Захід пам’яті відомого скульптора Томаша Оскара Сосновського

12 грудня 2024 року о 10:00 у Рівненському обласному краєзнавчому музеї відбудеться захід пам’яті відомого європейського скульптора Томаша Оскара Сосновського.

Про митця згадають дослідники його творчості, ті хто береже та популяризує серед нащадків творчі досягнення та достойне ім’я Майстра.

Талановитий скульптор, автор понад ста біломармурових шедеврів, які є окрасою багатьох храмів та музеїв Риму, Варшави, Кракова, Острога, Рівного, Житомира, Назарета, Вільнюса, Львова, Чернігова – Томаш Оскар Сосновський був тісно пов’язаний з Україною. Він народився 12 грудня 1812 року у селі Новомалині на Острожчині, походив з давнього руського роду. Під час навчання у Кременцькому ліцеї він розпочав займатися різьбярством. Після закінчення закладу, Оскар разом із братами вступив до війська. Подавши у відставку в чині поручика Томаш Оскар переїжджає до Варшави. Там він вступає до Академії красних мистецтв на скульптурний відділ (1833–1835). В академії Сосновський остаточно зрозумів своє призначення – він почав активно займатися скульптурою і різьбою на мармурі. Він створює свою майстерню і починає працю над цілим рядом скульптур на замовлення. У 1846 р. Томаш Оскар Сосновський зайняв посаду професора скульптури в Академії святого Луки у Римі. Двадцять років наполегливої праці в Римі принесли Сосновському велике визнання. У 1854 р. Папа Пій IX відзначив Сосновського, за його працю, однією з найвищих своїх нагород – золотим орденом св. Григорія Великого. Двадцять чотири художніх академій світу надавали йому почесне звання доктора. Перебуваючи за тисячі кілометрів від родового гнізда, Сосновський ніколи не поривав зв’язку з ним. Зокрема, пам’яткою про талановитого майстра стала церква у Новомалині, зведена 1861 р. на його кошти. А також капличка, перебудована за ескізами майстра і прикрашена його мармуровими скульптурними композиціями.

Згадаємо вірного сина України разом, у Рівненському краєзнавчому музеї!

Адреса:

м. Рівне, вул. Драгоманова, 19

Рівненський обласний краєзнавчий музей

Жолтовський Павло Миколайович – видатний український мистецтвознавець, науковець, музеєзнавець : 120 років від дня народження

8 грудня 2024 року виповнюється 120 років від дня народження Павла Миколайовича Жолтовського – видатного українського мистецтвознавця, науковця, музеєзнавця.

Жолтовський Павло Миколайович народився 8 грудня 1904 року в с. Мислятин Кам’янець-Подільської губернії (нині Ізяславський район Хмельницька область) у родині священика. В селі закінчив церковно-парафіяльну школу. Продовжив навчання спочатку в гімназії в Острозі, а пізніше в Ізяславі. Саме в Острозі, як згадував вчений, він вперше побував у музеї, побачив пам’ятки старовини, і це стало справою його життя. Свою трудову діяльність П. Жолтовський розпочав як вчитель у сільських школах Волині. З січня 1926 р. працює в Харківському художньому музеї. Саме в Харкові П. Жолтовський сформувався як музейний працівник. Тут він вперше знайомиться з волинськими пам’ятками. Це були старожитності з Волинського давньосховища, евакуйованого до Харкова в роки Першої світової війни. У 1932 р. П. Жолтовський закінчив Київський художній інститут. Однак період активної музейної діяльності науковця був перерваний арештом (1933 р.). Він був засуджений на 3 роки ув’язнення у виправно-трудових таборах «за проявлення контреволюційної діяльності» . Протягом 10 років за ним зберігалося обмеження щодо місця проживання. Лише у 1946 р. П. Жолтовський повертається в Україну. У жовтні 1946 р. він переїжджає до Львова, де проживає решту свого життя, працюючи у Державному музеї художньої промисловості (пізніше – Музей етнографії і художнього промислу) Львівського відділення Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Рильського АН України та викладаючи у Львівському поліграфічному інституті. У 1955 році захистив кандидатську на тему: «Відображення соціальної та національно-визвольної боротьби українського народу в пам’ятках мистецтва XVІ–XVІІІ ст.», а в 1980 р. докторську дисертацію на тему: «Український живопис XVІ–XVІІІ ст.». Дослідження П. М. Жолтовським мистецької спадщини Волині розпочинається з 1970-х років, коли він працював у наукових експедиціях, організованих обласними краєзнавчими музеями у Житомирській, Рівненській і Тернопільській областях. Особливо плідною стала праця з обстеження храмів Рівненської області, в результаті якої було зібрано велику колекцію пам’яток сакрального мистецтва XIII–XVIII століть, в тому числі такі унікальні ікони, як «Богородиця Дорогобузька» XIII століття та «Спас» XV століття. Павло Жолтовський доклався до створення збірки іконопису Острозького історико-культурного заповідника. Колекція зібрана з кінця 1970-х – початку 1980-х років нараховує 230 ікон XVI– XVIII століть. Саме за його участю як ученого-практика були виявлені, атрибутовані і збережені тисячі пам’яток релігійного мистецтва волинського краю, скомплектовані збірки волинського іконопису у ряді музеїв України і завдяки його науковій праці волинська ікона стала одним з найбільших наукових відкриттів у мистецькій культурі України кінця XX століття.

Помер Павло Жолтовський 30 серпня 1986 року. Похоронений на Личаківському цвинтарі у Львові.

Література

Фестиваль жіночого руху «Пломенисті»: присвячений знаковим жінкам Волині

8 грудня о 12:00 в Луцькому національному технічному університеті відбудеться фестиваль жіночого руху «Пломенисті». Це унікальна і ексклюзивна подія, яка відбудеться на Волині вперше.

Саме цього дня виповнюється 140 років Українському жіночому руху. Адже 8 грудня 1844 року в місті Станіславові (зараз Івано-Франківськ) за ініціативи відомої громадської діячки та письменниці Наталії Кобринської було засновано «Товариство руських женщин», яке у 1922 році перейменовано на «Товариство українських жінок». Саме з цієї дати веде свій відлік український жіночий рух і 8 грудня у 2024 року йому виповнюється 140 років.

До цієї дати ми реалізовуємо проєкт «Пломенисті: вони творили історію», який присвячений знаковим жінкам Волині. У рамках проєкту ми презентуємо 10 історій відомих волинянок, які увійшли в історію. Деякі з них були яскравими представницями українського жіночого руху. Тож цим фестивалем ми вшановуємо працю тих жінок, які працювали задля суспільних змін. У програмі фестивалю будуть дискусії на «жіночі і нежіночі» теми, виставки, презентації громадських організацій, ініціатив і бізнесів, які засновані жінками і для жінок, та чимало інших цікавинок.

Приєднуйтесь до пломенистих - творіть історію!

Пачоський Йосип (Юзеф) Конрадович – український та польський ботанік-флорист : 160 років від дня народження

8 грудня 2024 року виповнюється 160 років від дня народження Йосипа (Юзефа) Конрадовича Пачоського – українського та польського ботаніка-флориста, еколога, одного із засновників природоохоронної справи в Україні.

Йосип (Юзеф) Конрадович Пачоський народився 8 грудня 1864 р. в польській сім’ї в с. Білогородка Заславського повіту Волинської губернії. Biн був нaйcтapшoю дитинoю у бaгaтoдiтнiй poдинi. Poдинa Пaчocькиx нaлeжaлa дo пoльcькoї шляxти. Дoкумeнти дepжaвнoгo apxiву Piвнeнcькoї oблacтi cвiдчaть, щo 11-piчний Йocип Пaчocький пoчaв нaвчaння у Piвнeнcькoму peaльнoму училищi, aлe йoгo нe зaкiнчив. З 1882 по 1886 роки навчався в Умaнcькoму училищi зeмлepoбcтвa i caдiвництвa. З 1882 p. юнaк poзпoчaв cвoю нaукoву бioгpaфiю – вивчaв pocлини у нaукoвiй eкcпeдицiї пo Умaнщинi, дe зa п’ять poкiв пpaктичнoї poбoти cтaв cпpaвжнiм учeним. У 1888 p. Йocип Пaчocький нa зaпpoшeння диpeктopa унiвepcитeтcькoгo Бoтaнiчнoгo caду пepeїxaв дo Kиєвa, дe дo 1894 p. пpaцювaв пoмiчникoм гoлoвнoгo caдiвникa Бoтaнiчнoгo caду. У xoдi нaукoвиx eкcпeдицiй дocлiджувaв флopу i фaуну Xepcoнcькoї, Acтpaxaнcькoї, Taвpiйcькoї, Пoлтaвcькoї, Boлинcькoї тa Пoдiльcькoї губepнiй, низин Дoну i Дунaю, пiвнiчнo-зaxiднoгo Kaвкaзу i cxiднoї Пoльщi. Гepбapiї Й. K. Пaчocькoгo, зiбpaнi в циx eкcпeдицiяx, нинi збepiгaютьcя в Iнcтитутi бoтaнiки iмeнi М. Г. Xoлoднoгo Нaцioнaльнoї aкaдeмiї нaук Укpaїни. Boceни 1897 p. Xepcoнcькa губepнcькa зeмcькa упpaвa зaпpocилa Й. Пaчocькoгo на пocaду губepнcькoгo eнтoмoлoгa. Cвoю poбoту Йocип Koнpaдoвич poзпoчaв з opгaнiзaцiї eнтoмoлoгiчнoгo кaбiнeту. У 1899 p. дo губepнcькoгo eнтoмoлoгiчнoгo кaбiнeту булo пepeдaнo пpиpoдничу кoлeкцiю Xepcoнcькoгo пoвiтoвoгo зeмcтвa, з цьoгo чacу уcтaнoвa oтpимaлa тoдi щe нeoфiцiйну нaзву – пpиpoдничo-icтopичний музeй. З 1918 пo 1920 pоки Пaчocький oднoчacнo iз poбoтoю у музeї пpaцювaв пpoфecopoм Xepcoнcькoгo пoлiтexнiчнoгo iнcтитуту, у 1920–1922 poкax – у peopгaнiзoвaнoму з iнcтитуту ciльcькoгocпoдapcькoму тexнiкумi. У вepecнi 1923 p. вчeний paзoм iз cинaми Koнpaдoм i Cтaнicлaвoм пepeїxaв дo Пoльщi. Пicля пepeїзду дo Пoльщi вчeний п’ять poкiв пpaцювaв нaукoвим кepiвникoм Бiлoвeзькoгo нapoднoгo пapку, дe зacнувaв пpиpoдничий музeй. Oднoчacнo iз poбoтoю у Бiлoвeзькiй пущi вчeний пpaцювaв у Пoзнaнcькoму унiвepcитeтi. 26 чepвня 1926 p. Й. Пaчocький вiдзнaчeний звaнням пoчecнoгo дoктopa фiлocoфiї, у 1938 p. йoму булo пpиcвoєнo звaння пoчecнoгo пpoфecopa унiвepcитeту, пicля чoгo учeний вийшoв нa пeнciю. Займався нaукoвими eкcпeдицiями – дocлiджувaв флopу Пoльщi, Бocнiї, Бoлгapiї. З пoчaткoм Дpугoї cвiтoвoї вiйни тa oкупaцiєю Пoльщi гiтлepiвцi вiдiбpaли у Й. K. Пaчocькoгo мaєтoк, змуcивши poдину дoглядaти caд, a вчeнoгo пpoдoвжувaти для ниx нaукoвi дocлiджeння. 14 лютoгo 1942 p., дiзнaвшиcь пpo жopcтoкe пoбиття зaгapбникaми oнукa, нa 78-у poцi життя Й. Пaчocький пoмep вiд пapaлiчу cepця. У 1959 p. пpax учeнoгo булo пepeпoxoвaнo нa Мeмopiaльнoму клaдoвищi зacлужeниx гpoмaдян Beликoпoльщi нa Пaгopбi cв. Boйцexa в Пoзнaнi.

Йосип Пачоський був видатним ученим у галузі біологічних наук й талановитим музейником. Biн був oдним iз твopцiв фiтoцeнoлoгiї i aвтopoм пepшoгo пiдpучникa з цiєї диcциплiни. Iм’ям Пaчocькoгo нaзвaнo 1 вид кoмax, 16 видiв pocлин, з якиx вoлoшкa Пaчocькoгo тa зiнoвaть Пaчocькoгo зaнeceнi дo Чepвoнoї книги Укpaїни.

Література