Визначні події

Шевчук Степан Іванович – вчений, фольклорист, етнограф, дослідник народної творчості Волині : 80 років від дня народження

27 (25) листопада 2024 року виповнюється 80 років від дня народження Степана Івановича Шевчука – вченого, фольклориста, етнографа, дослідника народної творчості Волині

Народився Степан Іванович Шевчук 27 (25) листопада 1944 року в селі Білашів Острозького району Рівненської області у сім’ї священика. Вищу освіту здобував у 1965–1969 роках у Рівненському державному педагогічному інституті, отримавши диплом з відзнакою за спеціальністю «викладач української мови та літератури». Працював Степан Іванович вчителем української мови і літератури та завучем Білятинської середньої школи у 1969–1970 роках, методистом, завідувачем відділу фольклору, етнографії Рівненського обласного Будинку творчості в 1970–1979 роках, Рівненського обласного науково-методичного Центру творчості і культурно-освітньої роботи в 1979–1989 роках, завідувачем кафедри фольклору і народного співу в 1989–1991 роках. У 1991 р. Степан Іванович Шевчук захистив дисертацію в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України на тему: «Розвиток фольклористики північно-західних областей України (1800–1987 рр.)». Працював кандидатом філологічних наук та проректором з наукової та творчої роботи в Рівненському державному інституті культури; завідувачем кафедри українознавства, згодом кафедри образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва. З 1999 р. починає працювати на посаді директора Інституту мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету.

Степан Іванович досліджував фольклорно-етнографічну історію Волинського Полісся, збирав записи народних пісень про Берестецьку битву, поліський мелос та ін. Організатор та учасник фольклорно-етнографічних експедицій «Чумацьким шляхом», «Дорогами Зоріана Доленги-Ходаковського». Він входив до редакційних колегій журналу «Берегиня», науково-краєзнавчого альманаху «Волинські дзвони» (1995–1998), багатьох наукових збірників. Він був членом журі багатьох міжнародних всеукраїнських фольклорно-етнографічних фестивалів та конкурсів. Шевчук Степан був відзначений багатьма нагородами за активну просвітницьку діяльність, за заслуги у справі відродження Духовності в Україні. Він також був Лауреатом премії ім. Павла Чубинського та Заслуженим працівником культури України.

Помер Степан Іванович Шевчук 17 вересня 2020 року.

Література

Вернюк Я. Основні віхи життя і творчості українського фольклориста, етнографа Степана Шевчука / Я. Вернюк // Мистецтво в контексті національно-культурної ідентичності: реалії та перспективи : зб. матеріалів IV Міжнар. наук.-практ. конф. пам’яті видатного укр. вченого, етнографа, фольклориста, краєзнавця С. Шевчука, 27 жовт. 2021 р. / Рівнен. держ. гуманітар. ун-т, Рівнен. обл. краєзнав. музей ; упоряд. : Л. В. Крайлюк, Р. М. Шеретюк. – Рівне : О. Зень , 2021. – С. 17–19.

Істоміна Г. Роль гуманізму в творчості та життєвій позиції видатного українського вченого Степана Івановича Шевчука / Г. Істоміна // Мистецтво в контексті національно-культурної ідентичності: реалії та перспективи : зб. матеріалів IV Міжнар. наук.-практ. конф. пам'яті видатного укр. вченого, етнографа, фольклориста, краєзнавця С. Шевчука, 27 жовт. 2021 р. / Рівнен. держ. гуманітар. ун-т, Рівнен. обл. краєзнав. музей ; упоряд. : Л. В. Крайлюк, Р. М. Шеретюк. – Рівне : О. Зень , 2021. – С. 13–16.

Визначні події

З Круглою вежею і Богоявленським собором на емблемі : 75 років від часу створення товариства «Волинь» та Інституту Дослідів Волині

Сімдесят п’ять років тому – 26 листопада 1949 р. – у Вінніпезі  (Канада) відбулися установчі збори Товариства «Волинь», яке об’єднало українську інтелігенцію в діаспорі  з числа уродженців нашого краю.

Організація проголосила себе продовжувачем справи Товариства дослідників Волині, що в 1900–1920 рр. працювало в губернському м. Житомир, здійснило багато добрих ініціатив з дослідження, збереження й популяризації історико-культурної спадщини і природних багатств краю, залишило по собі ряд томів своїх наукових «Праць». Обрання почесним головою Товариства «Волинь»  у Вінніпезі дійсного члена Товариства дослідників Волині у Житомирі архієпископа Никанора (Абрамовича) засвідчило цю спадкоємність. У 1951 р. було створено головну наукову інституцію товариства – Інститут дослідів Волині, який мав розвивати наукові дослідження з волинезнавства в умовах утисків і обмежень гуманітарних наук на підрадянських землях. У Вінніпезі постала власна видавнича база. Починаючи з 1953 р., виходив у світ часопис «Літопис Волині» – всього за 45 років було видано 20 його томів. Крім того, було видано понад 60 книг, 22 блоки ювілейних марок, листівки. 

Серед діячів товариства та Інституту у Вінніпезі було ряд постатей, походженням і навчанням пов’язаних з Острогом і нашим краєм. Серед них були і розкидані по світу чотири брати Шумовські – уродженці Мирогощі на Дубенщині. Так, третім головою вінніпезьких інституцій був інженер-технолог Арсен Шумовський (1887–1967), що мешкав у цьому канадському місті. Саме за його головування у 1964 р. Інститутом було видано монографію молодшого брата Петра Шумовського (1902–1966) – лікаря-фтизіатра і аматора історії України з Британії. Книга під назвою «Остріг. Історичний нарис» випускника Острозької хлоп’ячої гімназії і активного учасника товариства «Січ імені Івана Богуна» у нашому місті в перший рік української революції була присвячена колегам і друзям по гімназії і «Січі», а також подругам із училища Кирило-Мефодіївського братства. 

Випускник-екстерн Острозької гімназії професор Іван Огієнко (митрополит Іларіон) передав Інституту дослідів Волині повне право на видання своїх історичних, мовознавчих, богословських наукових праць і літературних творів. Серед них «Історична монографія» «Князь Костянтин Острозький і його культурна праця» (Вінніпег, 1958 р.). Там також побачили світ ряд книг ще одного нашого земляка Уласа Самчука, в т. ч. і його відомі «Спомини і враження» у двох томах – «На білому коні» і «На коні вороному».

Не випадково на емблемі Інституту дослідів Волині ми бачимо символи Острога – пам’ятки архітектури Кругла вежа та Богоявленський собор на Замковій горі. 

Наприкінці ХХ ст. відходили від нас засновники і ветерани товариства та Інституту у Вінніпезі. Останнє видання «Літопису Волині» (т. 19–20) за океаном побачило світ у 1998 р. Тим часом відбувалося становлення осередків волинезнавства в Україні, що стала незалежною державою. Продовжувачами справи вінніпезьких просвітників проголошували себе Житомирське науково-краєзнавче товариство дослідників Волині на чолі з Миколою Кострицею, столичне товариство «Волинь. Вінніпег–Київ», науковий відділ «Інститут дослідів Волині» Рівненського обласного краєзнавчого музею, пізніше об’єднаний з відділом історії. Але офіційно Інститут дослідів Волині і його часопис «Літопис Волині» продовжили свою роботу в Луцьку в складі Волинського (нині Східноєвропейського) національного університету куди надійшли в архів, бібліотека і видавничі потужності з Вінніпега. 

Микола Манько – старший науковий співробітник історико-художнього відділу ДІКЗ м. Острога