Новини
XVII краєзнавча конференція «Брідщина – край на межі Галичини й Волині»
Комунальна установа «Бродівський історико-краєзнавчий музей» Бродівської міської ради запрошує взяти участь у XVII-ій науково-краєзнавчій конференції «Брідщина – край на межі Галичини й Волині», яка відбудеться в червні 2026 р.
Пропонована тематика досліджень
1. Історія та краєзнавство.
а) археологічні дослідження регіону;
б) суспільно-політичне та економічне життя краю;
в) видатні особистості;
г) культура (історичні пам’ятки, етнографія та фольклор Брідщини);
ґ) географія та природа краю.
2. Музейна справа на Брідщині.
а) історія Бродівського історико-краєзнавчого музею;
б) музейні колекції, збірки, окремі предмети;
в) діячі музейної справи.
3. Брідщина у боротьбі за незалежність України.
а) воєнна історія регіону;
б) визвольні змагання 1918–1923 рр.;
в) збройне підпілля ОУН та УПА;
г) новітня війна за незалежність та її герої.
4. Джерелознавство, історіографія.
До конференції планується видання науково-краєзнавчого збірника.
Для участі в роботі конференції до 5 квітня 2026 року необхідно подати заявку та статтю, оформлену відповідно до встановлених вимог.
Вимоги до матеріалів
• Обсяг роботи 6–8 сторінок тексту (Текст у форматі Word, шрифт Times New Roman, 12 кегль, міжрядковий інтервал 1,5. Поля: зліва – 2,5 см, справа – 2 см, зверху – 2 см, знизу – 2 см.
• Оформлення списку літератури та джерел має відповідати усталеними державними вимогами до наукових публікацій.
• Посилання на джерела та літературу в тексті у квадратних дужках: [1, с.12], відповідно до списку використаних джерел та літератури (Джерела та література), що розміщується за абеткою наприкінці тексту.
• Ілюстрації в електронному варіанті в форматі JPEG, TIF (не менше 300 dpi) з підписом до них.
• Роботи подаються в електронному вигляді на електронну адресу музею bikm@ukr.net.
• Необхідно подати відомості про автора: ім’я та прізвище автора; науковий ступінь, вчене звання, посада, місце роботи, контактні дані для зворотного зв’язку (телефон, емейл).
• Матеріали, які не відповідають зазначеним вимогам або раніше публікувалися чи були отримані після зазначеного терміну, до збірника не увійдуть.
• Редколегія залишає за собою право відбирати та редагувати надіслані матеріали.
За довідками звертатись:
Комунальна установа «Бродівський історико-краєзнавчий музей» Бродівської міської ради, майдан Свободи, 5, м. Броди, Львівська область, 80600
Тел. +38 (03266) 4-21-13
E-mail: bikm@ukr.net
https://www.facebook.com/bikmuseum
Визначні події
Михайло Тележинський – український композитор, діяч музичної культури : 140 років від дня народження
26 січня 2026 року виповнюється 140 років від дня народження Михайла Теодоровича Тележинського (1886–1939) – українського композитора, діяча музичної культури, ім’я якого довгий час було забуте.
Народився 26 січня 1886 р. в селі Булаї Бердичівського повіту. Закінчив Києво-Подільське духовне училище та Київську духовну семінарію. Він мав прекрасний слух і голос. 1913 р. був висвячений, але відмовився стати священиком. Любов до музики та пісні перемогла. У 1917 р. став членом Української Центральної Ради. Пізніше Михайла Тележинського призначили державним інспектором військ УНР. Коли розпочалися воєнні дії проти УНР, Тележинський переїзджав з одного міста в інше, згодом працював у Кам'янці-Подільському.
Подальша доля композитора пов'язана з Волинню, куди він переїхав влітку 1919 р. Місцем свого проживання та діяльності Тележинський обрав місто Володимир-Волинський. Працюючи регентом однієї з церков Володимира-Волинського, він організував хор «Замочок» - один з найкращих на Волині. Тоді ж він познайомився з Арсеном Річинським, разом з яким виступав за українізацію церкви.
1922 р. у Станіславському видавництві «Ліра» вийшла його «Збірка пісень і забав для дітей». З 1927 р. він займався вивченням фольклору. Часто виступав з критичними статтями в газеті «Українська нива», висвітлював сторінки біографій композиторів М. Лисенка, К. Стеценка, О. Кошиця.
У 1929 р. М. Тележинський прийняв пропозицію зайняти посаду регента хору Чеснохресного братства у Луцьку. У 1930 р. – працював інспектором українських народних хорів при шкільній кураторії. Організував диригентські курси, розробив статут українських народних хорів.
У 1931 р. був обраний послом до Сейму. Разом з журналістом П. Певним започаткували нову політичну організацію «Волинське Українське об’єднання». Особливої уваги заслуговує період творчої роботи Тележинського в Луцьку (1931–1935) на посаді генерального секретаря ВУО, пізніше – Голови управи «Рідної Xати» у Ковелі (1935–1936).
У 1930-ті рр. з'являється багато творів композитора : 4 десятки хорових обробок, збірник із 160 українських народних пісень, дитяча опера «Дід Мороз», «Вечірні й ранішні відправи». На слова Олександра Олеся він створив цикл пісень «Айстри». У 1937 р. вийшов останній церковний твір композитора «Співи на літургії св. Іоанна Златоуста».
Життєві обставини склалися так, що у 1939 р. Михайло Тележинський прийняв духовний сан і став священиком. Він служив у Василівській церкві Володимира-Волинського. У 1939 р. був заарештований радянською владою і розстріляний «при спробі втечі».
Література
1. Борщевич В. Т. Волинський пом’янник : [біограф. нариси про православ. єпископів, священників, дияконів ченців і черниць, церковнослужителів Волині – жертв тоталітар. режимів ХХ ст.] / В. Т. Борщевич. – Рівне : Рівн. друк., 2004. – 408 с.
2. Кревська Л. 26 січня 130 років від дня народження М. Т. Тележинського (1886– 1939) – українського композитора, діяча музичної культури / Л. Кревська // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2016 рік / Упр. культури Волин. облдержадмін. [та ін.] ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. – Луцьк, 2015. – С. 48–49.
3. Філоненко Л. Жанр біографічного нарису в музично-публіцистичній творчості Михайла Тележинського / Л. Філоненко, У. Молчко // Музичне мистецтво Волині ХІХ – ХХ століття : колективна моногр. / за заг. ред. П. Й. Шиманського. – Луцьк, 2012. – С. 51–78.
Визначні події
Орест Новицький – церковний і освітній діяч, філософ, уродженець Волині : 220 років від дня народження
25 січня 2026 року виповнюється 220 років від дня народження Ореста Новицького (1806–1884) – церковного і освітнього діяча, філософа. У 1816–1821 рр. навчався в Острозькому духовному училищі.
Народився 25 січня 1806 р. у с. Пилинах Новгород-Волинського повіту Волинської губернії в родині священика, який належав до дворянського стану. Початкову освіту Орест здобув удома з допомогою батька і старших братів-семінаристів. У 10 років Орест вступив до духовного училища у м. Острозі. Під час навчання він був першим учнем. З 1821 p. О. Новицький вчився в семінарії, яку у 1927 р. закінчив з високими оцінками. Після закінчення духовного училища і семінарії в Острозі закінчив Київську духовну академію, де здобув ступінь магістра богослов'я і словесних наук захистивши магістерську дисертацію «Про духоборів».
Посів посаду професора філософії Полтавської семінарії. Був також бібліотекарем семінарії. Започаткував студентську бібліотеку Полтавської духовної семінарії .
Після відкриття Університету Св. Володимира був запрошений очолити кафедру філософії, де впродовж 16 років працював професором і деканом першого відділення філософського факультету. Викладав історію філософії, логіку, психологію, «моральну філософію у поєднанні з природним правом» та основи педагогіки.
Після виходу із духовного звання та затвердження на посаді штатного екстраординарного професора філософії Університету Св. Володимира звільнився із духовної академії, з якою в подальшому зберігав тісні зв'язки. За ініціативою митрополита Євгенія і ректора Інокентія долучився до кола перших вітчизняних дослідників слов'янської Біблії (1835–1837).
Висока культура, ерудованість, ораторська майстерність, якою відзначався професор, викликала повагу і любов студентів. Звільнений з посади у зв’язку із санкціонованим урядом закриттям університетських кафедр філософії і майже до кінця життя працював цензором Київського цензурного комітету.
У 1869 р. Новицький вийшов у відставку за вислугою років. Помер 4 червня 1884 року, похований на Замковій горі в Києві (некрополь Флорівського монастиря).
Література
1. Манько М. Під знаком святого Володимира / М. Манько // Замкова гора. – 2017. – 22 лип. – С. 8.
2. Новицький Орест Маркович // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін ; Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України. – Київ : Абрис, 2002. – С. 431.
3. Смирнов А. Перший професор філософії Київського університету Орест Новицький – вихованець духовної семінарії в Острозі [Рівненської області] / А. Смирнов // Острозький краєзнавчий збірник. – Острог, 2004. – Вип. 1. – С. 58.
Новини
Презентація нової книги Петра Кралюка «Борис Тен» (2025)
У Рівненському обласному краєзнавчому музеї відбулася презентація книги «Борис Тен», що вийшла друком у 2025 р. в харківському видавництві «Фоліо».
Її автор - доктор філософських наук, професор Національного університету «Острозька академія», літературознавець, письменник і публіцист Петро Кралюк.
На захід зібралися музейники, історики, рівняни та гості міста для яких автор книги розповів про процес написання дослідження, присвяченого життю й творчості видатного поета, перекладача та педагога Миколи Хомичевського (Бориса Тена).
Видання подає цілісний і доступний образ митця – автора канонічних перекладів «Іліади» й «Одіссеї» Гомера та творця оригінальної поезії. У книзі використано унікальні матеріали з фондів РОКМ.
Життєвий шлях Бориса Тена - війна, служіння церкві, велике кохання, роки ув’язнення в ГУЛАГу, відносно спокійні роки в Житомирі - вмістив досвід, достатній для кількох людських доль. Саме тому книга Петра Кралюка, написана у науково-популярному форматі, читається захопливо та доступно, відкриваючи перед читачем не лише біографію, а й духовний та поетичний світ Бориса Тена.
Джерело: https://www.facebook.com/rivnemuseum
Нові надходження
2026-01-29 14:25:16
Булига О. Метаморфози національної орієнтації Почаївської лаври (1914–1924 рр.)
Булига О. Метаморфози національної орієнтації Почаївської лаври (1914–1924 рр.) / О. Булига // Історія Підкаменя в контексті політичних, соціально-економічних та культурних процесів на західноукраїнських землях : науковий збірник. Вип. 5 : збірник матеріалів присвячено пам’яті Теодора Миколайовича Зварича – вчителя, краєзнавця, уродженця Підкамінщини. – Підкамінь ; Львів : Левада, 2024–2025. – С. 241–251.
Анотація. З початком Першої світової війни та в наступне десятиріччя Успенська Почаївська обитель була задіяна до тих змін, що відбувались в тогочасному суспільстві. Вимушена евакуація насельників та монастирських святинь завершилась поверненням братії та реліквій на Почаївську гору. У воєнний час Лавра стала притулком для біженців, які отримали не лише дах над головою, але й були забезпечені роботою. Вперше монастир функціонував у площині української державності, реагуючи на відповідні розпорядження центральної та місцевої влади, стосовно скасування та поминання, відповідно, Гетьманату та Директорії. Саме з останньою монастир вів перемовини про земельні ділянки, що перебували у лаврському користуванні. Подією для православ’я Волині стало проведення в Почаївській лаврі єпархіального з’їзду, рішення якого засвідчили зміни його національної орієнтації. Апогеєм кардинальних змін у житті Православної Церкви, що функціонувала на території Другої Речі Посполитої був її перехід у юрисдикцію Константинопільської патріархії.
2026-01-29 11:13:45
Булига О. Ретроспективний та перспективний погляд на Почаївський монастир: значущість в українському просторі
Булига О. Ретроспективний та перспективний погляд на Почаївський монастир: значущість в українському просторі / О. Булига // Історія релігій в Україні: актуальні питання. – 2025. – Вип. 7. – С. 40–49.
Анотація. З’ясовано, що православний Почаївський монастир, від часу свого заснування (1597) і до початку XVIIІ ст. розвивався у Речі Посполитій в умовах паралельного існування двох Київських митрополій: унійної та ортодоксальної, яке відзначалося їхнім протистоянням. Ідентифіковано першого православного ігумена обителі, Неофіта, який маючи відповідні повноваження відстоював належність монастиря та митрополії Константинопольській патріархії. Підтверджено, що один з його наступників, Йов розбудував обитель та розпочав орієнтацію на Москву. Наголошено, що перепідпорядкування Київської православної митрополії та Почаївської обителі як її складової, в юрисдикцію Московської патріархії (1686) вплинуло на внутрішнє життя монастирської братії. Обґрунтовано, що втрата московського впливу на Правобережній Україні, призвела (1712) до добровільного переходу Почаївського монастиря в юрисдикцію Унійної Церкви. Доведено, що у василіянську добу обитель розбудована та піднесена на новий рівень розвитку. Проаналізовано перебування Почаївської лаври (1831–1924) у складі Російської православної церкви. Представлені головні віхи монастирської діяльності в останнє сторіччя (1925–2025). Виходячи з історичного поступу окреслено найімовірніший закономірний майбутній поступ Преславної Гори Почаївської.
Джерело: Журнал "Історія релігій в Україні: актуальні питання"
2026-01-29 10:33:42
Наукові записки Рівненського обласного краєзнавчого музею. Вип. 23
Наукові записки Рівненського обласного краєзнавчого музею : зб. наук. праць. Вип. 23 : матеріали наукової конференції «Музейна справа Волині: проблеми, перспективи, інновації». – Рівне : Волин. обереги, 2025. – 224 с.
Анотація. У науковому збірнику «Наукові записки Рівненського обласного краєзнавчого музею. Випуск ХХІІІ» представлені матеріали наукової конференції «Музейна справа Волині: проблеми, перспективи, інновації». Опубліковані нові дослідження з проблем музеєзнавства, комплектування фондів, історичного краєзнавства. Розміщені також матеріали круглого столу «Археологія Волині: спадщина і сучасність (до 110-річчя від дня народження І. К. Свєшнікова).
Витяг із змісту
Доброчинська В. Шкільні підручники 1920–1940-х рр. у фондовій колекції Рівненського обласного краєзнавчого музею...........................................................5
Каук Т. Податки на Волині крізь призму документів родини Андрія Саська (с. Сморжів Клеванського району Рівненської області)..........................................9
Майба І. Оберіг у візерунках: характеристика та експонування вишиванки.....12
Морозова О. Колекція гармат XVII-XVIIІ ст. з фондів Рівненського обласного краєзнавчого музею........................................................................................15
Прищепа О. Жіноча освіта у Рівному на зламі ХІХ–ХХ ст. (За матеріалами фотодокументальних колекцій Рівненського обласного краєзнавчого музею та Державного архіву Рівненської області)......25
Луц В. П’ятисвічники князів Острозьких гданського майстра Луки Фріделянта 1575 року .................................................................................................67
Луц В. Опис Миколаївської церкви міста Дубна 1831 р.(за документами ДАРО)........................................................................................................................87
Федоришин М. Літературний музей Уласа Самчука у Рівному: до питання національної ідентичності…………………………………………120
Булига О., Пономарьова Т. Дослідження поля Берестецької битви. За матеріалами книги «Переправа незабутня. Історія однієї експедиції» ...200
Верба Т., Пахалюк С. Актуальні проблеми охорони пам’яток археології у Волинській області .......................................................................................201
Нікольченко Ю., Кудлай В. Слово про видатного вченого і велику людину (до 110-й річниці від дня народження Ігоря Кириловича Свєшнікова)…..204
Нечитайло П. До хронології люльок з розкопок поля Берестецької битви........................................................................................................................208
Озимчук О. Роль Волинської археологічної експедиції у нових відкриттях артефактів вельбарської культури................................................213
Пшеничний Ю., Окатенко В., Нор О. Давньоруське житло із хлібцями з Острога............................................................................................................216
Джерело: Рівненський обласний краєзнавчий музей
2026-01-22 10:06:45
Атаманенко В. Свідчення описово-статистичних джерел про населення Луцька в другій половині XVI – першій половині XVII ст.
Атаманенко В. Свідчення описово-статистичних джерел про населення Луцька в другій половині 16 – першій половині 17 ст. / В. Атаманенко // Минуле і сучасне Волині та Полісся: Луцька міська громада: історія, традиції, люди: Матеріали XXVI Волинської обл. наук.-іст.-краєзн. конф., присвяченої 16-й річниці Незалежності України, 510-ій річниці надання м. Луцьку Магдебурзького права і 390-ій річниці створення Луцького православного братства, м. Луцьк, 9-10 листопада 2007 р. : Наук. збірник / упор. Г. Бондаренко, А. Бондарчук, А. Силюк. – Луцьк : Волинське обл. т-во краєзнавців, 2007. – Вип. 26. – С. 48–55.
Анотація. У статті проаналізовано описово-статистичні джерела, що відображають чисельність, структуру та соціально-економічні характеристики населення Луцька у другій половині XVI – першій половині XVII ст. Основну увагу зосереджено на поборових і подимних реєстрах, інвентарях, ревізіях та люстраціях, які містять фрагментарні відомості про міське населення, його майновий стан, професійну структуру та податкові зобов’язання. Проаналізовано податкову диференціацію населення, співвідношення підданих замкового і старостинського присуду, а також динаміку кількості міських будинків і ремісничих спеціальностей. Зроблено висновок про складність реконструкції демографічної картини Луцька через неповноту джерел, водночас окреслено загальні тенденції розвитку міста та його провідне місце серед урбаністичних центрів Волині ранньомодерного часу.
Матеріал наданий ВОУНБ імені Олени Пчілки
