього – Богородиця та Іоан Предтеча, біля них – постаті ангелів на чолі з архістратигами Гавриїлом і Михаїлом, нижче зображені апостоли.
У центрі ікони представлений «Престол Уготований до Суду», на ньому – розгорнуте Євангеліє з фрагментом тексту від Матвія. Під Престолом – «Правиця Божа» з терезами справедливості, «мірою людських справ». Біля них змальована боротьба бісів за людські душі, що лежать на шальках, зображені у вигляді фігурок немовлят у білих пеленах. Обабіч Престолу навколішки стоять Адам та Єва.
У нижній частині ікони представлені традиційні для Страшного Суду теми: зліва шестя праведників на чолі з апостолом Петром до раю, справа – сцени пекельних мук, а у центрі – воскресіння мертвих. Особливо багато уваги автор приділяє зображенню пекельних мук грішних душ. Пекло – це вогняна ріка, що витікає з пащі Левіафана (ця частина полотна втрачена). Ілюстрація індивідуальних покарань, деякі з них підписані, виносить на розсуд глядача моральні погляди тогочасного суспільства.
У композиції ікони панує атмосфера урочистої суворості і драматизму, яка посилена кольоровим рішенням, а також втіленням емоційної виразності у зображенні постатей грішників. Автор оминає певні богословські аспекти образу, спростивши іконографічну схему, яка перегукується із західноєвропейськими творами на тему Страшного Суду.
Розмір: 156 х 161
Матеріал і техніка: полотно, олія
Походить із собору Святої Трійці м. Луцьк
Джерела:
Москалюк І. Ікона «Страшний суд» [Електронний ресурс] / І. Москалюк // Волинська єпархія Православної Церкви України : [сайт]. – Режим доступу: https://www.pravoslaviavolyni.org.ua/stattia/69-ikona-strashnyi-sud/. – Назва з екрана.
Текст та ілюстрація з книги:
Страшний суд // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 330–333 ; іл.
Див. також:
Ікона «Апофеоз Почаївської ікони Богородиці»
Розділ: Волинська ікона
Рік: 1840
Ікона «Апофеоз Почаївської ікони Богородиці» (1840)
Ян Квятковський
м. Луцьк, Волинська область
Маляр поєднує зображення Почаївської ікони Богородиці з темою «З’явлення Богородиці на горі Почаївській». Чудотворний образ підтримують ширяючі у хмарах ангели, один з яких тримає червону подушку з царськими атрибутами – короною і скіпетром, а другий підносить до образу вінок з різнобарвних квітів. Над іконою ангели тримають розгорнуту білу стрічку зі словами вітання архангела Гавриїла Діві Марії у Благовіщенні: «Радуйся, Благодатная, Господь съ Тобою» (Лк. 1, 28). В нижній частині ікони зображене явлення Богородиці на горі Почаївській, яке відбулося за церковними переказами у 1240 році. Богородиця явилася у вогненому стовпі з короною на голові та скіпетром у руці, залишивши слід своєї стопи на камені. Свідками події були пастух Іван Босий та чернець монастиря, яких маляр зобразив навколішки перед пагорбом з сяючим слідом Діви. Подібна урочиста композиція, яка символізує прославлення образу Богородиці, ймовірно, була замовлена на честь 600-ліття явлення Діви Марії на горі Почаївській. У нижньому лівому куті ікони частково зберігся авторський підпис польською мовою: «Pinxit У. Kwiatkowsk... Kowel Л. U. 1840».
Розмір: 71,5 x 52,5
Матеріал і техніка: полотно, олія
Походить з Волині. Не реставрована
Джерела:
Текст та ілюстрація з книги:
Апофеоз Почаївської ікони Богородиці // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 328–329 ; іл.
Див. також:
Ікона «Христос – Недремне око»
Розділ: Волинська ікона
Ікона «Христос – Недремне око» (XVIII ст.)
м. Луцьк, Волинська область
Назва ікони пов’язана зі словами книги Старого Заповіту – «Я сплю, а серце моє пильнує» (Пісн. 5,2). Композиція представляє символічний тип зображення Христа, який склався на основі старозаповітних пророкувань: «Не задрімає і не засне Той, Хто охороняє Ізраіля» (Пс. 120.4). За візантійським каноном, на хресті зображувався сплячий з відкритими очима Ісус – Дитя, який споглядає у сні свої майбутні страждання. Сон Ісуса трактується богословами, як прообраз майбутньої жертовної смерті. У цій композиції Він є втіленням Агнця, приготовленого у жертву, і Царем Месією «недремлючим» і «несплячим». В українській традиції Дитя завжди писали з закритими очима. Хрест з Ісусом оточують знаряддя страстей: спис з губкою, копіє, батіг, цвяхи, терновий вінець, тростина, прив’язана до стовпа. На червоній багряниці лежать ігрові кості, як нагадування про розіграш воїнами одягу Христа біля розп’яття. Чорна пальчатка – символ побиття Христа, півень – символ відречення Петра. Потир символізує таїнство євхаристії. Популярна у ХVIII–ХІХ ст. ікона рідко зустрічалася у храмах Волині.
Розмір: 66,5 x 53
Матеріал і техніка: полотно, олія
Походить з церкви Різдва Пресвятої Богородиці с. Мизово Старовижівського району
Джерела:
Василевська С. Ікона «Недремне Око» [Електронний ресурс] / С. Василевська // Волинська епархія Православної Церкви України : [сайт]. – Режим доступу: https://arkhiv.pravoslaviavolyni.org.ua/gazeta/stattja/?newsid=3960&ncategory=volyn_ikony. – Назва з екрана.
З колекції Музею волинської ікони: «Христос Недремне Око» [Електронний ресурс] // Волинський краєзнавчий музей : [сайт]. – Режим доступу: https://volyn-kray-mus.at.ua/news/z_kolekciji_muzeju_volinskoji_ikoni_ikona_khristos_nedremne_oko/2020-04-15-2228. – Назва з екрана.
Текст та ілюстрація з книги:
Христос – Недремне око // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 326–327 ; іл.
Див. також:
Ікона «Коронування Богородиці»
Розділ: Волинська ікона
Ікона «Коронування Богородиці» (XVIII ст.)
м. Луцьк, Волинська область
Ікона невідомого маляра представляє символічну композицію, яка є своєрідним гімном Пречистій Діві Марії. В основі сюжету лежить обряд коронації чудотворних ікон Богородиці, що поширився у католицькій церкві з XVII ст. Тема, у якій Свята Трійця увінчує короною Діву, підкреслює її богообраність, заступницьку та посередницьку місію. Маляр не виконав рисунку корони, тому що вона була викарбувана зі срібла та окремо кріпилася до полотна. У композиції ікони об’єднані дві теми: «Коронування Богородиці» та «Непорочне зачаття Діви Марії». Під Її ногами зображена земна куля, яку обвиває змій з яблуком у пащі, як алюзія на слова Старого Заповіту: «І сказав Господь Бог змієві: ...проклятий ти... і ворожнечу покладу між тобою і між жінкою...» (Бут. 3,14, 15). Змій символізує спокусу і гріхопадіння, тому Діва Марія, згідно вчення католицької церкви, є визволителькою роду людського від гріха Єви.
Розмір: 112 x 99
Матеріал і техніка: полотно, олія
Походить з церкви Казанської ікони Богородиці с. Садів Луцького району
Джерела:
З колекції Музею волинської ікони: «Коронування Богородиці» [Електронний ресурс] // Волинський краєзнавчий музей : [сайт]. – Режим доступу: https://volyn-kray-mus.at.ua/news/z_kolekciji_muzeju_volinskoji_ikoni_koronuvannja_bogorodici/2020-06-02-2290. – Назва з екрана.
Текст та ілюстрація з книги:
Коронування Богородиці // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 322–325 ; іл.
Див. також:
Ікона «Трійця Святої Анни»
Розділ: Волинська ікона
Рік: 1732
Ікона «Трійця Святої Анни» (1732)
м. Луцьк, Волинська область
У композиції втілена містична тема духовного єднання трьох поколінь Святого сімейства – Анни, Марії та Ісуса Христа. Іконографія такого зображення була поширена з XV–XVI ст. у Північній Німеччині, Італії і Франції. У західноєвропейській традиції сюжет називався – «Anna selbdritt», дослівно з німецької – «Анна – сама третя» чи «Трійця Святої Анни».
Статична, симетрично побудована композиція об’єднує три постаті у єдину нерозривну сукупність. Наслідуючи західноєвропейських художників XV–XVII ст., маляр наділяє індивідуальними рисами лики персонажів, а вгорі на хмарах малює невеличких ангелів-путті. У центральній частині композиції яскравий жовтий стовп світла ніби виокремлює тему Святої Новозавітної Трійці: зображення Бога Отця від якого на Ісуса сходить Святий Дух (голуб). У нижній частині полотна дата – «1732» та частково втрачений донаторський напис «... ОБ ХА ДОЦРВИ...САДОВСКОЙ РАДИ СПАСЕ...». Іконографічний сюжет «Трійця Святої Анни» характерний для костельного живопису, проте нерідко зустрічався у греко-католицьких храмах.
Розмір: 126 х 86
Матеріал і техніка: полотно, олія
Походить з церкви Казанської ікони Богородиці с. Садів Луцького району
Джерело:
Волинська ікона: «Трійця Святої Анни» [Електронний ресурс] // Район ін.юа : [сайт]. – Режим доступу: https://history.rayon.in.ua/news/598325-volinska-ikona-triytsya-svyatoi-anni. – Назва з екрана.
Текст та ілюстрація з книги:
Трійця Святої Анни // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 320–321 ; іл.
Див. також:
Ікона «Святий Іоан Богослов»
Розділ: Волинська ікона
Ікона «Святий Іоан Богослов» (ХVIII ст.)
м. Луцьк, Волинська область
Простір картини займає монументальна постать юного апостола Іоана. Чан над вогнищем та чаша у руках ангела символізують перенесені тортури, після яких Іоан залишився неушкодженим. Образ Святого, виконаний у бароковому стилі, наділений тілесним і душевним здоров’ям; вільний рух піднятої руки з затиснутим пером, позбавляє його будь-якої скутості. Другою рукою апостол невимушено опирається на масивну книгу – символ його авторства кількох біблійних книг. Привертає увагу молодий лик Іоана з округлими щоками та підборіддям, яскравим рум’янцем, масивним носом та повними губами. Очі молитовно підняті вгору. Під ногами апостола зображений орел з розгорнутими крилами, як символ злету його богословської думки. В нижній частині полотна частково збережений донаторський напис, зроблений латиною.
Розмір: 208 x 148
Матеріал і техніка: полотно, олія
Походить з церкви Святого Симеона с. Любохини Старовижівського району
Текст та ілюстрація з книги:
Святий Іоан Богослов // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 318–319 ; іл.
Див. також:
Ікона «Свята Текля Іконійська»
Розділ: Волинська ікона
Ікона «Свята Текля Іконійська» (XVIII ст.)
м. Луцьк, Волинська область
Християнська церква шанує Святу Теклю як Рівноапостольну за участь у проповіді Євангелія та першу діву, яка присвятила себе служінню Господу. Древні апокрифи розповідають, що юна дівчина, почувши проповідь апостола Павла у Іконії, залишила свого нареченого, прийняла християнство та присвятила своє життя Богові. Після перенесених мук у часи переслідування християн, Текля оселяється у пустельному місці на горі. Все своє довге життя вона присвятила наверненню язичників до християнства та зціленню хворих.
Художник за західноєвропейською традицією зображує Святу юною дівою з довгим розпущеним волоссям. Її світла постать чітко виділяється на темному тлі картини. Лик Теклі з тонкими рисами і очима, піднятими догори у молитві, сповнений підкресленої покори та умиротворення. Лівою рукою вона тримає гілку пальми – символ слави. Витонченим жестом правої руки вказує на яскраве вогнище, яке як і змії, що повзають під її ногами, є символом перенесених нею страждань в ім’я Христа. Про це згадується у давній молитві до Святої Теклі: «Ти Свята Текле,… коли була вже на вогнищі, знаком святого хреста стягнула велику зливу і загасила вогонь, тобі й голодні змії нічого не вдіяли, бо чудом Божої ласки вони тебе не торкнули».
Розмір: 182 х 117
Матеріал і техніка: полотно, олія
Походить з костелу Успіння Пресвятої Діви Марії с. Вишеньки Рожищенського району
Джерело:
Карпюк Р. Свята Текля Іконійська [Електронний ресурс] / Р. Карпюк // Волинські єпархіальні відомості. – 2020. – верес. – С. 4. – Режим доступу: https://pravoslaviavolyni.org.ua/img/img-newspaper/EP%2009%202020.pdf. – Назва з екрана.
Текст та ілюстрація з книги:
Свята Текля Іконійська // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 316–317 ; іл.
Див. також:
Ікона «Святий Франциск Асизький»
Розділ: Волинська ікона
Ікона «Святий Франциск Асизький»
Лукас Шрейдер
м. Луцьк, Волинська область
Франциск Асизький (1181–1226) – засновник чернечого ордену францисканців, один з найбільш шанованих святих католицької церкви.
Святий зображений у кульмінаційний момент життя і страждання – з’явлення стигматів (ран) після містичних видінь розп’ятого Христа. На його лівій руці – слід незаживаючої рани. Художник розмістив джерело світла вгорі зліва, воно ковзає по рясі святого, зосереджуючи увагу на тонких аскетичних рисах одухотвореного і водночас сповненого спокою лику. Деталі пейзажу і одягу розповідають про життя Святого та обов’язково присутні в його іконографії. Три вузли на мотузці, якою підперезана ряса, символізують три обітниці – бідності, цнотливості та послуху. Хрест-розп’яття у руках – бажання Франциска слідувати шляхом Христа. Череп під його ліктем – символ марності життя. Джерело, що тече зі скелі, нагадує про подвиг Святого, який подібно Мойсею добув воду у пустелі ударом палиці. Драматизм і містичність картини автор посилює пануючим темним колоритом у поєднанні зі стриманим та лаконічним стилем виконання. На звороті картини частково зберігся авторський підпис: «Lucas Szreyder Pinxit 178.... Die ro.....».
Розмір: 143 х 84
Матеріал і техніка: полотно, олія
Походить з костелу Успіння Пресвятої Діви Марії с. Вишеньки Рожищенського району
Джерело:
З колекції Музею волинської ікони: «Св. Франциск Асизький» [Електронний ресурс] // Волинський краєзнавчий музей : [сайт]. – Режим доступу: https://volyn-kray-mus.at.ua/news/z_kolekciji_muzeju_volinskoji_ikoni_sv_francisk_asizkij/2020-05-22-2275. – Назва з екрана.
Текст та ілюстрація з книги:
Святий Франциск Асизький // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 314–315 ; іл.
Див. також:
Ікона «Христос у терновому вінку»
Розділ: Волинська ікона
Ікона «Христос у терновому вінку» (XVIII ст.)
м. Луцьк, Волинська область
Композиція ікони відповідає традиції зображення образу «Ессе Ноmо» (лат. «це людина»). З такими словами, згідно Євангелія (Ін. 19. 5), прокуратор Іудеї Понтій Пілат показав народу Єрусалиму Ісуса Христа після бичування: «Тоді вийшов Ісус в терновому вінці і в багряниці. І сказав їм Пілат: Це – Людина!».
На темному тлі ікони – постать Ісуса Христа. Міцні м’язисті руки складені нижче грудей навхрест і зв’язані грубим плетеним шнуром, що символізує майбутнє розп’яття. Терновий вінок (царська корона) на голові Ісуса та тростина (скіпетр) у Його руці – символізують насміхання римськими воїнами над Христом як над «царем». Контраст світла і тіні, динаміка їх поєднання при зображенні блідого обличчя з різко виступаючими вилицями і запалими, напівзакритими очима зі згасаючим поглядом, підкреслюють основну ідею твору – скорбота одинокого і покинутого Сина Божого.
Розмір: 102 х 79
Матеріал і техніка: полотно, олія
Походить з церкви Усікновення голови Іоана Предтечі, с. Гута-Камінська Камінь-Каширського району
Текст та ілюстрація з книги:
Христос у терновому вінку // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 312–313 ; іл.
Див. також:
Ікона «Богородиця Римська»
Розділ: Волинська ікона
Ікона «Богородиця Римська» (XVIII ст.)
м. Луцьк, Волинська область
Іменування ікони походить від назви прославленого чудотворного образу Х–ХІ ст., що знаходиться в церкві Санта Марія Маджоре у Римі. Починаючи з ХIV–ХV ст. його копії поширюються на католицькому Заході, а з XVI ст. на територіях східної християнської традиції: у Росії, Білорусі, Україні.
Маляр відтворює чудотворний образ, що прославився у Луцькому домініканському монастирі у другій половині XVII ст., живописно втілюючи шиті перлами ризи Богоматері та Ісуса Христа. Згідно іконографічної традиції руки Діви Марії з білою хустиною складені над колінами Ісуса, на безіменному пальці правої руки – невелика обручка з рубіном, постать Ісуса Христа ледь відхилена назад, а обличчя підведене до Матері. Корона Богоматері зі сценою «Благовіщення» при крашена сяючим каменем з силуетом голуба. Тло ікони декороване довгими пагонами троянд з медальйонами, у яких відтворені основні події життя Ісуса Христа і Діви Марії. Зліва – «Благовіщення», «Зустріч Марії і Єлизавети», «Різдво Ісуса», «Стрітення», «Суд Пілата», «Бичування Ісуса біля стовпа», «Моління про Чашу», «Христос у терновому вінці». Справа – «Вознесіння Богородиці», «Вознесіння Ісуса Христа», «Зішестя Святого Духа на апостолів», «Воскресіння Ісуса», «Несення хреста», «Розп’яття», «Коронування Богородиці».
Розмір: 124 х 84
Матеріал і техніка: полотно, олія
Походить з церкви Святої Трійці, с. Сокіл Рожищенського району
Джерела:
З колекції Музею волинської ікони: «Богородиця Римська» [Електронний ресурс] // Волинський краєзнавчий музей : [сайт]. – Режим доступу: https://volyn-kray-mus.at.ua/news/z_kolekciji_muzeju_volinskoji_ikoni_ikona_bogorodicja_rimska/2020-04-15-2227. – Назва з екрана.
Текст та ілюстрація з книги:
Богородиця Римська // Музей Волинської ікони [книга-альбом]. – Київ : АДЕФ-Україна, 2016. – С. 310–311 ; іл.
Див. також:
