ІСТОРИЧНА ВОЛИНЬ

Олександр Цинкаловський (1898–1983)

Олександр Цинкаловський (1898–1983) : біобібліогр. нарис до 115-ї річниці від дня народж. / Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, Бібліотека ; уклад. Л. Дейнека. – Луцьк, 2013. – (серія «Дослідники Волині. Дати і долі» ; вип. 6).

Анотація: Біобібліографічний нарис містить відомості про життєвий та творчий шлях українського історика, археолога, краєзнавця, дослідника Волині О. Цинкаловського. У розділі «Із творчої спадщини краєзнавця» зібрані окремі видання вченого, публікації в наукових збірниках, статті в періодичних виданнях. Окремої уваги заслуговує розділ «Олександр Цинкаловський – видатний дослідник давнини Волині». У цій рубриці подано статті, монографії, в яких дана оцінка науковому доробку О. Цинкаловського. Всі рекомендовані бібліографічні матеріали є наявні у фондах бібліотеки Волинського національного університету імені Лесі Українки.

Зміст

О. Цинкаловський: штрихи до біографії

ІІ. Із творчої спадщини О. Цинкаловського

ІІІ. Олександр Цинкаловський – видатний дослідник давнини Волині

Стрішенець М. М. Промисли Волинського воєводства (друга половина XVI століття – середина XVII століття)

Стрішенець М. М. Промисли Волинського воєводства (друга половина XVI століття – середина XVII століття) : монографія / М. М. Стрішенець, О. М. Павлова, К. В. Павлов. – Луцьк : Мажула Ю. М., 2023. – 221 с.

Анотація: У монографії всебічно розглядається економічний розвиток трьох, найбільш поширених галузей промислів Волинського воєводства другої половини ХVІ – середини ХVІІ ст.: водяних борошномельних і металургійних млинів (рудень) та поташних буд. Аналізується організація виробництва, показується зародження простої, складної кооперації праці, початкових форм мануфактурного виробництва.

ЗМІСТ

ВСТУП. – С. 4.

РОЗДІЛ 1. СОЦІАЛЬНО–ЕКОНОМІЧНІ ТА ПОЛІТИЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ І ВИВЧЕННЯ ПРОМИСЛІВ. – С. 11.

1.1 Господарський розвиток Волинського воєводства у другій половині ХVІ – середині ХVІІ ст. Економічна політика Речі Посполитої. – С. 11.

1.2. Стан і розробка проблеми в історико - економічній літературі. – С. 49.

1.3. Джерельна база дослідження. – С. 60.

РОЗДІЛ 2. ВОДЯНІ МЛИНИ. – С. 75.

2.1. Борошномельні. – С. 75.

2.2 Залізоплавильні. – С. 99.

РОЗДІЛ 3. ПОТАШНІ. – С. 118.

3.1. Розміщення та організація виробництва. – С. 118.

3.2. Сировинна база. – С. 132.

3.3. Реалізація продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках. – С. 143.

РОЗДІЛ 4. РОБОЧА СИЛА ПРОМИСЛІВ. – С. 166.

4.1. Формування ринку робочої сили. – С. 166.

4.2. Майстрові люди та наймити. – С. 177.

ЗАКЛЮЧЕННЯ. – С. 186.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ. – С. 192.

ДОДАТКИ. – С.208.

Пащук І. Г. Перша регіональна наукова конференція «Велика Волинь: минуле і сучасне»

Пащук І. Г. Перша регіональна наукова конференція «Велика Волинь: минуле і сучасне» / І. Г. Пащук  // Український історичний журнал. - 1992. - № 3. - С. 155-156

Анотація:

14-16 листопада 1991 р. за ініціативою Рівненських краєзнавчого товариства й обласного відділення Українського фонду культури було проведено першу регіональну наукову конференцію «Велика Волинь: минуле і сучасне». Були заслухані та обговорені доповіді й повідом лення з історії, археології, фольклору та етнографії, літератури і мови, народних звичаїв і промислів тощо, які стосувалися маловідомих, призабутих або раніше однобічно висвітлюваних сторінок історії колишнього Волинського краю.

Джерело:

Білоус Н. «Маскарад тварин» у жартах і пародіях луцьких канцеляристів другої половини XVII ст.

Білоус Н. «Маскарад тварин» у жартах і пародіях луцьких канцеляристів другої половини XVII ст. / Н. Білоус // Соціум. Альманах соціальної історії. - 2013. - 10. - С. 161-190

Анотація:

"Жарт – розвага (забава) – як для бідних, так і для заможних людей, був невід’ємною складовою повсякдення в Речі Посполитій ХVІІ ст. Різні за характером смішні та дотепні історії, анекдоти, афоризми, гуморески переповідали під час товариських зустрічей на шляхетських дворах, на «бесідах» у корчмах та за інших подібних обставин. Частина цих історій відклалася у тогочасних пам’ятках – популярних «silva rerum», щоденниках, творах гумористичного характеру, а дещо у вигляді жартівливих або фіктивних записів потрапило до міських і ґродських книг.  Про масштаб цього явища, як зазначає польський дослідник Павел Клінт у статті «Світ навпаки», може свідчити той факт, що жартівниками у значній кількості виявилися пересічні канцеляристи, які під час виконання своїх обов’язків – вписування чи переписування урядових або приватних актів до судових книг – виявляли свої художні, літературні, зрештою, сатиричні таланти. Такі записи вдалося знайти в книгах ґродських канцелярій Познані, Гнєзна, Каліша, Косьцяна, Любліна, Хелма, Перемишля, Теребовлі, Львова. Найраніші з них фіксуються наприкінці ХVІ ст. Польські історики поділяють пародійні акти на такі категорії: 1) народні жарти (wpisy ludyczne), що оформлялися у вигляді протестацій, скарг та різних актів приватного характеру з використанням канцелярських формул; вони потрапляли до чистових актів (індуктів) разом з аутентичними записами, в заголовки вписували прізвища фіктивних осіб; 2) епіграми, короткі дотепні віршики різного змісту (релігійного, ліричного, сатиричного, панегіричного); 3) записи історичного характеру, у вигляді хронік."

Джерело: